Радіація рутенію-106: як наші громадяни споживають новини з Росії

Цей пост — звернення до друзів і знайомих, які продовжують орієнтуватися на інформаційний порядок денний Мордору, а не України та світу.

Зранку я прокинувся від тірлінькання запитання у Facebook про аварію на ядерному об'єкті та викид рутенію-106. Уже шестеро людей за останні два дні мене про нього питали, двоє з них — журналісти, яким я порадив звернутися до певних експертів із радіаційної безпеки. Більше того, почув декілька разів, що наші науковці та ЗМІ чомусь мовчать.

Від сусідів почув про другий «Чорнобиль», «забруднення території», «влада приховує», «ми всі помремо».

Тут я мав би навести посилання на достовірний матеріал, що небезпеки немає (її дійсно немає), але набагато цікавіше озирнутися і впевнитися, що в основному наші українські мас-медіа та звичайні громадяни продовжують орієнтуватися на медіапростір Росії.

До чого тут це?

Дивіться, незрозуміла аварія з викидом рутенію сталася ще наприкінці вересня. Вересня!!! Першими на сполох, як це було і з Чорнобилем, забили іноземці (компетентні органи із Франції, Німеччини, Італії, Норвегії, Швейцарії, Чехії, Польщі, Австрії).

8 жовтня (перше повідомлення з'явилося 29 вересня) вони випустили заяву про небезпеку і можливу аварію десь на Уралі.

9 жовтня, оскільки пересічні росіяни не шпрехають на дойчі і не читають німецьких сайтів, Deutsche Welle випустила матеріал російською мовою з коротким описом ситуації, де було вказано, що експерти вирахували зону аварії в районі півдня Уралу. Мовляв, якщо в Росії влада мовчить, то треба, щоби хоч люди знали. Надалі і аж донині видання DW різними мовами регулярно висвітлювало цю ситуацію.

Що тим часом в Україні?

6 жовтня на сайті ДП «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки» з'явилася інформація, що наші вчені зафіксували стрибок концентрації рутенію, але відразу зауважили, що для українців небезпеки немає.

11 жовтня вийшов матеріал Держагентства з управління зоною відчуження, де сказано, що проблема десь є, але, знову ж таки, українці можуть спати спокійно. І це не ми 100% (у кінці тексту я навожу посилання на фаховий детальний аналіз ситуації українською мовою — з посиланнями, дозами, напрямками руху повітряних мас тощо). Того ж дня почали з'являтися думки фахівців із Національної академії наук, наприклад, Івана Ковальця — тут.

Лінивий пошук по Google видає, що наші ЗМІ теж зреагували на цю інформацію. Ось приклад із видання «Цензор».

І всі як один кажуть, що експерти підозрюють Росію.

(Окрім, звісно, видання «Страна.юа», яке ніби теж вказує на Росію, але чомусь вирішило вставити фрази на кшталт «В Европе уже начинают бить тревогу и косо смотрят в сторону Украины» та «В Австрии подозревают, что радиация могла прийти из Украины или с юга России. Такую версию озвучил антиядерный эксперт Рейнхард Уригг».

Мабуть, редакції дуже хотілося б, щоб рвонуло десь на території України, але ж ні, не вийшло).

Тобто наші державні органи і ЗМІ спрацювали належно — повідомили інформацію. Особисто я, коли почитав повідомлення від наших науковців із тих центрів, абсолютно заспокоївся, бо немає жодної причини їм не довіряти.

Резюме: в Росії щось бабахнуло і загрожує її громадянам у зоні аварії. Ми ж маємо жити далі і вирішувати свої проблеми.

Проте наших громадян, як виявилося, ситуація почала цікавити чомусь саме зараз. Чому? Давайте зазирнемо в Росію і подивимося, що відбувалося в тамтешньому медіапросторі з кінця вересня по нинішній момент.

«Обнаруженный 27–29 сентября французскими и немецкими специалистами выброс рутения-106, произошедший, очевидно, на юге Урала в конце сентября 2017 года, стал достоянием российской общественности только в конце ноября. И, как водится, мы узнали об этом благодаря публикациям в западных СМИ, основанным на данных мониторинга местных служб радиационного контроля. Разгоравшийся скандал тлел с начала октября и разгорелся только сейчас».

І сама «вкусняшка»: «Стоит отметить, что ещё 11 октября "Российская газета" опубликовала сообщение Росатома, согласно которому в России выброса рутения-106 не было, на предприятиях Росатома радиоактивность в пределах нормы и соответствует естественному радиационному фону. Более того, газета со ссылкой на экспертов Росатома предположила, что следы рутения-106 ведут вовсе не на юг России, а в одну из стран на востоке Евросоюза, но мы не будем показывать на эту страну пальцем».

Вони не хотіли тикати в сторону України пальцем, еге ж? Я здивований, що цей рутеній не випав з української ракети чи з «трусікав распятава мальчіка». Почитайте цей сеанс прозріння росіян, там прекрасне все. Єдине, що звідти візьму, — це карту повітряних потоків із високим умістом радіоізотопів рутенію територією Європи.

Внєзапно, як бачите, Україну майже не зачепило. Тобто ні наші державні органи, ні ЗМІ (окрім одного) українцям не брехали. Сповістили вчасно. Прогрес? Безумовно.

Тим часом у Росії, як завжди, інформацію намагалися приховати. Упевнений, що щоденна мантра про «кругом врагі» зіграла злий жарт із росіянами і всі повідомлення західних експертів сприймалися в розрізі «нас хочуть принизити», «в олімпійців європейці позабирали золоті медалі», «ніякого радіоактивного забруднення немає, нашу державу хочуть дискредитувати, то все Україна».

І ось тепер зауважу дивний збіг: тиша була в інформаційному просторі Росії і чомусь ця аварія особливо нікого з пересічної громадськості не цікавила в Україні.

Зараз російська влада вимушено визнає, що щось таки було. Там сплеск інформаційної активності.

Що в Україні? Те саме.

(Тут лунає фраза з тисячі матюків.)

Друзі! Досить споживати вторинний інфопродукт від північного сусіда. У нас під боком потужні інформаційні потоки, що ґрунтуються на результатах досліджень чи, принаймні, посилаються на експертів. Ви маєте змогу першими дізнаватися про все на світі, але чомусь продовжуєте озиратися на «старшого брата».

Ви бачите, що з часів СРСР у Росії не змінилося нічого. Життя громадян для держави там не варті нічого. Нуль.

І ще одне.

Шановні панове чиновники та депутати! Неодноразово від декількох із вас я чув «думки», що Україні не потрібні власні науковці. Мовляв, краще купувати готові технології та наймати західних експертів.

На мої зауваження, що ця риторика нагадує теревені чотирирічної давності про «нам не потрібна власна армія», ви відповідали, що це не одне й те саме.

Тоді подивіться на цю маленьку, але дуже показову ситуацію. Скажіть, коли ви нарешті остаточно розженете ненависних вам розумних людей по закордонах, для таких ситуацій найматимете закордонних експертів? Не задовбетеся? Вартість подібних відряджень порахували? Платники податків це оцінять? Чи ми репоститемо інформацію від росіян?

Чи, може, дотовані виробники курей висловлять свою експертну думку? Чи «локомотив економіки» агросектор із дотаціями у 7,3 млрд гривень?

Звісно, вся ця ситуація добра тим, що я можу порадити джерела, із яких Ви матимете змогу оперативно дізнаватися про всілякі навколорадіаційні новини. Окрім уже наведених сайтів державних центрів, особисто я стежу за сторіночкою начальника групи радіаційно-екологічного моніторингу ДСП «Екоцентр» Дениса Вишневського. Хто він такий — добре написано тут.

Цікаво пише про зону, радіацію, робить корисні репости. Наприклад, про те, як 14 листопада один ідіот намагався вивезти із зони під сорочкою заражені гриби з перевищенням дози у 29 тисяч разів. Добре, що дядечку затримали. Так-так, якщо частина киян вважають, що Чорнобильська аварія далеко і підприємливі ділки не годують їх радіонуклідами, — вони помиляються. Про тріскотіння дозиметрів від грибів у зоні я коротко писав тут. Їжте, не обляпайтесь.

Або ж поширює суперські світлини з будівництва нового саркофага (тут).

Плюс тримайте абсолютно фаховий розбір ситуації з рутенієм від науковців НАН України (знову ж, праця Івана Ковальця) для Державної інспекції ядерного регулювання України українською та англійською мовами: тут і тут.

Читайте та дотримуйтесь інформаційної гігієни. Дуже прошу.

Переможемо.

Ця рубрика є авторським блогом. Редакція може мати думку, відмінну від думки автора.