Ой, незручно вийшло

Із прийдешнім 9 Травня, укропи! На зв’язку Джугашвілі Йоська, пишу з пекла. Зараз навчу вас, як правильно перемагати у Вєлікій Отєчєственній.

Карочє, щоб воювати, треба техніки, а для виробництва техніки треба верстатів, або ж станків по-суржиковому. Станки купуємо за кордоном за кошт зерна, забраного в укропів. Шо ви там кажете, вони мільйонами полягли від голоду? Ой, це незручна ситуація. Але відволікатися не можна, всесвітня революція чекає. В армії нас, комуняк, досі не сильно люблять, тому давайте в 1937–1938 роках підозрілих людей троха активніше позачистимо. Шо-шо, ми знищили всіх більш-менш несракоголових офіцерів та замінили їх Клімами Ворошиловими заради лояльності? Хм-м, воно теж незручно. Але все ще не пізно виправити. Можна просто не нападати на Фінляндію, щоб не проявляти власну нинішню слабкість. Ой, напали та проявили. Монструозному цільнометалевому «совку» дала тягла дрібонька країна «убогих чухонців» із кількома десятками танків, а легендарний снайпер Сімо Хайха косив окупантів, як траву, за допомогою мосінки БЕЗ ОПТИЧНОГО ПРИЦІЛУ, курча беля — знаєте, якби Іванів з Тарасами замінити давньоримськими легіонерами, то навіть не візьмусь однозначно стверджувати, шо він настріляв би більше.

Тут важливо нагадати, шо я збудував абсолютно закриту тоталітарну державу, й тому до моменту нападу на чухонців розвідка австрійського художника приблизно знала тільки те, шо у нас дуже навіть дужі збройні сили. Звісно ж, його дрижаки пробирали від думок про всілякі там дранґ нах остени. До того самого моменту фінського обісрамсу. Це незручно, ага. Однак і зараз усе не пізно виправити, можна ж подивитися, як захоплювали Францію, зробити висновки. Ну, або не зробити...

Ціла низка помилок призвела до просирання в перші ж місяці ледве не всіх навчених солдат і левової частки боєздатних шайтан-арбів: для прикладу, за най-найскромнішими підрахуями, у перший день війни було знищено 1 136 радянських літаків. А в одній лише Смоленській битві загалом утрачено 760 000 навчених та споряджених солдат, у сім із половиною разів більше за втрати НАСТУПАЮЧИХ, БЛДЖАД, німців. Ух, недарма аж 11 воєнних геніїв під керівництвом іще більш геніального мене обороною займалися! І після втрати справжньої армії пішло-поїхало. АЙ-ЯЙ, ЯК БОЛИТЬ, ГА-А-АНС, НУ НЕ СТУКАЙ! За сучасними даними, на 20–27 мільйонів загиблих аж поїхало. Ой, незручно вийшло.

Здавалося б, тепер мені пинзеник? А моржовий хрін там плавав, навіть зараз усе ще не пізно виправити! Врешті-решт, я володію всіма ЗМІ та видавництвами в країні, ще й за кордоном жирненький пул своїх людей присутній (тонни мизамирних недолібералів із різних країн та проект «Венона» не дадуть збрехати). Спершу, зрозуміло, заменшимо офіційні цифри втрат у кілька разів — не вперше ж нам статистику підробляти, їй-богу. Не тра' цим холопам правдоньку знати, так і в великому мені розчаруватися недовго.

Почекаємо пару десятиріч, поки розриваюча мозок суміш шоку, болі та нерозуміння від піррової перемоги ледь притихне, а потім потроху, з кожним роком усе інфернальніше почнемо розкручувати маховик зведення піррової перемоги до культу. Зворотньо пропорційно кількості живих справжніх ветеранів. Скажемо, шо ніякого зиску із продажу зерна заморених укропів не отримали, а якщо якийсь легкий голод-голодок і був, то це тому, шо зерно миші захом’ячили. Пакту Молотова–Ріббентропа теж, до речі, не існували ніколи. І пшеків масово мочили не ми, боронь боже, то Бандера із Заксенгаузену дотягнувся своїми довгими пазуристими лапами — однією розстрілював, іншою жбурляв їх жменями в Сибіри з Казахстанами. Якщо справжній ветеран на зразок Нікуліна, Шуміліна або Астаф’єва насмілиться написати (от же мерзота!) просякнуті кров’ю та ненавистю до бездарного керівництва мемуари, то ми вичепимо з-поміж багатьох сотень деталей книжкових спогадів якусь одну другорядну, безапеляційно оголосимо її брехнею, та на такій підставі назвемо авторів загалом брехунцями з підробленою біографією. Щоправда, доведеться кожного справжнього ветерана коричневим бігусом поливати, включно зі всесвітньо популярним Саєром за його спогади про розмінування мінних полів живими людьми, чи навіть такого російського авторитета, як Воробйов, котрий чудом уцілів у тій «м’ясорубці» й разів, либонь, зі сто всюди прямо писав чи натякав, шо провали були катастрофічними. Але нічо, нам це не складно. Якщо якийсь ветеран з Ютьюбчика скаже, шо я був далеко не найвидатнішим воєнним мислителем, то напишемо в коментарях, шо у ветерана ніс підозріло жидівський! Не чекав такої аргументації, ги-ги, мудаку ти старий?! Скажемо, шо всестороннє ленд-лізівське затикання критично важливих дір радянської воєнної чортопхайки машини, яке коштувало понад 150 мільярдів доларів у нинішніх цінах, — то взагалі дрібниця. Без цього би всього лиш один рочок додатково провоювали, допомога відносно нашого виробництва становила тільки 4%, та й аналоги за якістю не перевершували рідноземельний продукт, ага.

Також скажемо, шо наказ №428 являв собою не безглузде знищення власного народу, а геніальний воєнний виверт, ажно стратегічний нахєр. Ну і як же ж без цього — візьмемо за моду постійно згадувати, шо більшість з офіційно визнаних зараз загиблих громадян «совочка» за 1941–1945 роки не воєнні, а ВСЬОГО ЛИШ мирне населення, і тому «совочок», шо не спромігся їх захистити, не так уже й обхезався! Пф-ф, ну померло стільки-то мирняку, давайте цю циферку просто не враховувати, і таким чином ваша статистика з 20+ мільйонами смертей — не статистика.

О-о-ось, тепер ми нарешті все виправили й перемогли у війні! Шикарненько, можу з чистою совістю боротися в пеклі з баригами. Бухни від душі, укроп, горлань пісні, обклеюй машину «патріотичними» наклейками, ригай на машину, знову горлань. Врешті-решт, 9 Травня — це веселе, нахрін, свято.

***

А тепер серйозно. Згідно з цифрами, що сьогодні вважаються загальноприйнятими, через тупість і мерзотність радянського керівництва приблизно за 4 роки війни загинуло понад 20 мільйонів радянських же людей. Без урахування фізично або морально травмованих, без урахування втрат від довоєнного голоду, післявоєнного, винищення поляків, масових репресій і моїх дядьків, які малими дітьми не мали шансів пережити запалення легень у вагонах, якими висилали мирне населення до Томської області. Смерті в абсолютній своїй більшості були болючими, огидними, розпачливими, несправедливими, вимученими. Це не повинно повторитися, це неприпустимо забувати, ця дата у психічно здорових людей не викликає радості. Іване, якщо ти мрієш завдяки запуску потрібних газопроводів знову на нас напасти заради втягування у вищеописане дуркувате кремлівське болото, то нагадай собі, що ми не Фінляндія і не Чечня. Тут усе буде набагато гірше для тебе. Я покришу зуби об твою кістляву шию, але перегризу її просто заради того, щоб моїх нащадків не переслідували найхолодніші серед подихів смерті. Я тобі це обіцяю. Нехай щастить!

Авторська орфографія збережена.