Як відрізняти справжні новини від брехні, маніпуляцій і напівправди. Інструкція

Примітка редакції. Колеги з «Текстів» самі надіслали нам цей матеріал і ми дуже раді ним поділитися. Вони намагаються не тільки створити інструкцію з розпізнання фейкових новин, а й розробити відповідного робота-правдошукача. А поки що підготувати короткий (ну, відносно) гайд з інформаційної гігієни.

Російська пропаганда має цілу армію досвідчених брехунів і маніпуляторів, яка працює на декількох напрямках. І попри те, що Україна постійно обмежує канали, через які дезінформація ллється на голови українців, до перемоги ще далеко, і ми всі перебуваємо під прицілом цих паразитів свідомості та поки що програємо інформаційну війну.

Як серед інформаційного шлаку не допустити, щоб вас ошукали, і не стати жертвою обману?

Працюючи над проектом зі створення алгоритмів, які зможуть визначати фейки, ми виокремили характерні ознаки брехливих новин. На них ми вчитимемо нашого антифейк-робота. Поки його створення триває, ми ділимося спостереженнями щодо ознак брехні в новинах.

Ця класифікація базується на нашому досвіді та інтерв’ю з досвідченими редакторами. Ми не включали такі ознаки брехливих новин, як відсутність джерела інформації, бо деякі фейкові новини можуть посилатися на цілком респектабельні першоджерела. Одного разу російські пропагандисти використали публікацію «Текстів»: вони дали посилання на нашу оригінальну новину, але повністю спотворили її зміст. (Детально про це читайте тут.)

Хибна аргументація

Головна думка підкріплюється «гнилими» аргументами. Іншими словами, між тезою та аргументами встановлені хибні причинно-наслідкові зв’язки.

Замість аргументів пропагандисти тут звертаються до обивательського здорового глузду, який ґрунтується на незнанні реального стану речей та складних механізмів функціонування сучасного суспільства. Також апелюють до загальновідомих речей, які насправді є поширеними міфами.

Наприклад: «Усім відомо, що за останні 4 роки рівень корупції в Україні зріс у десятки разів». Як неважко помітити, тут не посилаються на справжню кількість людей, яким відомо про зростання корупції.

Отже, апелювання до загальновідомості тут — лише для того, аби нав’язати щось, що не є фактом як факт. До того ж навіть упевненість більшості в тому, що корупція зростає — ще не означає, що вона зростає насправді. Упевненість може формуватися тому, що ЗМІ стали більше приділяти уваги корупції, про неї більше говорять, а отже, складається враження, що її стало більше, ніж було раніше. Насправді ж побільшало не корупції, а розмов про неї.

У цьому простому випадку відповідальне видання має, по-перше, вказати відсоток людей, які впевнені у зростанні корупції. Крім того, слід послатися на дослідження, яке виявило цю кількість людей. Наостанок, варто спробувати розібратися, чому люди так вважають. В ідеалі, варто знайти й інший показник, який свідчить про зростання чи падіння рівня корупції (але наразі таких даних не існує).

Іще один маніпулятивний момент у новині: словосполучення «у десятки разів» не дає жодного розуміння, у скільки саме разів. Так робиться для того, щоб нав’язати читачеві думку, що корупція дуже сильно зросла, не підтверджуючи це жодними реальними даними чи дослідженнями.

Ще один прийом — підкріплювати свої слова згадками про дослідження, які буцімто були проведені (насправді — ні), не даючи жодних посилань на них. Іноді посилаються на якусь людину, називають її вигадану посаду.

Інший поширений різновид цих новин — прогнози експертів. Їхня аргументація є хибною апріорі. Жоден експерт не може врахувати всієї множини чинників, які можуть вплинути на розгортання подій у майбутньому. Але такі прогнози використовуються для того, щоб нав’язати конкретну точку зору або посилити невпевненість у майбутньому.

Є ціла група людей, які заробляють собі на хліб із маслом та ікрою, оприлюднюючи завідомо брехливі прогнози. (Про це детально читайте тут.)

Ось приклад хибної аргументації у новині:

«Співчуття Канаді. Серед загиблих молодих хокеїстів були українці. Навіть АП промовчала… такий сором. Співчувати можуть тільки Кємєрово».

Тут достовірні факти (загибель хокеїстів) змішуються з відвертою брехнею (Адміністрація Президента начебто промовчала, та насправді Порошенко вчасно висловив співчуття).

Але кожного разу не будеш ґуґлити, щоб перевірити інформацію. Тому просто запам’ятайте ознаки маніпулятивних новини з хибною аргументацією:

• висловлена теза не підкріплена достовірними аргументами;
• за «аргументи» видаються поширені в суспільстві міфи;
• не вказуються конкретні дані та їхні джерела.

Маніпулятивний заголовок

Кожен зустрічав багато заголовків на кшталт: «Ви не повірите...», «Виявилось, що», «СЕНСАЦІЯ», «Читати всім!», «Стало відомо», «Шокуюча правда». Трапляється й чимало заголовків, які емоційно повідомляють про жахливий факт або, навпаки, «суперперемогу», на яку довго очікували.

У заголовках такого штибу зазвичай використовують надмірно емоційну лексику або обіцяють сенсацію. Головна мета — аби читач клікнув на них і відкрив новину. У тексті новини найчастіше жодної сенсації немає.

Є й інша мета, для якої використовують такі заголовки. Новин зараз стільки, що не всі відкривають їх, а проглядають тільки заголовки. У цьому випадку маніпуляція спрямована на те, щоб читач сформував певну думку лише за заголовком, без перегляду самої новини — наприклад, гортаючи News Feed «Фейсбука» або стрічку новин на «Укрнеті». У таких заголовках зазвичай повно «зради», в яку читач має повірити, не вдаючись у деталі. При цьому текст новини, у еяких випадках, може бути цілком збалансованим.

Ось приклад: «Ветеранов — стереть: Украина отменила Великую Отечественную войну».

Прочитавши цю новину, ви побачите, що про жодне «стирання» ветеранів мова не йде, як і про «скасування» Україною війни — йдеться лише про законопроект, який вносить поправки у вживання термінів. За маніпулятивним заголовком у цьому випадку, як і в багатьох інших, слідує хибно аргументований, насичений надмірною емоційністю текст.

А ось ще класика жанру: «Мэр Мариуполя на 30 млн завысил цену ремонта горсовета». Відкривши новину, ви побачите, що сума 30 мільйонів у ній навіть не згадується.

Ознаки маніпулятивних заголовків:

• слова написані ВЕЛИКИМИ літерами;
• використання слів і словосполучень типу «Ви не повірите...», «Виявилось, що», «СЕНСАЦІЯ», «Читати всім!», «Стало відомо», «Шокуюча правда», «Це підірвало мережу»;
• повідомлення лише на одному сайті про щось дуже жахливе або неймовірно позитивне.

Підступність маніпулятивного заголовку нерідко полягає в тому, що ви не знаєте, чи є він маніпулятивним, поки не клікнете на ньому. А якщо ви це зробили — маніпулятор уже частково досяг своєї мети. Якщо ж не зробили — то теж програли, адже фальшиве повідомлення знайшло місце десь у вашій пам’яті. Можливо, під час якоїсь розмови ви згадаєте його (не пам’ятаючи, де саме прочитали) й будете поширювати далі.

Емоційно упереджена новина

Cпосіб із нормальної людини зробити корисного ідіота. Основне завдання — викликати злість і вказати на винного. Використовується емоційна лексика: перебільшення, невідповідні або надумані епітети, негативно забарвлені слова. Повідомляється про щось надзвичайно обурливе.

Наприклад, інформація про «розіп’ятого хлопчика» наскільки жахлива, що виключає розум і запалює емоції. В цьому і полягає мета прийому. Читач має втратити розум і діяти (виробити та поширювати певне ставлення до подій/ поточної ситуації/ політика), керуючись емоціями. Розповіді про «українських нацистів і фашистів, які мучать російськомовних» змусили багатьох чоловіків із РФ залишити власні домівки і поїхати воювати на Донбас заради уявного порятунку стражденних.

Ось ще приклад емоційно упередженої новини: «Шабаш в Киеве: Нацисты и меджлисовцы пытались захватить храм УПЦ МП».

А в тексті таке: «Нацистские младо-радикалы кучковались возле Исторического музея и чуть левее от храма, неподалёку от старинного здания, которое, как недавно сообщали в СМИ, всеми правдами и неправдами получил от городской власти для собственных нужд так называемый патриарх "УПЦ-КП" Филарет.

Бывший экзарх Украины, а ныне анафематствующий главраскольник Денисенко, и является самым главным подстрекателем праворадикальных хунвейбинов для нападения на святую Церковь. Он не только обустраивает свои роскошные хоромы рядом со святым местом, но и посягает на само это место».

Жирним шрифтом виділено емоційну лексику.

У цій новині православним, які на морозі без головних уборів кілька годин поспіль співають молитви (автор підштовхує читача до того, щоб їм поспівчувати), протистоять люди, яких називають і неонацистами, і просто нацистами, і младорадикалами. Нагнітання негативних епітетів має сформувати в читача відповідні емоції.

Або ще (із сайта «Русвєсна»): «"Циничная тварюка, могильщик Украины!" — соцсети "взорвались" проклятьями и оскорблениями из-за новогоднего выступления Порошенко (ВИДЕО)».

Чи таке: «Трупи лежать у ряд на узбіччі: масове вбивство сколихнуло Україну». Йдеться про те, що в Бердянську хтось убив кількох бездомних псів.

Ознаки емоційно упередженої новини:

• ви читаєте — і ваше серце починає битися швидше;
• у тексті багато епітетів, тобто слів, які підкреслюють характерні риси. Наприклад: свята Церква, розкішні хороми, могильщик України, цинічна тварюка;
• вам повідомляють про неймовірно жахливі чи дуже радісні речі.

Політичні змови

Описують кулуарні домовленості. Інформація подається буцімто від осіб, які знають ситуацію зсередини, написано фамільярно. Серед іншого: «Петя» — замість Петро Порошенко, «Юля» — замість Юлія Тимошенко, «Юра» («Юґа») — замість Юрій Луценко.

Новин цієї категорії небагато — частіше ми побачимо використання подібного прийому у (псевдо) розслідуваннях.

Часто використовують заплутану аргументацію, а інформацію подають як інсайдерську. Часто апелюють до неназваних джерел інформації. Перевірити, чи видання дійсно спілкувалося із якимось «джерелом» і чи можна йому довіряти, неможливо.

Такі тексти будуються наступним чином (тут ми для наочності трохи перебільшуємо): «Політик А дає хабарі антикорупціонеру Б, бо звідки ж іще у Б з’явився новий "Опель"? Політик А, до речі, ходив у дитсадок, де бабуся антикорупціонера Б була подругою виховательки».

Ось приклад новини, у якій ідеться про політичну змову: «Американцы готовят смену главы СБУ».

У цій новині якісь неназвані американці домовляються з Петром Порошенком про призначення на посаду голови СБУ людини, яка буцімто працює за методикою Абвера, аби здійснювати теракти в окупованих Донецькій області та Криму.

Повністю вигадана новина, абсолютний фейк

Після зливи фейкових новин у 2014-му, зараз їх стало менше. Сьогодні російські пропагандисти працюють тонше: вони нагромаджують брехню на цілком правдиві факти, витягують малозначущі події та роздувають їх до вселенських масштабів, додають емоційного забарвлення, вигадують брехливі заголовки.

Приклади фейкових новин відомі: це і «розіп’ятий хлопчик», і «литовські снайперки на боці ЗСУ», і «майданівці стріляли самі в себе, аби привернути увагу», «грузинські снайпери на Майдані», «снайпери Пашинського розстрілювали Майдан». Останні й досі циркулюють у пропагандистських медіа.

Ось іще кілька відносно свіжих прикладів:

«Силовики АТО бесчинствуют в Донбассе: в пьяном угаре совершили 14 убийств: лінк».

«Киев сознался в планах подорвать газовую трубу из России в Европу: лінк».

«СБУ под видом учений проводит зачистку инакомыслящих жителей Луганщины: лінк».

Конспірологія/ псевдонаука

Новин, у яких використано цей прийом, не так багато, але все ж вони трапляються. Вони спекулюють на теоріях змови «світової закуліси», пояснюють події та явища недоведеними фактами — наприклад, існуванням інопланетян, тотального прослуховування ЦРУ тощо. Альтернативна версія причин подій, яка наводиться в таких новинах, зазвичай суперечить здоровому глузду.

Один із відомих прикладів таких новин: американці не були на Місяці, а політ на супутник зафільмував Стенлі Кубрик на спеціально створеній студії в оллівуді. Інший приклад: ЦРУ розробило СНІД у своїх секретних лабораторіях. До речі, ця «качка» вперше з’явилася в маргінальній західній газеті, яка видавалася на гроші КДБ.

Принципи і завдання російської пропаганди

В інформаційній війні Росія завжди створює якомога більше майданчиків, які повторюють її тези. В деталях і версіях ці тези можуть відрізнятися, але суть повідомлень — одна й та сама.

«Література з експериментальної психології доводить, що за інших рівних умов повідомлення, які надходять у більшому обсязі й з більшої кількості джерел, сприймаються як більш переконливі. Кількість тут справді переходить у якість», — пише дослідник російської пропаганди Джонатан Стрей. (Повністю його статтю про принципи російської й китайської пропаганд читайте тут.)

Добре цю тактику проілюструвало британське МЗС, яке викрило російські маніпуляції після замаху на убивство Скрипаля. (Деталі дивіться тут.)

Це схоже на атаку рою дрібних дронів — як не намагайся їх збити, частина долетить та поцілить у мішень. У нашій ситуації, як не спростовуй брехню, хтось у якусь її частину таки повірить.

Сьогодні російська дезінформаційна війна в Україні ведеться трьома основними «роями».

1. Респектабельні проросійські ЗМІ, які працюють в Україні. Вони мають гарне фінансування, яке дає можливість найняти гарних редакторів та журналістів, працювати оперативно. Вони якісно «упаковують» свою дезінформацію. З формальної точки зору, їхні повідомлення «чисті».

Ці ЗМІ також можуть вказувати на джерела своєї інформації чи подавати різні точки зору. Головна їхня зброя — це брехливе пояснення поточних подій, яке ґрунтується на пересмикуванні фактів і хибній аргументації. Не всі новини тут брехливі. Повідомлення, які не стосуються їхніх «мішеней» (українські реформи й успіхи, українська ідентичність, українська влада), можуть бути цілком достовірними.

Приклад такого видання — «Страна.ua».

Межі цього типу ЗМІ розмиті, важко точно скласти список, хто належить до цього «рою». Характерна риса рою респектабельних проросійських ЗМІ — стрічка новин у них надмірно викривлена в бік негативу: постійно стається щось погане, ціни ростуть, хаос на вулицях, цигани крадуть, чиновники беруть хабарі, молоко скисає. Все дуже, дуже, дуже погано...

2. «Зливні бачки». Декілька сотень інтернет-сайтів, які часто під виглядом новин публікують відверті вигадки та напівправду, лише зрідка домішуючи в стрічку правдиві новини.

Це сайти на кшталт BBCcCNN. Часом аудиторія цих «ЗМІ» достатньо велика, їхні заголовки активно поширюються через соцмережі. Заголовок має бути яскравим, чіпляти, інтригувати… Люди здебільшого не читають сам текст новини, але заголовки проглядають. І вони стають цеглинками, за допомогою яких паразити свідомості посилюють чи формують свої упередження у вашій голові. Не всі сайти цього типу працюють на Росію, частина просто заробляє гроші.

3. Боти, тролі та групи в соцмережах. Група може мати патріотичну назву — і постити, задавалося б, патріотичний контент. Однак у нього вплітаються меседжі, які потрібні російській пропаганді. Відомий випадок, коли популярну у «Фейсбуці» групу «Патріоти України» модерував колишній бойовик «ДНР», який на той час мешкав у Москві (детальніше про це читайте у нашому матеріалі «Тролесфера»).

Розслідування впливу Росії на вибори у США свідчить, що російські тролі створювали «Фейсбук»-майданчики під конкретні групи населення, дотичні до тієї чи іншої суспільної проблеми, намагалися викликати в них довіру, а потім радикалізувати їхні погляди.

Таких груп у США виявлено близько 200. Більшість членів цих інтернет-спільнот і в США, і в Україні не здогадувалися, що їх використовують, як корисних ідіотів, спецслужби Росії.

Часом пости, які розколюють суспільство, нагнітають «зраду» чи пряму проросійську пропаганду в соцмережах, розганяють конкретні живі люди, іноді вдається встановити їхні зв’язки з російськими кураторами.

Головне завдання цих «роїв» — довести українцям, що Україна — «недодержава», що в Україні все дуже погано і корумповано, а буде ще гірше. Жодних змін на краще і реформ немає, і такі невдахи та жлоби, як українці, не можуть їх провести в принципі.

Також під постійним прицілом перебуває політичне керівництво України. Хто б не керував вищими органами влади України — російська дезінформаційна машина сипатиме на цих людей звинувачення в недолугості та корупції, закликатиме усунути їх зброєю. Це, так би мовити, генеральні напрямки, а для досягнення мети використовуються як реальні, так і вигадані проблеми в Україні.

Навіть така весела і трохи смішна подія, як відправлення баржі з херсонськими кавунами в Київ, була використана росіянами для глузування з України. Поки минулого року ця баржа йшла до Києва, третина постів у «Твіттері» на цю тему публікувалася від російських тролів (детальніше про це дивіться тут). Мотив — показати нікчемність України: «У нас Северный флот, а у них баржа».

Усе це вписується в доктрину «активних заходів»: так у Росії називають інформаційну війну проти ворогів. «Активні заходи» застосовуються проти багатьох країн. Після отруєння Скрипаля «активні заходи» спрямували на Велику Британію.

До російського дезінформаційного шуму додається й вал замовних матеріалів (так званої «джинси») від українських політиків і комерційних компаній в українських ЗМІ.

Практичне завдання

А тепер, коли ви знаєте тактику і стратегію ворога, погортайте News Feed у «Фейсбуці» або зайдіть на агрегатор новин (сайт, який збирає новини з інших видань і публікує в себе заголовки). Прогляньте «Укрнет», новини Google чи стрічку новин, яку пропонує вам ваш смартфон.

Ви здивуєтеся, з якою частотою новини потрапляють до названих нами категорій, і побачите, що багато з того, що пропонується нам під виглядом новин, насправді новинами як такими не є, а є маніпуляціями, за кожною з яких може стояти певна мета. Мабуть, вам цікаво, яким може бути відсоток маніпулятивних новин в українському новинному сегменті Інтернету?

Нам теж це цікаво — зараз ми навчаємо нейронні мережі визначати брехливі новини, і сподіваємося, що таки навчимо. Далі наші алгоритми оброблятимуть новинний потік, вишукуючи в ньому маніпуляції. Тож залишайтеся на зв’язку!