«Місто-губка»: що роблять у Берліні, щоб зливи не затоплювали місто

Минулого літа німецька столиця також потерпала від аномальних дощів. 29 червня 2017 року ввійшло в історію Берліна — за 24 години місто прийняло чотиримісячну норму опадів. Вулиці затопило, метро зупинилося, аеропорти закрилися, а надвечір в інтернеті з'явилося відео пішохода, що пливе кролем по проїжджій частині. Дощова каналізація не впоралась із тоннами води, у Берліні було оголошено надзвичайний стан.

Стихійні лиха тоді у столиці Німеччини, а також і Росії, а нині й у столиці України наочно проілюстрували застереження метеорологів: одним із прямих наслідків глобальної зміни клімату стають рекордні за потужністю зливи. Щоб скоротити ризик повеней і знизити навантаження на дощову каналізацію, мерія Берліна і міська компанія водопостачання впроваджують програму економного поводження з дощовою водою, яку скорочено називають «Місто-губка».

Зміна дощової парадигми

Суть концепції зводиться до кардинального перегляду підходу до дощової води. Традиційно містобудівники намагалися максимально швидко відвести водні маси з вулиць у дощову каналізацію. Проте, очевидно, каналізація дедалі менше може винести такі навантаження. Концепція «губки», що народилася в Китаї, передбачає протилежний підхід: кущі, дерева і газони на дахах, фасадах і в громадських місцях «вбирають» дощову воду.

Крім цього, архітектори планують мультифункціональні громадські місця — наприклад, дитячі майданчики або газони, які під час дощу перетворюються на тимчасові «калюжі». Зібрана таким чином дощова вода або випаровується на місці, або її використовують для охолодження будівель.

Цей підхід уже реалізований у деяких районах Берліна, найвідоміший із яких — Потсдамська площа в центрі міста. Там практично весь дощ, що випадає, акумулюється на місці, в дощову каналізацію не потрапляє жодної краплі. Як кажуть у міській компанії з водопостачання, саме такі автономні квартали впоралися з рекордною зливою наприкінці червня минулого року найкраще.

Озеленення міських дахів

Ідея «міста-губки» — частина великого проекту з адаптації інфраструктури Берліна до наслідків глобальної зміни клімату. По всьому місту вже налічують понад 18 тисяч озеленених дахів, у тому числі — дах будівлі міської компанії з водопостачання. Коли виходиш на нього, опиняєшся немов на галявині посеред лісу: під ногами мох і травичка, крізь яку тут і там пробиваються на світ гриби.

Інший приклад — новобудови в районі Адлерсхофі, де не тільки дахи, а й фасади покриті рослинами — дощова вода накопичується на даху і повільно стікає фасадом, охолоджуючи будинок і допомагаючи його власникам заощадити на кондиціонерах. Або лікарня в районі Фрідріхсхайн, яка після ремонту була відключена від дощової каналізації і тепер справляється з атмосферними опадами самостійно. Ба більше, мерія планує ввести субсидії для домовласників, які озеленять свої дахи до такої міри, що ті акумулюватимуть як мінімум 60% опадів. І розвантажать міську каналізацію.

Як використовувати дощову воду

Один з ідеологів «міста-губки» — Гайко Зікер (Heiko Sieker), експерт із міській гідрології. Його компанія спеціалізується на розробці комплексних рішень щодо поводження з дощовою водою. «Раніше нас учили, що треба якомога швидше відводити дощову воду в каналізацію, — розповідає він. — Тепер стало зрозуміло, що, по-перше, жодна каналізація з такими зливами не впорається. По-друге, відведення дощової води лише зміщує проблему в просторі — вода вбирає в себе шкідливі речовини з асфальту і бетону і забирає їх у міські водойми».

У міській компанії з водопостачання Берліна (Berliner Wasserwerke) проект координує Дарла Нікель (Darla Nickel). «Клімат змінюється, потреба розвантажити дощову каналізацію стає дедалі нагальнішою», — пояснює вона. І це при тому, що Берлін — далеко не «наймокріше» місце в Німеччині. У столиці випадає вдвічі менше опадів, ніж, наприклад, у Мюнхені.

В результаті сьогодні експерти міської водопровідної компанії входять у планування будівельних проектів на дуже ранніх етапах — і пропонують рішення з використання дощової води на місці. Мета міської влади — не тільки перевести на концепцію «міста-губки"» новобудови, а й по можливості модернізувати і відключити від дощової каналізації старі квартали. Дарла Нікель описує цей процес словом «розмурувавши», тобто переглянувши системи каналізації на заасфальтованих і забетонованих територіях, використовуючи замість водонепроникних пористі матеріали або висаджуючи траву.

У цьому ж напрямку Нікель радить іти й іншим містам, які потерпають від затоплень після злив — зводити до мінімуму площі, «замуровані» бетоном і асфальтом. І від самого початку будь-якого будівництва ставити мету затримати дощову воду на місці — і відводити для цього мультифункціональні території. І в тому числі, наприклад, влаштовувати сади та газони на дахах.

Складні узгодження

«Це, звичайно, дуже складний процес, який вимагає безліч узгоджень, — визнає Дарла Нікель. — Але, як свідчить наш досвід, із кожним разом система працює дедалі краще».

Це підтверджує і гідролог Гайко Зікер. За його словами, «місто-губка» — це колективна праця архітекторів, містобудівників і багатьох комунальних служб, що вимагає набагато більш інтенсивного спілкування між усіма інстанціями, залученими в процес.

«І не чекайте, що всі будуть у захваті від ваших ідей, — попереджає Зікер. — На переконання чиновників іде багато часу». За його словами, величезну роль у процесі відіграють ЗМІ та пересічні громадяни, які тиснуть на місцеву владу, змушуючи її займатися розв’язанням проблеми затоплень після сильних дощів.

Проте тиск на мерію зростає і на політичному рівні. Улітку 2017 року регіональний берлінський парламент ухвалив посилити розвиток заходів із розвантаження дощової каналізації. Депутати, зокрема, закликали скорочувати на 1% у рік площу будівель і земельних ділянок, із яких дощова вода надходить у каналізацію, а нові житлові райони принципово планувати без підключення до центральної зливової каналізації.