День пам’яті Джонні Кеша
Джерело - блог Олега Кобзаря.
Примітка редакції. Річниця пам'яті Джонні Кеша була вчора. Вибачте, не встигли підготувати матеріал до дати. Проте все ж хочемо вам розповісти про американську легенду.
На ПіМ уже неодноразово зачіпали тему культури. Востаннє, якщо не помиляюся, писали про Вінсента ван Гога. Я хочу нагадати про іншого величного митця.
У цілому, в заголовку все сказано.
Ті, хто знає Джонні Кеша і любить його, сьогодні вже згадали і, може, навіть пом’янули чаркою віскі.
Тим, хто не знає, варто розповісти.
Джонні Кеш – один із найбільш відомих і впливових американських співаків за всю історію. Хоча він є загальновизнаною іконою стилю кантрі, його творчість охоплює також рок-н-рол і блюз.
Помер у статусі легенди 12 вересня 2003-го, проживши 71 рік. Писав і співав до останнього.
Історія становлення, особисте життя, деталі біографії – це цікаво, але я про це не говоритиму. Для мене митець визначається творчістю й своїми особливостями.
Особливості Джонні Кеша – неповторний тембр, глибокий текст пісень – про життя, втрати, подолання перешкод, моральні вибори і справжню чоловічу дружбу. Його своєрідний стиль і гра під улюблену гітару особисто в мене завжди викликають асоціації з «романтичними» для чоловіків часами ковбоїв і Диким Заходом.
Очевидно, так відчуваю не тільки я, тому що його композиції часто використовують у вестернах чи фільмах про сильних чоловічих персонажів. Наприклад, «Джанго» Квентіна Тарантіно і «Логан», останній фільм про Росомаху.
Про співака не потрібно читати. Співака потрібно слухати. Я б радив будь-кому, незалежно від смаків і звичок, прослухати сьогодні три пісні Джонні Кеша. Три пісні – це ж зовсім небагато, правда?
Приємного прослуховування!
У цій пісні весь Кеш. Текст, музичний супровід, манера виконання. Ви точно десь чули цю пісню, навіть якщо не знали, чия вона.
Хтось з українських письменників минулого писав, що «все стало погано тоді, коли ми перестали матір і батька на “Ви” називати». Так він проводив межу між «благородним учора» і «морально розпущеним сьогодні».
Про Джонні Кеша можна сказати, що він також родом із «благородного вчора» – він із тих часів, коли можна сказати вголос, що щиро любиш свого друга, без думки про те, що у відповідь хтось криво посміхнеться і пожартує про геїв.
Неперевершена пісня.
“Hurt” – остання пісня творця. Кеш помер через 7 місяців після її запису. Це своєрідне «підбиття підсумків», схоже на “My way” Френка Сінатри. Хіба що у Джонні набагато більше болю і почуттів.
На цьому все. Сподіваюся, завдяки цій статті хтось відкрив сьогодні для себе щось нове і прекрасне.
Я бажаю всім нам знайти своє покликання і прожити життя так, аби нас згадували мільйони людей.
Усього найкращого!
У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.