Австрійська наречена і російський шпигун: Путін боїться не лише Томосу для України

Приїзд російського президента Володимира Путіна на весілля глави австрійського зовнішньополітичного відомства Карін Кнайсль вважали однією з головних політичних сенсацій останнього часу. Дійсно, про яку зовнішньополітичну ізоляцію російського правителя можна говорити, якщо його запрошують навіть на приватні вечірки європейських політиків? До того ж приїзд Путіна символізував: у Австрії дійсно змінилася влада, а новий уряд консерваторів і правих популістів із Партії свободи сприятиме скасуванню антиросійських санкцій Європейського союзу.

Тепер, на тлі шпигунського скандалу між Росією й Австрією, Карін Кнайсль скасовує свій візит до Москви і попереджає, що якщо інформація про шпигунство підтвердиться, це призведе до серйозного ускладнення двосторонніх відносин. Не менш категоричним є і канцлер Себастьян Курц, який нещодавно зустрічався із Путіним у Москві. Він вважає, що шпигунство проти нейтральної країни неприпустиме.

У Греції хоча би був привід: боротьба з автокефалією УПЦ

Історія з російським шпигуном в Австрії показова. Москва дійсно домоглася успіхів у роботі з політичними елітами певних європейських країн. Ще кілька років тому успіх партії Алексіса Ципраса СІРІЗА на парламентських виборах у Греції вважали ознакою нового союзу між Афінами і Москвою. Однак, коли з'явилася необхідність втручання в настрої в Елладській православній церкві, Кремль не став церемонитися із Ципрасом.

Але у Греції хоча би був привід: боротьба з автокефалією Української православної церкви, протистояння Вселенському Патріархату, збереження «русского мира» – одне з головних політичних завдань адміністрації Володимира Путіна. В історичний день відновлення канонічної Київської митрополії Путін навіть збирав Раду безпеки.

В Австрії жодного реального приводу не було. Класичне шпигунство, як у роки Холодної війни. Австрійська армія нічим Росії не загрожує, Австрія навіть не є членом НАТО. Москві набагато вигідніше дружити з австрійськими політиками, ніж шпигувати за австрійськими військовими.

Однак Росією правлять чекісти. І ви ніколи не переконаєте їх, що агент у чужому Генеральному штабі не потрібен. Для них агентура і є політика. Є агенти впливу в політичному середовищі, є шпигуни. Головне, щоб ворожа країна була під контролем. А Австрія – ворожа країна, що б там Путін не розповідав канцлеру Курцу та іншим австрійським політикам. Тому що у Європейському союзі. І тому, що просто вільна. А свобода викликає в чекістів природну, майже тваринну ненависть. На те вони і чекісти.

Саме тому Кремль не залишає своїм «нареченим» на Заході жодного шансу. Вони б і раді підтримати російське керівництво, але Кремль постійно завдає ударів по їхній політичної репутації та звичайному людському самолюбству. Тому що в чекістів немає союзників і друзів, а є агенти і «корисні ідіоти». До обох цих категорій Путін ніякої поваги не відчуває.

© Радіо Свобода, 2018 | Усі права застережено.