Як ведмідь зґвалтував бабусю, або Що треба знати представникам ЗМІ про диких тварин

Дикі тварини є стабільним елементом стрічки новин. Вони можуть лякати чи викликати позитивні емоції. Але зоологи і зоозахисники звертають вашу увагу на те, що коментарі в деяких сюжетах не є коректними, а навіть шкідливими. Адже люди вірять саме вам — журналістам. І залежно від того, що ви скажете по телевізору чи напишете в тижневику, якийсь сільський чоловік вирішить поставити капкан на червонокнижну тварину чи навпаки, задумається про ремонт стайні, а якась столична матуся придбає своїй дитині мавпу для забавки чи поведе її до притулку для котів і навчить відповідальності.

1. При утриманні небезпечних хижаків, екзотичних мавп чи хижих птахів у приватних оселях памʼятайте, що утримання диких тварин у неволі регулюється «Порядком утримання диких тварин в неволі та напіввільних умовах», який у принципі не передбачає можливості існування лева у приватному будинку чи мавпочки у квартирі. Кожна тварина повинна утримуватися згідно нормативів, які викладені в Порядку. Окрім того, майже всі такі дикі тварини не мають документів про легальність набуття у власність, що є порушенням закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» та можуть бути конфісковані при перевірці.

2. «Веселі» сюжети про такі «туристичні принади», як пересувні звіринці, дельфінарії без морської води або про «спортивне» використання диких тварин на притравочних станціях для тренування мисливських собак тощо — неприпустимі. Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» заборонена діяльність пересувних виставок та звіринців, дельфінаріїв без морської води, а також утримання на притравочних станціях ведмедів та вовків. Заборону на пропагування жорстокості також ніхто не відміняв.

3. Останнім часом почали регулярно зʼявлятися сюжети про контактні звіринці, де відвідувачам дають безконтрольно «гратися» з єнотиками та іншими дикими тваринами. Ця практика не відповідає вимогам закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» та «Порядку утримання та розведення диких тварин у неволі». Тварини в таких звіринцях знаходяться в постійному стресі, кожна тварина має свій час для відпочинку та активності, що порушується при постійному контакті зі сторонніми людьми. Окрім того, невідомо, чи щеплені такі тварини, тому вони можуть нести загрозу для відвідувачів. Сюжети з пропагандою таких «добрих» місць утримання є неприпустимими.

4. Розповідаючи про «дружбу» людини з екзотичною чи крупною хижою твариною та транслюючи особисті переконання власника про безпеку, «любов до доглядача» чи поведінку конкретної тварини, ви пропагуєте надзвичайно небезпечну практику. Адже, подивившись на ваші сюжети, де хтось обнімає молодого лева у квартирі чи годує з руки ще молодого єнота, хтось вирішить і собі так зробити. Однак ви нечасто показуєте, що відбувається з статевозрілими тваринами, які стають небезпечними для власників. Також зазвичай не згадують такі нюанси, як 2-7 річний інкубаційний період деяких зоонозних захворювань, що передаються людині від «лемурчиків, папужок та мавпочок», смертельні для людини інфекції, що легко можна отримати від «підібраного» дитинчати в дикій природі.

5. Коли розповідаєте про передачу колись домашньої тварини до зоопарку, важливо розуміти і донести, що це не є нормальною практикою. Зоопарки існують для того, щоб розмножувати рідкісних диких тварин із певною племінною цінністю, а не функціонувати, як притулки, що виправляють помилки людей із психічними відхиленнями (саме цим хіба можна пояснити бажання добровільно тримати у себе вдома крокодила).

6. Не плутайте, будь ласка, розплідники, заповідники, притулки, національні парки, заказники, зоопарки, звіринці та реабілітаційні центри. Все це зовсім різні речі з різним функціоналом, а не синоніми! Гугл у поміч.

7. Не нагнітайте зайвої паніки через «вовків-людоїдів», «ведмедів-убивць» та чупакабр. Навіть, якщо ахінею верзе «фахівець» з наукового відділу якоїсь установи, мисливець чи ветеринар, це залишається маренням та особистою думкою. В Україні вкрай рідко стаються напади хижаків на людей. Не частіше 1-2 випадків на рік. Порівняйте зі статистикою по ДТП. Зазвичай причиною цього є сказ, який робить небезпечним всіх, включаючи хомʼяків та людей, а також недотримання людьми правил особистої безпеки. Зрозумійте — якщо дівчина мовчки сиділа в кущах з малиною і слухала музику через навушники, а потім була атакована ведмедем, то це не через «агресивність» карпатських ведмедів, а через те, що людина налякала тварину з дитинчатами своєю раптовою появою. Якщо люди запхали руку в клітку до лева і він її відірвав — до тварини в принципі не може бути претензій. Лише до власників звіринця, що не забезпечили додаткову огорожу, та до екстремалів, що тягнуться до «природи». Якщо вам селяни розповідають про вовків, що тероризують село — запитайте, чи використовують вони принаймні собак та огорожі, чи кидають своїх коней та кіз біля лісу. Якщо хтось вам розповів про знайдену чупакабру, вовків, що тікають від війни, або розплодилися в радіоактивній зоні відчуження, «аномальне підвищення агресії» в хижаків на конкретній території тощо — він має критичні проблеми з освітою чи розумово відсталий. Не треба це транслювати, окрім як у медичних телепрограмах.

8. Будь ласка, не соромтесь! Звертайтесь до експертів, здорового глузду та власної совісті. Ми завжди раді проконсультувати вас з усіх питань, повʼязаних із законодавчими та безпековими аспектами утримання та експлуатації диких тварин у неволі.

З величезною вдячністю до всіх професійних журналістів, з якими нам пощастило співпрацювати.