Охлобистін, «дырявая армия»: раптова милість чи спланована акція?

Охлобистін,  Пореченков та Розенбаум раптово підтримали жертв насильства у російській армії. Якби йшлося про артистів будь-якої західної країни, ця новина не виглядала б дивною: ліберальні принципи підштовхують суспільство до подібних акцій. Та й насильство серед військових зазвичай не минає непоміченим, якщо говорити про ті ж цивілізовані держави. Проте йдеться про Росію.

• Волоцюга з коштовною застібкою
• Фраги: 8+2
• Діра в армії... чи в державі?

Дитинство давно скінчилось, і нині я просто не можу повірити в те, що у концтаборі під кодовою назвою РФ щось помінялось. Кожна драма в цьому театрі ставиться одним і тим же режисером, а якраз його почерк ми вже добре вивчили.

Волоцюга з коштовною застібкою

Як казав колись Анджей Сапковський, на дорозі страшно зустріти не простого волоцюгу, а невідомого бідняка в надто дорогому плащі з коштовною застібкою. Одразу починаєш думати: агов, чоловіче, звідки ти взяв цю річ, та яким методом отримав її у приватну власність? І свої речі одразу ж здаються набагато важливішими. А тут йдеться про личину морального багатія, яку на себе приміряє сучасна імперська Росія.

Різниця між Європою та нео-СРСР завжди лишатиметься настільки великою, що помітити її можна неозброєним оком. Відрізняється геть-усе: ідеологія, стратегічний напрям, навіть повістка дня звичайної людини. Коли у Лондоні п'яний таксист заріже власну сім'ю, а потім возитиме трупи по центру міста, причепивши за бампер автівки – це не нормально, люди обуряться та відчують певну близькість до загиблих, якесь ментальне співчуття. Коли таке трапляється в умовному Саратові, люди сміються: то ж Росія, там таке ледь не щодня трапляється.

Мертвих росіян цінують як живих, тобто ставлення до них не змінюють навіть після смерті. І це звична справа, оскільки Кремль сам призвів до цього роками цілеспрямованого знищення будь-якої ідентичності. Якщо режиму Путіна потрібен слабкий народ, людей збивають в отару та ганяють без будь-якого жалю. Але тут раптово подача змінилась, і давні фанати військового розширення Росії на чужі землі почали гратись у великих гуманістів.

Держава, яка завжди плювала на будь-які страждання власних людей і, тим паче, військових, раптово видала акцію суцільного милосердя від таких «миротворців», як той самий Охлобистін.

Держава, в якій мишка не просковзне повз будь-якого путініста, в один момент спробувала зобразити зацікавленість у власних проблемах. 

Як ви гадаєте, що сталось? А нічого особливого: чергова жертва терору раптово взяла зброю до рук і вирішила трошки постріляти по тих, хто їй спокійно жити не давав. І все, одразу ж сльози рікою, хоча аналогічні випадки рік, два, три тому жодної уваги в путіністів не викликали.

Фраги: 8+2

Так склалось, що всі російські традиції – від «дєдовщини» до звичайної зневаги між громадянми – вилились у непоганий масс-шутінг. Сталось це на Забайкаллі, конкретно у Читинському районі.

25 жовтня минулого року військовослужбовець Раміль Шамсутдінов взяв до рук власну табельну зброю. О 18:20 він без попередження почав стріляти по власним колегах, демонструючи великі снайперські здібності в екстремальних умовах. Російський генофонд було покращено доволі стрімко, хлопчина вбив вісім людей, а ще двох поранив. 

Здавалось би, все з ним ясно. Черговий хлопець не витримав важких реалій, поїхав дахом та влаштував свій власний Лас-Вегас без казино та готелів. Втім, психічних розладів чи терактів не планувалось: пізніше затриманий стрілок заявив, що не шкодує про власний вчинок. За його словами, той самий десяток нинішніх трупів збирався вчинити щодо нього насильницькі дії сексуального характеру. Мотивація стала зрозумілою. Те ж саме, до речі, Шамсутдінов сказав і на суді.

Втім, це в західних умовах вчинок здавався б логічним. У Росії прийнято терпіти всі муки, аби потім завдавати їх іншим. Зазвичай подібні відступи від партійної лінії Кремль наказує ігнорувати, або піддає нещадній критиці з усіх медіаресурсів. Проте цього разу Раміля не виставили клінічним ідіотом, не проігнорували й не лишили сам на сам із тюрмою.

Ба більше. З'явився новий знак солідарності із постраждалим нападником. Він став популярным після повідомлення ТАСС про розстріл, поширившись по території Росії стараннями людей, які раніше проти Путіна навіть кашлянути не сміли.

«Того дня вони пообіцяли мене опустити. Так і сказали, попередили, що типу зґвалтують. Лейтенант того дня мені сказав, що все, розумієш, після варти - все буде. Усіх молодих інших до мене вже опускали, я знаю. А цього вечора, отже, моя черга, мені діватися нікуди було, що мені робити?» – пояснив затриманий.

Діра в армії... чи в державі?

І от, Раміль уже вчить пісеньки про осінь у таборах, а його вчинок чомусь не забувся. З нагоди 23 лютого, а також напередодні весняного призову, в Росії пройшов масовий флешмоб у соціальних мережах. Називався він доволі помітно: «дырявая армия». Формально акція була проведена як протест проти безладу, нестатутних відносин, масових випадків примушування до гомосексуалізму та різноманітних збочень у російській армії.

Ще й як пощастило... Кишенькові діячі культури, мистецтва і рядові громадяни, які без згоди Путіна й до вітру не сходять, раптово приєдналися до акції протесту та солідарності з російськими військовими, постраждалими від нестатутних відносин. Ти диви, яка Європа зацвіла посеред азійських смітників. А як же довго та затягнуто звучить благородна ціль! Але ми говоримо про Росію, тому нічого з переліку справжнім прагненням вважати не можна.

Креатив, хоч і примітивний, також присутній. Термін про діру був придуманий не просто так, а задля гарантій відсутності переслідування з боку ФСБ і російської кіберполіції. Саме тому новий прото-мем так радісно вхопили користувачі соцмереж. Контент зазвичай виражався надто тонко: його вставляли у начебто звичайні відкритки-привітання вписали спотворений знак збройних сил РФ. Саме він і відомий як «дырявая армия».

Цікаво,  що до акції непокори долучилися такі відомі російські діячі мистецтва, як Михайло Порєчников,  Олександр Розенбаум та Іван Охлобистін.

Дехто із більш рядових росіян уже давав свідчення представникам російських правоохоронних органів щодо реакції і поширення знаку. З власних джерел відомо, що офіцери ФСБ не вірять у ненавмисний характер дій учасників акції. Тривають перші «опитування», тобто допити і фіксація інформації.

Але Росія була, є й буде нашим ворогом, допоки наша територія не буде об'єднана під українським прапором. І тому ми не маємо права не помічати, що відбувається у агресора вдома. Якщо ж інформація здається недостатньо цікавою, задайте собі просте питання: у яких ситуаціях путіністи починають демонстративно підтримувати власну армію. У 99% випадків їм просто байдуже, хай власні солдати хоч самі себе ріжуть. А зараз не байдуже.

Здається, цей флешмоб є трейлером чогось більшого.