Перейти к основному содержанию

Резолюція Росії щодо миротворців ООН на Донбасі

Про реалізацію ідеї розташування миротворців ООН на Донбасі, складність тримання на зовнішньополітичних радарах питань Донбасу й окупованого Криму і не тільки в розмові з керівником політичного департаменту МЗС України Олексієм Макеєвим

Примітка редакції. Про намагання Росії підсунути Раді безпеки ООН свою резолюцію щодо Донбасу, зустріч Курта Волкера із Владиславом Сурковим, прийняття Україною закону про реінтеграцію Донбасу, миротворчу місію ООН на сході України та абсолютну самоізоляцію РФ — в інтервю керівника політичного департаменту МЗС України Олексія Макеєва редактору чеського відділу «Радіо Свободи» Ростиславу Хотину.

C14F1811-D6B6-47E2-BE75-30193AA96B1A_w1023_r1_s

Військові навчання на Чернігівщині. Гончарівський полігон, 10 вересня 2016 року

Спеціальний представник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер повідомив, що 7 жовтня в Белграді відбудеться його зустріч із помічником президента Росії Владиславом Сурковим, на якій обговорюватимуть тему мирного врегулювання на охопленому конфліктом Донбасі. Про цю зустріч, а також про реалізацію ідеї розташування миротворців ООН на сході України, складність тримання на зовнішньополітичних радарах питань Донбасу й окупованого Криму, як і про перші підсумки 100 днів дії безвізового режиму між Україною та ЄС «Радіо Свобода» розмовляло з керівником політичного департаменту МЗС України Олексієм Макеєвим, який перебуває в Празі.

– Зустріч Волкер – Сурков має відбутися 7 жовтня в Белграді. Що відомо про неї та її порядок денний?

– Українська сторона була попередньо поінформована і про дату зустрічі, і про питання, які там будуть обговорювати. Важливо, що американські партнери перебувають з нами в дуже тісному контакті, ми узгоджуємо з ними ключові моменти, і з тієї кількості зустрічей, яку Курт Волкер провів із керівництвом України, міністром закордонних справ, ми побачили, що говоримо однією мовою. І для нас підтримка Сполученими Штатами мінського процесу, нормандського процесу і взагалі процесу протидії російській агресії надзвичайно важлива.

– Тобто оцей принцип «нічого про нас без нас» працює?

– Він працює на 100%.

– А сам формат «Волкер – Сурков» (як раніше «Нуланд – Сурков») — він додатковий до мінського і нормандського процесів?

12C46487-1B0A-43A1-9D14-1F8CECCBDA55_w650_r0_s

Олексій Макеєв

– Можна сказати, що це додатковий формат, бо США — важливий гравець. Але хочу наголосити, що пан Волкер перебуває в тісному контакті з Україною, а також із Берліном і Парижем. І ми граємо тут однією командою.

– Після виступу президента Порошенка спочатку на Раді безпеки, а потім на Генеральній асамблеї ООН у Нью-Йорку щодо миротворців ООН на якій стадії перебуває ідея розташування на Донбасі «блакитних шоломів» ООН?

– Ну, насправді параметри місії будуть зрозумілі, коли з’явиться резолюція Ради безпеки ООН і за неї проголосують члени Ради безпеки. До того моменту в Нью-Йорку ведуться консультації, переговори з основними партнерами. В української сторони є своє бачення концепції миротворчої місії. Російська пропозиція кілька тижнів тому не знайшла підтримки і навіть не відбулося її початкового обговорення. Ми з нашими партнерами були абсолютно чітко проти тих пропозицій розміщувати миротворців на лінії дотику, питати дозволу в Донецька та Луганська на розміщення місії, обмеження діяльності миротворців лише охороною співробітників СММ ОБСЄ. Наша концепція набагато ширша. Ми, як і наші партнери, переконані, що миру на Донбасі можна досягти тільки тоді, коли російська сторона, російські збройні сили заберуться з Донбасу, а міжнародна присутність — у тому числі миротворців (ООН), і ОБСЄ, і представників Бюро демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ — уможливлять перехід від ситуації окупації до створення сприятливих умов для проведення там місцевих виборів і повернення окупованих територій у конституційне поле через демократичні процеси.

– Щодо часових та кількісних параметрів миротворчої місії ООН на Донбасі — чи є вже якісь деталі?

– Ну, насправді це предмет серйозних переговорів, бо будь-якому відрядженню миротворчої місії передує не тільки переговорний процес стосовно особливостей мандата, а й відрядження спеціальної місії ООН із фахівцями, які мають величезний досвід для визначення, які саме сили і компоненти потрібні. Звичайно, в української сторони є свої підходи, але зараз я би не став спекулювати на кількості миротворців, їхньому озброєнні. А ось що важливо — мандат має включати всю територію.

Надзвичайно важлива увага має приділятися викоріненню ключової проблеми — неконтрольованості й прозорості українсько-російського державного кордону, через який Росія продовжує накачувати Донбас зброєю, найманцями, набоями тощо. Тому контроль над кордоном — важливий елемент, який фактично знекровить цю російську агресію на Донбасі. Усі ці моменти ми обговорюємо з нашими партнерами, але сьогодні ми ще не на тій стадії, коли б українська сторона готова була подати проект резолюції, яка була б підтримана Радою безпеки.

– Тобто якогось змагання проектів резолюцій — українського і російського — на Раді безпеки ООН не буде, і Україна наразі працює з партнерами…

– Не буде, бо російська резолюція є абсолютно неприйнятною. Вона не перебуває на розгляді. Звичайно, російська сторона може її подати, але, очевидно, вона не буде схвалена. Ми не збираємося подавати проект резолюції, яка так само буде відкинута Радою безпеки, бо в результаті нам потрібен сильний миротворчий компонент без компромісів стосовно суверенітету й територіальної цілісності України. Це наша чітка позиція і це чітка позиція наших партнерів у Раді безпеки.

– Президент Порошенко подав до парламенту пакет із двох законопроектів, один із яких пропонує визнати непідконтрольні Україні терени Донбасу окупованими територіями. Що це дасть із точки зору мирного врегулювання конфлікту?

– Для нас, дипломатів, це надзвичайно важливий закон, окрім того, що він передбачає низку внутрішньополітичних кроків, дає ще й можливості відповідного управління цією територією і діями нашої армії. Для дипломатів це надзвичайно важливий аспект, бо весь світ визнав незаконну окупацію і спробу анексії Росією Автономної республіки Крим і міста Севастополя. Давно в українському законодавстві Крим визнано окупованою територією. Те, що, на жаль, відбулося за останні три роки на Донбасі, та нездатність, неспроможність і небажання росіян виконувати Мінські домовленості призвели до того, що сьогодні на цій території Росія насправді ефективно контролює ситуацію, і як держава-окупант, згідно з міжнародним правом, вона має нести за це відповідальність. Тому (цей законопроект) — важливий елемент для того, щоб давати відповідну правову оцінку діям Росії на Донбасі.

– Наскільки важко Україні тримати на зовнішньополітичних радарах одночасно і Донбас, і Крим? Ця ініціатива стосовно Міжнародного клубу друзів України щодо деокупації Криму — наскільки вона зараз просувається?

– Ви знаєте, насправді Крим завжди є на наших радарах. Це є частиною нашої роботи, і хотів би нагадати, що лише минулого тижня ООН опублікувала важливу доповідь стосовно ситуації з правами людини в Криму. Це фактично перелік російських злочинів, і ми бачимо сильну реакцію з боку наших міжнародних партнерів (цієї коаліції протиросійської агресії, окупації), які засудили дії Російської Федерації. І фактично сьогодні ми маємо задокументовані злочини Росії проти прав людини на окупованих територіях. На жаль, як ми бачимо, Кремль не збирається зупинятися. І, наприклад, вирок голові Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерову наступного дня з абсолютно нелюдським вироком і засудженням його до виправних робіт — це свідчення того, що Росія і права людини — це несумісні поняття. І Росія є державою-парією в цьому аспекті. Тому надзвичайно важливо, щоб цей тиск на РФ здійснювався би і надалі.

Ми бачимо, що зараз і в Канаді схвалюється законодавство, своєрідний новий «акт Магнітського», який, я певен, теж стосуватиметься порушень прав людини Росією на окупованих територіях. Що стосується політичних в’язнів, включення до санкційних списків держав-партнерів ЄС і «Великої сімки», тих, хто причетний до утисків прав людини, затримань, позасудових страт, застосування тортур до наших політичних в’язнів — усі ці люди мають усвідомлювати, що, порушуючи права людини, вони опиняться під прискіпливою увагою світового співтовариства, до них будуть застосовувати санкції, вони будуть нев’їзними до країн світу, вони не зможуть користуватися рахунками, мати якусь нерухомість, тобто вони будуть під дуже сильним санкційним тиском світового співтовариства.

– Росія оголосила про плани побудови якоїсь стіни на адмінмежі між материковою Україною й окупованим Кримом. Наскільки це хвилює Україну? Про що це може свідчити?

– Спроби недемократичних режимів відділитися від вільного демократичного світу — ми бачили це в ХХ сторіччі. Сьогодні Росія сама зводить навколо себе стіни, точніше, ці стіни зводить Кремль на шкоду, в тому числі й російському народу, російським громадянам, як пігулками згодовуючи пропаганду й ізолюючи себе самостійно. Мова йде про самоізоляцію кремлівського режиму. На жаль, сьогодні Росія перетворюється на КНДР у цьому плані. І голос свободи і демократії — йому буде дуже складно пробиватися крізь ці стіни. Але все одно дуже важливо пояснювати і російському населенню, що сьогодні кремлівський режим своїми злочинами проти міжнародного права, проти власних громадян, проти громадян на окупованій території перетворює себе на світову парію.

– Уже понад 100 днів діє безвізовий режим між Україною та ЄС. Уже можна якісь підсумки підбивати.

– Мене дуже тішить, що сьогодні дедалі частіше зустрічаєш українців, які кажуть, як класно стало, тепер ти думаєш: а чому б не з’їздити на вихідні до Кракова? Звичайно, не всі українці можуть їздити кожні вихідні до Кракова, але я переконаний, що з процесом економічних і демократичних реформ усе більше й більше буде українців, які користуватимуться безвізовим режимом. Бо він створений якраз для вільних людей. Для того, щоб насолоджуватися цією свободою, щоб розказувати Європі про Україну і краще розуміти європейські цінності та європейські свободи. Це якраз антитеза побудові стін. Ми стираємо кордони, кордони між країнами. Бо країни розуміють і поважають ці кордони в нашій європейській сім’ї. Стираємо кордони між людськими серцями і розуміємо один одного ще краще. Ми дивимося на Захід з усмішкою і радістю, і, звичайно, це дуже сильна антитеза побудові нових стін у Європі. Нехай це залишається сьогодні «удєлом Кремля».

Джерело: «Радіо Свобода».

Copyright © 2017 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу «Радіо Вільна Європа» / «Радіо Свобода».

''отсканируй
и помоги редакции

'''