Перейти к основному содержанию

Дві редакції: для людей та для «вати»

Чудеса вільного перекладу від російської редакції Deutsche Welle.
""

Від редакції: цікавинка про те, як текст з україномовної версії Deutsche Welle було «творчо адаптовано» російською редакцією.

Як цікаво. Сергій Сидоренко помітив дивну і водночас дуже знакову річ: ось у нас поважне міжнародне ЗМІ Deutsche Welle (DW), ось стаття про певний аспект поточних реформ в Україні — децентралізацію. Статтю написав Олександр Савицький, автор із Києва, отже, оригінально вона була створена для україномовної версії DW, і всі наступні її переклади слід вважати похідними. DW — багатомовний ресурс, і стаття наявна й іншими мовами.

Справа в тому, що в російськомовній версії цього ж сайта цей ж матеріал (автором якого зазначений усе той же Александр Савицкий) виглядає абсолютно інакше. Це не простий пофразовий переклад, це дуже «творче» переосмислення одних і тих же, здавалося б, тверджень. На перший погляд, ключові речення залишилися без змін, але:
1) дещо додане;
2) дещо видалене;
3) речення перетасовані таким чином, що загальний сенс радикально змінюється;
4) стаття навіть технічно оформлена інакше — проілюстрована іншими картинками (які спрямовують думку в зовсім іншому напрямку, ніж в оригіналі) і супроводжується зовсім іншими пропонованими матеріалами для подальшого читання на цю тему (з аналогічним ефектом).

Розглянемо детальніше:

Децентралізація в Україні: заявка на успіх

Децентрализация на Украине – пример успешной реформы?

Прихильником децентралізації в Україні є майже кожен другий. Водночас більше ніж половина українців поки не відчули на собі позитивних змін від реформи. DW дізнавалася, де є успіхи і де ховаються проблеми.

42% українців підтримують децентралізацію, негативно ставляться до неї 27% громадян, опитаних у червні фондом «Демократичні ініціативи» та «Центром Разумкова». За оцінками експертів, це є ознакою помірного успіху реформи, яку запустили в Україні 2014 року після зміни влади внаслідок Євромайдану. 2015 року в країні стартував механізм передачі повноважень від центру на місця та створення об’єднаних територіальних громад. Станом на 2017 рік їх налічується вже більше ніж 400.

Баланс прихильників та противників децентралізації серед населення України, за даними соціологів, фактично не змінився від минулого року. Водночас рівень обізнаності українців із реформою за рік зріс з 74% у 2016-му до 82% у 2017 році. А частка тих, хто нічого не знає про децентралізацію, скоротилася з 30 до 18%.

Більше довіри до місцевої влади

Ті, хто помітив позитивні зміни, найчастіше відзначають покращення в галузі інфраструктури, житлово-комунального господарства і транспорту. «Це ті сфери, за які безпосередньо відповідають органи місцевого самоврядування, які почали відновлювати занедбану інфраструктуру. В її розвиток останніми десятиліттями в Україні на душу населення вкладалося 4,7 долара, тоді як у сусідній Польщі – понад 80 доларів», – зазначив менеджер проекту Українського незалежного центру політичних досліджень «Громадяни в дії» Іван Лукеря.

Ще одним показником успіху децентралізації Лукеря називає зростання довіри громадян до органів місцевого самоврядування, які мають найбільший рейтинг серед державних інституцій після армії. «Впродовж останніх трьох років довіра до центральних органів влади суттєво знизилася і становить від 10 до 13%. Натомість довіра до місцевих органів самоврядування збільшується. Наприклад, серед голів обласних центрів 2015 року довіра становила майже 30%, то тепер 45–50%», – сказав експерт.

Директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак убачає успіх децентралізації і в тенденції до зменшення рівня невдоволення громадян станом справ в інших галузях, які реформуються у зв’язку з децентралізацією. «Щодо медичної реформи кількість незадоволених зашкалює, тоді як кількість незадоволених шкільною і дошкільною освітою серйозно зменшилася. Чому? Бо децентралізація в освіті триває повним ходом, а у медичній галузі децентралізації немає», – сказав експерт.

Невдоволення і пасивність

Проте 55,4% опитаних в Україні вказали, що вони не відчули змін на краще від запроваджених унаслідок децентралізації змін. Іще більше – 63% – не задоволені своєю спроможністю впливати на рішення місцевої влади. Водночас 50% опитаних кажуть, що самі поки що не готові взяти участь в управлінні своїм селом, селищем чи містом у разі розширення повноважень місцевої влади. Лише 37% хочуть скористатися таким правом. «Це означає, що люди і досі самі не готові й не бачать можливостей впливати на місцеву владу, хоча реформа передбачала збільшення саме такого впливу і контролю над владою», – зазначила директорка Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна.

Однією з причин такої пасивності є нерозуміння громадянами структури та компетенції органів влади в Україні на різних рівнях, упевнена координаторка громадської організації «Центр UA» Марія Левонова. «Люди не мають уявлення, за що відповідає місцева громада, за що – районна і обласна влада, за що – уряд і інші органи центральної влади. Саме через це нерозуміння виникає багато проблем і накопичується незадоволення», – каже вона.

Брак знань

Левонова зі своєю командою об’їхала 63 територіальні громади по всій Україні та стверджує, що, якщо не брати до уваги незначних відмінностей, ситуація скрізь однакова. «Те саме з грошима. Якщо люди кажуть, що не дуже відчули ефект від збільшення фінансової самостійності на місцях, то вони зазвичай не дуже собі уявляють, звідки взялися кошти на ремонт доріг, і не дуже намагаються впливати на ці процеси», – сказала громадська експертка. Вона вважає, що активні громадяни, місцева влада і місцевий бізнес дуже потребують інструкцій із втілення реформ, і кажуть, що всі проблеми з децентралізацією виникали через брак детальних інструкцій, рекомендацій та роз’яснень, якими можна було би керуватися під час ухвалення рішень.

Небезпекою у впровадженні децентралізації, на думку Юрія Ганущака, наразі є прагнення влади на місцях мати більше грошей, але не відповідальності за ухвалення рішень. «Потрібно гармонізувати реформу і передати на місця компетенції та відповідальність. Слід запровадити відповідність фінансових ресурсів переданим на місця повноваженням», – порадив експерт.

Согласно соцопросу, сторонников реформы децентрализации на Украине вдвое больше, чем её противников. DW выясняла, как идёт реформа передачи украинской власти от центра на места.

42% украинцев поддерживают децентрализацию. Негативно к ней относится 27% опрошенных в июне 2017 года киевским Фондом «Демократические инициативы» и «Центром им. Разумкова». По оценкам экспертов, это говорит об умеренном успехе реформы. Больше всего её проведению мешает непонимание гражданами распределения полномочий на разных уровнях власти и пассивность в принятии решений.

Рост осведомлённости населения

Реформа децентрализации стартовала на Украине в 2014 году, после победы Евромайдана. Согласно первым Минским соглашениям, по настоянию Москвы, Украина должна была изменить свою Конституцию и ввести федеративное устройство. Но это было встречено ожесточённым сопротивлением общества, а попытка проголосовать за конституционные изменения в Верховной Раде вызвала кровавые столкновения.

В 2015 году вместо федерализации стартовала децентрализация – механизм передачи полномочий от центра на места и создания объединённых территориальных общин, которым были переданы полномочия в распределении местных доходов и сборов, а также определения условий работы бизнеса на их территориях.

Баланс сторонников и противников децентрализации среди населения Украины, по данным социологов, с 2015 года изменился в сторону сторонников. В нынешнем году уровень осведомлённости украинцев о реформе составил уже 82% опрошенных, а доля тех, кто ничего не знает о децентрализации, снизилась до 18%.

Первые успехи децентрализации

55,4% опрошенных заявили, что после проведения децентрализации они не почувствовали изменений к лучшему. Но они оценивали не столько децентрализацию, сколько общую социальную ситуацию в стране, утверждают эксперты.

Тем не менее, они считают признаком успеха реформы улучшения в области инфраструктуры, жилищно-коммунального хозяйства и транспорта. Именно в этих сферах местным властям удалось переломить ситуацию. «Это те сферы, за которые непосредственно отвечают органы местного самоуправления. На развитие инфраструктуры в последние десятилетия на Украине на душу населения выделялось 4,7 доллара, тогда как в соседней Польше – более 80 долларов», – отметил менеджер проекта Украинского независимого центра политических исследований «Граждане в действии» Иван Лукеря.

Показателем успеха децентрализации Лукеря считает рост доверия граждан к органам местного самоуправления, которые сейчас имеют наибольший рейтинг среди государственных институтов после Вооружённых сил Украины. «На протяжении последних 3 лет доверие к центральным органам власти существенно снизилось и составляет от 10 до 13%. А доверие к органам местного самоуправления, наоборот, растёт. Например, если среди председателей областных центров в 2015 году уровень доверия составлял около 30%, то теперь он достигает 45–50%», – сказал эксперт.

Директор Института развития территорий Юрий Ганущак также отметил успех реформы децентрализации. В доказательство он привёл обнаруженную в результатах опроса тенденцию к сокращению недовольства граждан проведением других, связанных с децентрализацией реформ. «По медицинской реформе количество недовольных зашкаливает. Но количество недовольных школьным и дошкольным образованием серьёзно уменьшилось. Почему? Потому что децентрализация в образовании идёт полным ходом, а по медицинской отрасли децентрализации нет», – сказал эксперт.

Проблема пассивности общества

63% украинцев недовольны возможностями влиять на решения власти. 50% опрошенных ещё не готовы принять участие в управлении своим селом, посёлком или городом в случае расширения полномочий местной власти. Лишь 37% стремятся воспользоваться этим правом.

«Это значит, что люди до сих пор сами не готовы и не видят возможностей влиять на местную власть, хотя реформа предусматривала увеличение именно этого влияния и контроля власти обществом», – отметила директор Фонда «Демократические инициативы» Ирина Бекешкина.

Одной из причин пассивности украинцев является непонимание гражданами структуры и компетенции системы власти в стране. «Люди не имеют представления, за что отвечает местная община, за что – районная и областная власть, за что – правительство и другие органы центральной власти. Именно от этого непонимания происходит много проблем и накапливается недовольство», – уверена координатор общественной организации «Центр UA» Мария Левонова.

Деньги и ответственность

Левонова со своей командой объехала 63 территориальные общины по всей стране и утверждает, что с незначительными различиями ситуация везде примерно одинакова. «Если люди говорят, что они не очень почувствовали эффект от увеличения финансовой самостоятельности на местах, то они обычно не совсем представляют себе, откуда взялись средства на ремонт дорог и не стараются влиять на эти процессы», – сказала активистка.

Она считает, что активные граждане, местные власти и представители бизнеса очень нуждаются в инструкциях по реализации реформ и говорят, что все проблемы с использованием новых возможностей децентрализации возникали из-за нехватки подробных рекомендаций и разъяснений, которыми можно руководствоваться при принятии решений.

Опасностью в проведении децентрализации, по мнению Юрия Ганущака, пока остаётся стремление власти на местах иметь больше денег, но как можно меньше ответственности за принятие решений. Он считает, что передавать полномочия и финансирование на места следует соответственно увеличению ответственности местных властей за решение проблем.

Уже в назві статті радикально змінено ключовий месседж:
– укр.: назва однозначно вказує на певний позитивний досвід;
– рос.: назва заявляє про сумніви та ставить знак питання щодо успіху (про «НА Украине» я вже навіть не кажу)
.

У першому ж, вступному, реченні одні й ті ж цифри (42% vs 27% як «за» і «проти» реформи) творчо переосмислені:
– укр.: «Прихильником децентралізації в Україні є майже кожен другий» (позитивний досвід);
– рос.: «Согласно соцопросу, сторонников реформы децентрализации на Украине вдвое больше, чем е’ противников» (позитивному досвіду обов’язково протиставлені «опоненти»)
.

Найобурливіше та наймерзотніше:
– укр.: немає відповідника;
– рос.: «Согласно первым Минским соглашениям, по настоянию Москвы, Украина должна была изменить свою Конституцию и ввести федеративное устройство. Но это было встречено ожесточённым сопротивлением общества, а попытка проголосовать за конституционные изменения в Верховной Раде вызвала кровавые столкновения»
.

Що?! По-перше, ні про яке «федеративное устройство» в жодному офіційному документі Україні ніколи не заявляла, не збиралася і не збирається його вводити. У Мінських угодах цього гівна немає в принципі. По-друге, дуже добре відомо, що про «федералізацію» України говорить тільки Кремль, Україна ніколи не мала такої потреби і ніколи не могла взагалі погодитися на це.

Ну і, звичайно ж, куди без «кровавых столкновений» у будь-якому матеріалі про Україну, навіть якщо він про те, як люди у провінції вчаться краще порядкувати своїми грошами і своїм господарством. Проти децентралізації ніколи не було жодного виступу, до речі, не кажучи вже про «криваві».

Звідки це взялося?! Це написав від себе Олександр Савицький — спеціально для братів-росіян, щоб їм було приємніше читати? Чи російський офіс DW відчуває за собою повноваження робити такі гучні заяви та вставляти їх у авторські статті?

Тут росіянами знову вводиться «федералізація» і визначається, що «замість неї» була запущена децентралізація:
– укр.: «2015 року в країні стартував механізм передачі повноважень від центру на місця та створення об’єднаних територіальних громад. Станом на 2017 рік їх налічується вже більше ніж 400»;
– рос.: «В 2015 году вместо федерализации стартовала децентрализация – механизм передачи полномочий от центра на места и создания объединённых территориальных общин, которым были переданы полномочия в распределении местных доходов и сборов, а также определения условий работы бизнеса на их территориях»
.

Це брехня і маніпуляція, оскільки, як я зазначила, федералізацію і не планували в принципі, а ось децентралізація була і залишається пріоритетом із самого початку, про неї говорили ще до початку війни. Власне, всі положення, які зафіксовані в Мінських угодах, — це просто розписані кроки до децентралізації Донецької та Луганської областей (подібно до будь-якої іншої області країни), з додатками щодо роззброєння, контролю за кордоном і т.д. Децентралізація — одна з ключових реформ тому, що вона змінює принципи управління і фінансування в масштабах країни, плюс підвищує відповідальність громади за свій регіон та надає їй нові механізми для самоуправління. Саме це дасть можливість як збільшити економічну успішність регіонів, так і змінити менталітет людей у цілому — не «влада має прислати кошти і зробити», а «кошти регіону залишаються в регіоні, порядкуйте, люди добрі, як вам буде краще».

Також у російській версії видалено конкретні показники, які свідчать про гарний поточний поступ реформи (вже понад 400 територіальних громад).

Зміна смислу на протилежний із загадковою для мене метою:
– укр.: «Баланс прихильників та противників децентралізації серед населення України, за даними соціологів, фактично не змінився від минулого року»;
– рос.: «Баланс сторонников и противников децентрализации среди населения Украины, по данным социологов, с 2015 года изменился в сторону сторонников»
.

Загалом порядок речень змінено і розставлено акценти в тексті таким чином:
– укр: «є позитивні зміни, але і такі-то і такі-то недоліки»; «основна проблема – ми ще погано розуміємо, що робити зі сферами відповідальності, ще потрібен час для зміни менталітету людей, які не звикли до самоврядування та контролю за своїми місцевими владами»;
– рос.: «всё плохо, несмотря на отдельные достижения»; «основная проблема — никто ни за что не отвечает»
.

Текст по-різному ілюстрований фотографіями:
– укр.: одне фото сільської дороги;
– рос.: фото Кабміну, фото з Ради, те ж саме фото сільської дороги, фото будівель майдану (загальний меседж, очевидно: «в Киеве что-то там напринимали, а регионам всё равно ху*во от этого»)
.

У статті по-різному запропоновано матеріали для додаткового читання:
– укр.: стаття «#LocalHeroes: як столичний бізнесмен село реформує (20.07.2017)»;
– рос.: стаття «Какие требования Майдана выполнены на Украине спустя три года?» з фоткою барикад і «Поймите нас, задовбало» і стаття «Децентрализация: первые шаги киевских посёлков (12.02.2016)» з фоткою шлагбауму і таблички про карантин і африканську чуму свиней (?!)
.

Ну класно ж? І це в межах одного і того ж досить контрольованого та поважного міжнародного ресурсу. Хто відповідальний за таку подачу новин для україномовної та російськомовної аудиторії — наразі незрозуміло, у Сергія Сидоренко там з’ясовують. Але це лише один маленький приклад того потужного впливу Росії та її ньюсмейкерів у всьому світі, які пролазять без мила зі своїми меседжами навіть на такому рівні.

''отсканируй
и помоги редакции