Ай-яй-яй, нам ріжуть кабель. Зламати ООН?
Примітка редакції. У попередніх частинах матеріалу описано, чому китайці та росіяни так активно ріжуть підводні кабелі, і як із цим боротись. Стоп. А якщо нічого не робити, то що? Ой…
Державно-приватні партнерства мають чітко встановити обов’язки операторів. Ці обов’язки повинні включати диверсифікацію кабельних маршрутів і точок прокладання кабелю. Інакше ніяк не вийде.
Такі кроки потрібні, щоб зменшити кількість проблемних точок та обмежити вплив перебоїв. Іще регламентування роботи допоможе встановити базові стандарти безпеки для станцій прокладання кабелів. Важливо усунути вразливості в цих критично важливих, але досі відносно доступних вузлах.
Важливо чи критично важливо?
Станції прокладання дедалі частіше визнають критично важливою інфраструктурою. Та їхнє розміщення, як і експлуатацію, вперто регулюють як комерційні питання. При цьому відповідальність за безпеку розподілено між кількома органами влади, а базові стандарти фізичної та кібербезпеки на практиці значно відрізняються. Тут мають бути спільні базові стандарти. І це дійсно зменшить уплив інцидентів.
Прогрес у створенні комплексної архітектури залежатиме від зміцнення регіональних зв’язків. Більш досконалі структури можуть слугувати дороговказами, які згодом необхідно масштабувати або пов’язати на глобальному рівні. Наприклад, структура АСЕАН для управління та стійкості підводних кабелів підтримуватиме вільний і відкритий Індо-Тихоокеанський регіон, забезпечуючи політичне прикриття й колективний вплив проти надмірних юрисдикційних претензій.
Примітка редакції. На цьому моменті починає гучно лаятись та жестикулювати якийсь китайський посол.
АСЕАН здатна адаптувати для себе регуляторну систему ЄС. На готовій базі легше розробити власні правила щодо управління кабелями та їх стійкістю. Так з’являться більш прозорі процеси видачі дозволів та чіткі вказівки щодо зборів, зобов’язань і розподілу витрат між юрисдикціями.
Це не просто слова — такі дії звузять регуляторні повноваження на рівні однієї держави на користь регіональної структури. Такий крок зменшує довільні затримки та перешкоди, поліпшує передбачуваність для операторів, а ще робить їхні проєкти більш комерційно життєздатними.
АСЕАН може створити «під себе» новий центр для обміну оцінками загроз і координації військово-морських сил. А може піти простішим шляхом, розширивши мандат уже існуючого Центру об’єднання інформації в Сінгапурі.
Міжнародне право саме по собі не виправиться
Втім, координація все одно буде обмежена, якщо не усунути недоліки міжнародного права. Доведеться актуалізувати права та обов’язки прибережних держав згідно з UNCLOS, установивши відповідні нормативні акти. Необхідно заохочувати суворі покарання за навмисне пошкодження кабелів. І, врешті-решт, уточнити, що «судна», згідно з UNCLOS, включають безпілотні платформи. А ще підкреслити, що зобов’язання за проблемне «судно» поширюється на державу, під чиїм прапором воно йде.
Можна закрити правові прогалини шляхом ухвалення резолюції Генасамблеї ООН. Та це малоймовірно, з огляду на поточну геополітичну ситуацію. Тоді є інший шлях — проведення конференції поза ООН, яку б скликала коаліція держав-однодумців. Такий форум дав би можливість державам-учасницям уточнити обов’язки і розробити спільні стандарти.
Для США це важливо, бо завдяки такому механізму Вашингтон відігравав би провідну роль, незважаючи на відсутність ратифікації UNCLOS із його боку. І вже до цього формату буде набагато легше залучити операторів та страховиків. Якщо в таких умовах розробити кодекс актуальних правил щодо підводної інфраструктуру, ООН доведеться врахувати це у своїй роботі.
За будь-яких умов потрібна міжурядова організація з питань безпеки інфраструктури морського дна. Лише її мандати дадуть змогу проводити неупереджене розслідування пошкодження кабелів, які могли б викрити будь-яку державу. Ще допомогло б установлення стандартів (з обов’язковим аудитом) за допомогою сертифікації «довірених кабелів», яка надала б учасникам спільну основу для відмови в доступі до ринку невідповідним системам.
Головна перевага такої організації — вона може бути посередником у регуляторних спорах через механізми між державами та компаніями. Якщо сторони вимагають взаємовигідної угоди, такий посередник цьому дійсно сприяв би.
Вороги не чекатимуть
Противники США, такі як Китай та Росія, можуть відреагувати створенням паралельних систем. Безконечно оскаржувати легітимність нового органу й тиснути на треті країни, щоб ті не брали участі в його роботі. Або приєднатися, щоб розмивати стандарти та перешкоджати прийняттю рішень зсередини, уповільнюючи розслідування. Тому відкриття членства в організації важливе лише на умовах, які не послаблюють її цілі.
Примітка редакції. Якщо правила будуть слабкі, одного дня до організації увійде потужна морська держава — Угорщина. Чим вона там займатиметься, можуть розповісти чиновники НАТО.
Прогрес у цих напрямах зменшить можливості для диверсій, стеження та перешкоджання роботі інфраструктури. Визначення правових рамок для прибережних держав, посилення колективного впливу — все це звужує «вікно» для регуляторних перешкод та сучасної звички за будь-яких обставин уникати спірних питань. Змістовний кодекс поведінки — ось що чітко формулює поведінку відповідальних держав.
Міцніші правові та інституційні рамки не є панацеєю. Певні держави все одно будуть намагатись ігнорувати міжнародне право, як це зараз робить Китай. Але метою цих правових та інституційних заходів буде зміна аналізу витрат і вигод шляхом підвищення політичної, економічної й репутаційної вартості ворожих або невідповідних дій.
Глобальна архітектура має вирішальне значення для захисту цих життєво важливих артерій та забезпечення доступу до морського дна. За її відсутності «підводний» порядок ослабне. Та від нього насправді залежать усі країни, і для США ставки особливо високі. Можливо, перед вами визначальне змагання цього століття.