Перейти до основного вмісту

Битва під Обертином

Плани Сулеймана Тарновського не хвилюють

Боротьба за Покуття між Короною Польською та Молдавським князівством точилася з перемінним успіхом протягом чотирьох десятиліть. І битва під Обертином була її кульмінацією. Усе розпочалося за правління молдавського воєводи Штефана ІІІ, представника боярського роду Мушатинів. У 1491 році він, скориставшись підтримкою угорського короля, здійснив похід на Покуття, намагаючись приєднати його до своєї держави. Йому вдалося це зробити. Щоправда, лише на деякий час.

Наступну спробу повернути Покуття Штефан Великий здійснив через десять років, у 1501 році. Вона виявилась успішною. Проте 2 липня 1504 року воєвода помер. Його тіло поховали в Путнянському монастирі, заснованому раніше ним. Господарем Молдавського князівства став син Штефана ІІІ Богдан, пізніше прозваний Сліпим. А вже у 1505 році, на знак своєї доброї волі, він повернув Покуття Польському королівству. Ненадовго.

Богдан ІІІ повернув Покуття не через якийсь вроджений гуманізм. Його метою було одруження з сестрою польського короля Олександра Ягеллончика Єлизаветою. Та перемовини завершилися невдачею. Тож уже в серпні 1506 року Покуття було захоплене молдавськими військами господаря Богдана III Сліпого. Вислане за рішенням Сенату чотиритисячне наймане військо польської Корони під командуванням Станіслава Ходецького, Миколая Каменецького вибило молдаван з Покуття, а згодом — розбило їхнє військо під Хотином.

Незабаром за посередництвом угорського короля Ласло ІІ Ягеллончика, брата польського короля Олександра Ягеллончика, сторони замирилися. Було вирішено, що король Польщі, Олександр, все ж таки віддасть свою сестру заміж за Богдана III, а той прийме католицьку віру і визнає себе васалом Корони. Проте угода так і не була реалізована. У Вільні 1506 року Олександр Ягеллончик помирає. Королем став його молодший брат Сигізмунд І Старий, який відмовився від запланованого союзу. Це призвело до різкого погіршення стосунків з Молдавським князівством.

 

Тож, скориставшись участю військ короля Сигізмунда I Старого у другій литовсько-русько-московській війні, 29 червня 1509 року Богдан Сліпий розпочав похід на Поділля та Руське воєводство. Зокрема, молдавське військо взяло в облогу Кам'янець, Галич та Львів. Проте похід завершився невдало. Жодне з трьох міст так і не було взяте.

Відповідь не забарилася. Польське військо під проводом великого коронного гетьмана Миколая Каменецького спустошило кілька молдавських міст за Дністром. При відході, під Хотином, поляків атакувало молдавське військо, проте тривала битва так і не виявила переможця. Тож 17 січня 1510 року між сторонами був підписаний мирний договір. Війна припинилася.

***

1527 року господарем Молдови став Петру IV Рареш, позашлюбний син Штефана ІІІ і Марії з Гарлау. Він проводив активну зовнішню політику, прагнучи розширити кордони молдавської держави. І зимою 1530 року молдавани захопили Покуття. Знову. Цього разу востаннє.

Оскільки Молдова у 1513 році стала васалом Османської імперії, зберігши, щоправда, широку автономію, польський король Сигізмунд І Ягеллон разом зі своїм секретарем Яном Оцеським направив листа до турецького султана Сулеймана І із проханням висловити точку зору султана стосовно конфлікту. Сулейман відписав, що не заважатиме відвоюванню Покуття Короною Польською за умови, що воєнні дії не будуть перенесені на територію власне самої Молдавської держави. Інакше — він оголосить Польській Короні війну.

Польський сейм ухвалив рішення про нові податки на наймане військо, яке очолив Ян Тарновський. Під його керівництвом було 4800 кінноти, 1200 піших жовнірів та 12 гармат. У серпні 1531 року польське військо вирушило відвойовувати Покуття.

***

Уперше польське та молдавське військо зустрілися коло села Гвіздця. Поляки відступили і стали табором на північно-західній околиці Обертина. Дізнавшись від своєї розвідки про можливий наступ молдавського війська, Ян Тарновський 21 серпня дав наказ відійти табором майже за два кілометри від Обертина під ліс, на північний захід, поставивши вози і з'єднавши їх за колеса в коло. Всередині цього кола розташувались кілька тисяч польської легкої і важкої кавалерії та 1500 чоловік піхоти.

 

Молдавське ж військо виступило 21 серпня до Обертина, а молдавський воєначальник Микула наказав вночі запалити його, щоб при світлі пожежі слідкувати за польським військом. Тоді молдавського війська було біля 20 тисяч піхоти і кінноти. Воно у кілька разів переважало польське.

Ранком 22 серпня 1531 року молдавани наблизились до польського табору і почали обстрілювати його з гармат. Поляки відповідали тим же. Попри те, що гармат у молдавського війська було набагато більше, польські гармаші спромоглися завдати молдавському війську великих втрат. Ця дуель тривала кілька годин, після чого польське військо вийшло з табору. Розпочалася запекла битва. Вона проходила поперемінно, аж доки до поляків не прибуло підкріплення у вигляді військової когорти тлумацького старости Героніма Шафранця. Серед молдавського війська виникла паніка, воно почало відступати, потрапивши у болотисту місцевість. Поляки переслідували волохів протягом коло 10 миль.

Молдавський князь Петру ІV був двічі поранений, близько тисячі молдавських вояків потрапили в полон, ще дві тисячі загинули на полі бою. Було захоплено обоз молдавського війська, гармати, 50 прапорів, багато возів з різними припасами. Це була нищівна поразка для молдавського війська. Покуття остаточно відійшло до складу Корони Польської. Більше спроб захопити його не було.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!