Перейти до основного вмісту

Будиночок на ядерних відходах

Що там, як «Енергоатом» поживає?

У голлівудських фільмах із гострим сюжетом часто використовують протилежності в образі випадково помічених персонажів. Ось у вас мила бабця посеред випаленої пустки — пропонує випити води, запрошує в оселю. А потім виявиться якимось людожером чи зомбі. Ви таке не раз могли бачити, навіть росіяни з часом навчились красти подібні прийоми.

Проте є будівлі, від скрутного стану яких стане гірше не якимось інвесторам, а всім нам. І сьогодні йтиметься про одну з таких бетонних коробочок.

Уявімо український будинок на стадії повної готовності. Вже готовий десантуватись в експлуатацію. Ось вам коробка, шановні, ось вікна, а он там у нас двері. У міру чистий під’їзд, за дверима якого вже регочуть чиїсь дітки. Навіть працюючі ліфти в кінці коридору — щоправда, вони не пройшли процедуру наладки. «Ще», або «вже» не пройшли. Ну й нехай, їздять же. Українська національна ідея «Якось буде».

Проте обгортка злітає, й перед вами одразу ж постає справжнє обличчя цієї домівки (чи домовини). Ні-ні, тут людожерів із першого абзацу немає. Однак тут відсутні інші, більш важливі й реальні деталі:

  • підтвердження від генерального підрядника про виконання робіт;
  • акт введення в експлуатацію;
  • не простий, а підписаний замовником, генеральним підрядником, субпідрядником (робочою комісією);
  • сертифікат відповідності ДАБІ.

Якщо розглядати наявність будинку як архітектурної споруди, яка є суто коробкою, то він таки існує. Але в даному контексті ми розглядаємо будинок як споруду, придатну для проживання. І з юридично оформленими документами, що дають правові підстави його безпечно експлуатувати.

Ну й розкажіть черговому дурнику, чому він мав не опускати забрало, а послухати або розумних людей, або власну інтуїцію. Тепер, хлопче, багатоповерхівка дійсно є. Просто вона геть не придатна для проживання.

Думаєте, я просто це написав і пішов пити пиво? Ні. Будь-яку гарну ідею треба починати з себе. Тому я потупцював власними ніжками на холодну вулицю. Згадав про знайомого, який міг дещо розповісти — отже, нічого сидіти вдома.

 

Мій знайомий був особисто присутнім на «відкритті» стратегічно важливого промислового об’єкта. Подія відбулась 22 грудня, зовсім нещодавно. Враховуючи, що інших безпосередніх учасників я не знав, довелось вірити на слово — людина надійна й перевірена. І ось що вразило навіть тертого калача, який не вчора зі школи вийшов.

На території, хто б сумнівався, вже стоять готові будівлі. Майданчик-млинчик забетонований. Всередині самих коробок чисто, тут без претензій. Облицювання, в основному, вже зроблене — респект робітникам.

Ба більше, місцями видно окремі комп’ютери з моніторами. Їх забудовник намагався представити як окремі системи — фізичного захисту, спостереження за переміщенням ВЯП, радіаційної безпеки тощо. Ну й порнуху подивитись можна, напевне. Хороші системи, дійсно вражають своєю універсальністю.

А от де проступає типова українська болячка — то це не в будівництві, а в його узаконенні навіть за найменшими елементами. Наприклад, по всій території тупо відсутнє легальне підключення до електромережі і надійне енергопостачання. Наразі електрична енергія надається через підприємство «Вектор». Проте нічому радіти: все зав’язане на тимчасових правах.

Примітка редактора. «Вектор»? Шкода, що не «Акволабеан». Олди зрозуміють.

Відсутній підписаний акт виконаних робіт з генпідрядником (ним був, та загув «Укрбуд»). Із субпідрядниками також. Відсутній акт приймання робочої комісії. Відсутнє документальне підтвердження ДАБІ про готовність об'єкта і введення його в експлуатацію. Відсутнє все, що робить житлову площу житловою, а не лишає її голим шматком бетону.

Йой, як же гарно тут, напевне, зберігати ядерні відходи. Тепер, здається, й вам трошки страшно.

Так, а говорю про ЦВЯП і про його хріновий стан прямо зараз. Наша держава має шанс не вивозити ці небезпечні речовини до Росії, аби не платити агресору великі гроші. Але тепер цей шанс дуже захитався. І не через кремлівські хитрі плани, а з причини вітчизняної ідіотської традиції не вивчати документи й утворювати безлад навіть у критично важливих місцях.

Розкажіть Україні, чому треба було хоча б раз подумати головою. Місцями навіть уже готові інструменти не працюють. Наприклад, для перезавантаження ВЯП змонтовано підйомний кран, який уже поставив «Холтек». Однак не все так легко навіть тут. Даний кран не пройшов процедуру наладки. Чому? Ну так ще й відсутні будь-які документи відповідних дозвільних комісій, які мали б ввести цей кран в експлуатацію.

Також немає всіх необхідних документів щодо монтажу і введення в експлуатацію системи радіаційного контролю. Рівно як і системи фізичного захисту тощо.

Довелось буквально бомбардувати людину запитаннями, аби отримати хоча б частину відповідей. Судячи з почутого, інвесторам я точно не заздрю. Тому що конфлікт з генеральним підрядником і можливі підставні активності правоохоронців (наприклад, НАБУ) унеможливлять введення даного об’єкту в експлуатацію.

 

Якщо така ласка, хоч до травня чи далі. Просто повірте: тепер ця каламуть ризикує розтягнутись на довгі місяці і роки, оскільки замовником наразі створено юридичний колапс щодо подальший дій.

Що треба, аби ввести об’єкт в експлуатацію? Згода генерального підрядника.

Що може зробити генеральний підрядник? Нічого.

Чому так? Бо йому заборонено здійснювати юридичний нагляд і супровід за виконанням робіт, що відбуваються на території.

Ніхто сюди не втрутиться, і навіть генеральний підрядник не допоможе нічим. Фактично його вже усунули від виконання робіт. Це нелогічно в будь-яких умовах. Він — ваші руки та ваші очі, що ж ви з ними робите? Втім, результат саме такий. Із вибитими очима та кривими руцями.

Маємо сумний урок. Будівництво дійсно завершується не тоді, коли про це оголошує замовник, а коли закінчуються всі юридичні процедури і отримуються дозвільні документи з ДАБІ. За оцінками спеціалістів, шлях ще дуже довгий і складний.

Ситуацію могла б пом’якшити дозакупівля — проте вона відбулася з грубим порушенням чинного законодавства. Вже зараз очевидно, що все це диво рано чи пізно стане темою дослідження різних правоохоронних органів. Питання, чи всіх винуватців посадять. Зичу «Енергоатому» наснаги та хочу, аби він усе ж довів почате до кінця. Наш девіз — якщо не геть, то хоча б подалі від Москви.

Обгортка була надто гарною, аби помітити зміст — проте ті, хто платив за власний обман, мали б хоча б спробувати. А заплатили від лиця держави ми всі. І заплатимо ще. Бо сама по собі ця традиція нікуди не зникне.

Персонаж Вілла Сміта у Men in Black стріляв по манекену шестирічної дівчинки, оскільки вона не вписувалась в антураж оточуючих її монстрів. Була надто підозрілою. Знаєте, що я з цього приводу думаю? Інколи інтуїції треба вірити. А якщо не хочеться покладатись на неї, варто брати всю документацію та звіряти до того, як проект лишиться без генерального підрядника.

Хоч ми живемо не у фільмі, типові українські негаразди полягають у тому ж. Чудова обгортка, жахливий зміст, жертва ігнорує внутрішній голос та кидається в пастку. Вілл тут не пробігав. Тепер ми всі — не надто розумна версія Сміта.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!