Перейти до основного вмісту

Чи зможе Болгарія протистояти задумам Росії?

Про тонкощі російсько-болгарських відносин. Як розвивалась енергетична залежність.

Важка спадщина «шістнадцятої республіки» СРСР

Всю історію Росії — Московського царства, Російської імперії, СРСР, РФ — Балкани посідали одне з найважливіших місць серед російських інтересів. Той, хто хотів дестабілізувати Європу, завжди намагався реалізувати задумане за допомогою Балкан. Недарма напередодні вступу Болгарії до ЄС у 2007 році російський посол у Брюсселі відверто заявив: «Болгарія стане нашим троянським конем у ЄС!».

І цьому твердженню є серйозне обґрунтування. Відносини між Росією і Болгарією мають давнє та глибоке коріння. Болгарія — колишній сателіт Радянського Союзу, навіть через 11 років після вступу до Євросоюзу тісно пов'язана з Москвою, передусім економічно. А після перемоги на президентських виборах дружнього до Росії кандидата і зміни уряду ця залежність зросла ще більше. Основним важелем російського впливу на Болгарію залишається залежність від енергоносіїв. Російські енергетичні компанії дотепер правлять на болгарському енергоринку, а це — постачання газу, будівництво газопроводів та АЕС. І залежність ця лише зростає, причому у вигідному тільки для Росії ракурсі.

"

Так, гучною була історія з АЕС «Белене» — російським довгобудом, вартість якого порівняно з початком будівництва зросла майже на 10 млрд євро. Коли 2012 року на той момент іще проєвропейський Бойко Борисов своїм рішенням припинив спорудження станції, російська компанія «Атомстройекспорт» (підрозділ «Росатома») подала позов до Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати, який частково задовольнили. Болгарську сторону зобов'язали виплатити «Атомстройекспорту» за виконані роботи та як компенсацію майже 602 млн євро плюс 130 тис. євро щодня як відсотки, допоки вона не погасить основну суму. Це суттєво підкосило країну із ВВП в 11 млрд євро. Такий фінансовий гачок Росія постаралася використати на повну котушку. У ході подальших переговорів Москва, врешті-решт, погодилася «пробачити» Софії майже 24 млн євро відсотків, якщо болгари погодяться на новий проект реконструкції АЕС «Козлодуй» (побудована ще за радянських часів, АЕС генерує майже дві третини болгарської електроенергії та цілком залежить від поставок російських ТВЕЛів). Затиснута в російські енергетичні лещата, Болгарія наприкінці жовтня 2016 року була змушена укласти з «Росатомом» явно кабальну угоду вартістю у 360 млн євро на модернізацію першого реактора АЕС «Козлодуй».

Кремль міцно тримає Болгарію за горло й у сфері нафтопродуктів. Болгарія імпортує з Росії всю необхідну для своєї економіки нафту, найбільша у країні мережа заправок і єдиний (найбільший на Балканах) нафтопереробний завод належать російській компанії «Лукойл» (НПЗ у Бургасі покриває 40% потреб країни в пальному).

У газовому секторі РФ постачає до країни майже весь необхідний їй газ (85%), а російському концерну «Газпром» належить майже половина найбільшої болгарської газорозподільної компанії «Овергаз». Монополія «Газпрому» обходиться Болгарії дуже дорого: вона платить найвищу ціну на газ у Європі — в середньому на 30% більше, ніж Німеччина. Дуже схоже на Україну до 2014 року, чи не так?

Загалом, за найскромнішими оцінками експертів, Росія безпосередньо контролює до 25% болгарської економіки, а з урахуванням віддаленого впливу ця цифра зростає до 35–40%. Важливим залишається російський вплив на банківський сектор та нерухомість Болгарії. За даними інформаційної служби Novinite, нерухомістю у 7,2-мільйонній країні, перш за все на чорноморському узбережжі, володіють 84 тис. росіян.

Болгарія на роздоріжжі

Прем'єр-міністр Болгарії Бойко Борисов шукає вихід із тотальної залежності країни від російських енергоресурсів. Проте, хоч як дивно, робить він це за допомогою Москви, де активізувалися переговори між прем'єр-міністром Болгарії та Путіним. У першій половині 2018 року, граючи на статусі головуючого у Євросоюзі, Борисов намагається переконати Москву розширити планований «Газпромом» газопровід «Турецький потік» за межі Туреччини, до Болгарії. За задумом Борисова, потім «Турецький потік» буде підключений до планованого газового «балканського вузла» біля Варни на чорноморському узбережжі Болгарії, який стане виходом у Південно-Східну Європу. Це, по суті, відновить російський газопровід «Південний потік», від якого відмовилися 2014 року.

Те саме робить і президент Болгарії Румен Радєв — під час візиту до Москви, а потім до Сочі його прийняв російський президент, де ратував за відновлення контактів на найвищому рівні та спробував відновити будівництво нафтопроводу і газопроводу «Південний потік» дном Чорного моря. Радєв небезпідставно вважав, що Володимир Путін особливо оцінить відмову Софії вислати російських дипломатів через справу Скрипаля, незгоду підтримати антиросійські санкції ЄС і публічне визнання Радєвим російської анексії Криму доконаним фактом.

Слід зазначити, що відмова Болгарії від «Південного потоку» сильно зіпсувала її відносини з ЄС. Тривалий час Болгарія сподівалася на будівництво «Південного потоку», який мав постачати газ в обхід України, але через тиск усередині ЄС і з боку США проект не було реалізовано. Проте той факт, що Німеччина сама отримує російський газ в обхід України, призвів до посилення роздратування в Болгарії щодо «західної брехні» та «подвійних стандартів».

Крім того, антиросійські європейські санкції певною мірою привели до зворотного ефекту і лише поглибили конфлікт між Болгарією і рештою країн-членів Євросоюзу. Адже недоотриманий прибуток насамперед ударив по бідніших державах Східної Європи, ніж по багатих західних сусідах. А Болгарія залишається найбіднішою у ЄС із середньомісячною зарплатою у 480 доларів (найнижчою в ЄС), де високий рівень корупції та слабкі інституції влади, а путінські «пряники» дуже привабливі. І немає нічого дивного, що Болгарія за Радєва бере курс на зближення з Росією.

Звісно, Путін скористається шансом «відірвати» Болгарію від ЄС, тим паче в умовах, коли Болгарія, відмовившись від проектів будівництва АЕС і «Південного потоку», не отримала натомість від ЄС нічого суттєвого. Це справжнє вікно можливостей для Росії змінити ситуацію у протистоянні Євросоюзу та Росії за вплив на Чорному морі. На тлі невдачі з Каталонією Путін іще більше прагнутиме заманити у свою пастку ще одну європейську країну, «розчаровану» в ЄС. У стратегічних планах Путіна немає завдання прив'язати Болгарію до Росії, як за радянських часів, що було б надто дорого. Але він хоче зберегти за Москвою панівне становище на болгарському енергетичному ринку, щоб за допомогою впливу на політику Болгарії блокувати незручні йому рішення ЄС.

У разі успіху путінської стратегії це може призвести до реваншу російського впливу у Східній Європі, а в кінцевому підсумку — до зміни розстановки сил на користь Росії в усьому Євросоюзі.

Що ж далі?

Без сумніву, будь-який крен Софії у бік Москви підриває зусилля ЄС і США продемонструвати єдиний фронт у відносинах із Путіним, коли Росія намагається відновити свій уплив на Україну і в інших державах колишнього «Варшавського блоку». Все свідчить про те, що Москва перетворює Болгарію на свій плацдарм стосовно Європейського союзу, що може сприяти його розколу. У боротьбі за сфери впливу у Європі Болгарія — чудова ціль для Кремля, оскільки країна практично цілком залежить від імпорту енергоносіїв із Росії, а третина всієї економічної діяльності в країні прямо чи опосередковано контролюється з Москви. І цю можливість використовувати Болгарію як «троянського коня» у Євросоюзі Росія точно не втратить.

Слід визнати, що в ситуації, яка склалася, великою мірою винні самі провідні держави Євросоюзу. Поки ЄС боровся з економічною кризою, у Болгарії розширювалася економічна присутність Москви. Кремль чудово використовував наявні козирі. Бездоганно зігравши на тезі, що Росія — другий за величиною торговий партнер Болгарії, а антиросійські санкції вдарять по 2 тис. болгарських компаній, у багатьох болгар склалася думка, що збурювати проти себе Москву нерозумно і недалекоглядно. Крім того, багато болгар спочатку були налаштовані проросійськи, що підкреслено дбайливим ставленням до пам'ятників полеглим російським солдатам. При цьому, як свідчать результати соцопитувань, більшість болгар жадають залишитися в ЄС, а не вступати до путінського Євразійського союзу.

Нині Болгарія розривається між двома реальностями. В одній — ностальгія за радянським минулим, бо вступ до ЄС не приніс болгарам багатства, на яке багато хто сподівався. В іншій — болгарський уряд має заявити про чіткішу прихильність Європі, позаяк країна навічно опиниться «в обіймах Росії».

Об'єктивна реальність така, що зараз позиції перших виглядають переконливіше. Крім того, у правлячих партіях залишилися старі комуністичні партійні кадри, колишні співробітники спецслужб часів Т. Живкова і дуже багаті болгарські олігархи, які підтримують Путіна. Так, наприклад, найупливовішим магнатом у країні вважають банкіра Цветана Василєва. Через його банк KTB проходить більша частина коштів, які спрямовуються з Росії в різні сфери болгарської економіки, в тому числі й енергетичний сектор.

Двоїстість відносин із Росією яскраво проявляється в зовнішній політиці нинішнього керівництва Болгарії. З одного боку, Софія виступає за зближення з іншими країнами ЄС, не стала заперечувати проти першого раунду антиросійських санкцій і двічі взяла участь у спільних зі США військово-морських навчаннях у Чорному морі. З іншого — залежність від російських енергоносіїв змушує керівництво країни ухвалювати у взаєминах із Кремлем стримані рішення, які іноді йдуть урозріз із політикою ЄС.

Це чітко проявилося у змішаній позиції керівництва Болгарії щодо української кризи. Спочатку Болгарія офіційно засудила анексію Криму. Але пізніше тодішній прем'єр-міністр Пламен Орешарський застеріг Євросоюз від прийняття санкцій стосовно Росії, пригрозивши болгарським вето, а лідер болгарських соціалістів Сергій Станішев пояснив, що Болгарія першою постраждає від цих санкцій. Під натиском ЄС прем'єр-міністр країни пізніше змінив свою думку і заявив, що Болгарія не підтримуватиме нові санкції, але й накладати на них вето вона також не збирається.

Для ЄС ситуація з російським упливом на Болгарію дуже актуальна, особливо після «Брекзіта». Експертна комісія ЄС навіть попередила уряд Болгарії про те, що Софія ризикує остаточно потрапити під політичний та економічний уплив Росії, якщо болгарська влада не почне ефективніше співпрацювати з Брюсселем.

Проте вихід для Болгарії треба шукати у «відході» від енергетичної експансії РФ.

Офіційний Вашингтон уже задекларував готовність США допомогти Болгарії в пошуках альтернативи Росії, серед яких відгалуження газопроводу, що йде з Болгарії до терміналу скрапленого газу в Греції, а також можливості ядерної енергетики. Має запрацювати підписана ще 2015 року угода між Болгарією й американською компанією Westinghouse Electric Co. стосовно будівництва нового реактора на АЕС «Козлодуй», що дасть можливість у перспективі позбутися залежності від російських ТВЕЛів.

Упровадження енергоощадних технологій у теплоенергетиці — той шлях, який також скоротить залежність від російської газової труби. Зробивши опалення житлових приміщень енергоефективним, можна заощадити сотні мільярдів євро. Адже тільки в Болгарії у старих багатоквартирних будинках, що підлягають реконструкції, проживає понад 2,7 млн осіб. Це, до речі, є пріоритетом і для інших країн Європейського союзу, де на обігрів будівель витрачають до 40% енергії.

Підбиваючи підсумки, можна стверджувати, що якщо Європа хоче зберегти свою єдність, вона повинна виробити і дотримуватися консолідованої позиції у відносинах із Росією з питань безпеки та енергетики, яка б враховувала інтереси всіх її членів, незалежно від рівня їх економічного розвитку. Тільки так ЄС зможе мінімізувати небезпеку того, що Болгарія та інші нові члени, які раніше входили до Варшавського договору, знову повернуться під російський уплив.

''отсканируй
и помоги редакции