Перейти до основного вмісту

Чому мовчить Макогон?

Нам пофіг, що скаже Путін. Тому тримайте текст.

Що таке ОГТСУ, тобто Оператор газотранспортної системи України? Насамперед це дуже ласий шматочок для корупції. Зараз у відставку пішов керівник цієї установи, тож пора прояснити всі його подвиги.

Розумієте, в пана Макогона склалась дивна ситуація. Він не дуже радий тому, що його попросили звільнити робоче місце, і навіть трошки сердиться.

Я б рекомендував іти до суду. Серйозно. Якщо він правий – без питань.

Але колишній керівник ОГТСУ чомусь туди не поспішає. Дуже мене здивував. Чому? Невже так не простіше? Оскільки його звільнила наглядова рада, потрібно якось виводити питання саме в правовий простір.

Пан Макогон не тягне на роль голови корупційної схеми. Ось на виконавця – запросто. І якщо він дійсно чесна людина, я рекомендував би оформити позов у судовому порядку, поки на Сергія не додумали нічого поганого. У нього ж все має вийти! Адже набагато більше питань викликає Ольга Бєлькова: директор із питань взаємодії з державними органами та міжнародними організаціями. Екснардеп, до речі.

Оскільки пан Макогон пише лише у соцмережах, вважатиму свою місію завершеною. Тепер можна розповісти вам, що ж коїться.

17 лютого, за півтора тижні до вторгнення росіян, сталась халепа із контролером ОГТСУ. Річ у тім, що НКРЕКУ затвердила на цій посаді Ірину Комариду – це колишній помічник пані Бєлькової. Працювали разом, коли Ольга просиджувала штани не в ОГТСУ, а ще у Верховній Раді. Гарні штани, до речі.

''

''

Дуже дивне призначення. Одразу захотілось перевірити, як НКРЕКУ та ОГТСУ «дружать» упродовж певного періоду.

Виявилось, 2020 року ситуація була схожа. Без знайомих на посадах, але все ж питання вигоди відчувається як вістря ножа. У серпні НКРЕКУ видав Оператору дозвіл спростити спілкування з газопостачальними компаніями. Вони дають тобі фінансові гарантії від банків, які не вважаються системно важливими в НБУ? Ну то не приймай, і жодних проблем. Нехай лісом ідуть.

Розумію, абзац вам здався нудним. Поясню детальніше. Серед таких фінустанов є й «ПриватБанк», який ви точно знаєте. А хто там працює в наглядовій раді? Ексколега Макогона – пан Сергій Алєксєєнко, з яким вони працювали в «Укртрансгазі».

Алексєєнко – дуже талановита людина. Я про його талант окрему статтю писав.

Питання вигоди завжди найкраще розкриває мотивацію тих чи інших людей. І цей випадок точно не є винятком із правил. Навіть навпаки. Це ходяче підтвердження.

Оскільки я вже зачепив минуле пана Макогона, пройдімось і по ньому. Знаєте, як він опинився в ОГТСУ? Прийшов із «Нафтогазу», коли оператора відокремили в окремий сегмент ринку. А як він потрапив до НАК? Правильно, за протекцією вже знайомого вам Юрія Вітренка.

Цей зв’язок дуже хочеться висвітлити окремо.

Розумієте, «Нафтогаз» прийнято зображати таким собі гігантом, корпоративним богом. Реформовним суперменом. Та насправді, відкрию таємницю, змінилось далеко не все. А що змінилось – це можна зламати. Ну як завжди.

Поки Сергій та Юрій натхненно дихали один одному в комірець, «Нафтогаз» почав видавати дивні тендери. Тупо пачками.

І запам’яталась тут одна персона – Федір Закусило. Його в НАК чомусь дуже сильно полюбили. Якщо глянути з боку, пан Закусило є респектабельною персоною. В нього під рукою завжди є певний американський бренд. Фірма, компанія тощо.

Виділю дві такі компанії. Liberty Tool International – чудовий взірець капіталізму. Зареєстрована у штаті Делавер. Це така офшорна віддушина в США. Ще є Vorex LLC: не менш крута компанія з гаража в містечку Ері (теж США). Мабуть, теж співпадіння, що в гараж вливались мільйони бюджетних доларів.

Ці дві компанії повністю розкривають Закусила як реального генія. Тут такий вантаж відповідальності, з «Нафтогазом» працюєш. А у штаті лише ти і твоя дружина.

Серйозно, в обох компаніях. Федір і Лорі Закусило – знак якості.

Щоправда, оборот компаній 2021 року був нульовим, а сумарна вартість їхніх активів становила лише 365 тисяч фунтів. Дивний знак якості. Та «Нафтогазу» вистачило.

Співпрацює він із цими шедевральними бізнесменами аж із 2017 року. Проте пік постачання припав навіть не на Вітренка: 2019 року Liberty Tool International брала тендер за тендером, натомість обіцяючи привезти обсадні труби з Китаю. Це такі штуки для свердловин, раптом що.

Liberty Tool International та Vorex LLC возили сюди все. Вигравали тендери на постачання насосів. Виручали з компресорами. Гарний результат, як для гаража.

Що символічно, у складі ОГТСУ як частини «Нафтогазу» Сергій Макогон устиг зарядити останній тендер саме на баланс Vorex LLC. До відокремлення виплід Закусила отримав у сумі майже 290 млн грн. А ви кажете, в дружби немає ціни. Коли дружать настільки порядні люди – є.

Та повернімось до пана Макогона. Тендери в нього чомусь не надто вдаються, і я дуже хотів би почути його свідчення із цієї теми. Може, нехай книжку напише.

Сергій Макогон, «Як і навіщо придбати російські труби 2021 року?». Чудова була б книжка. Адже на тендері виграв Челябінський трубопрокатний завод. І це навіть не 2014-й, коли вибору не було: це за рік до позиційної війни з так званою РФ.

Сергій Макогон, «Як закупити в ОГТСУ собачий корм і зробити вигляд, що все нормально?». Бестселер був би.

Сергій Макогон, «Нафіга ОГТСУ тендер на 19 тисяч курячих яєць?». Ще й вище за ринкову ціну. Розумієте? Тут стільки див, що не встигаєш обрати якесь одне. Не жартую про ціну. Брати курячі яйки вдвічі дорожче за супермаркет – потужно.

Зрозуміло, що про яйця міг підказати Вітренко. Мовляв, купи. Хай хоч якісь будуть.

Але оскільки Вітренко та Макогон мовчать – визнаю, це лише логічне припущення. На жаль, офіційних даних немає.

А в липні 2020 року ОГТСУ запустила тендер на закупівлю… Обережно, довга й нудна назва. Їх такими роблять, щоб потім вам було нецікаво читати розслідування. Готові? Увага: «Послуги з ремонту й технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних та контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Верхня Білка, ГРС Заліски, ГРС Довге, ГРС Вістова)».

Господи, я б за такі назви лопату встромляв нижче ватерлінії. Тупо жах.

Та нас цікавить не епістолярний стиль Сергія Батьковича. В липні тендер оголосили. А вже у вересні скасували: немає потреби. Ось була – оп! – і вже немає.

Здавалося б, усе логічно. Вирішили заощадити 38 мільйонів гривень. А ось і ні! Вже в лютому історія повторюється, просто тепер перегони за бюджетні кошти виграє компанія «Газойлтехнопайп». Ще одні чемпіони з лаконічних і крутих назв, авжеж.

І тут раптово виявляється, що «Газойлтехнопайп» виграла вже шість тендерів ОГТСУ. Це лише з серпня 2020-го по травень 2021-го. Наварились на 8 мільйонів доларів.

Не відчуваєте зв’язку? Ну з ким не буває, виграли й виграли. Втім, це не так. Із 2018 по 2019 рік компанія виграла п’ять тендерів «Укртрансгазу», де саме працював Макогон. Йой! Оце незручно вийшло. Тоді зрозуміло, чому заради такого дружбана тендер на півроку затримали.

А тепер головний панч. В інших замовників компанія не виграла жодного тендеру.

Тільки там, де крутиться пан Макогон. Дивовижно! Мабуть, він приносить удачу, якщо приліпити його портрет на лобове скло – по дорозі вам проб’є капот мішком грошей.

Та повернімось у наш час. У серпні 2022 року з'явились надто невтішні новини для офісу ОГТСУ: оператор виявився фактичним банкрутом. Таке завжди важко пережити. Надто важко – під час війни, що йде саме на нашій території.

Ще важче пережити те, що влітку 2021 року ОГТСУ отримав 600 мільйонів кубометрів газу, а негативний небаланс якогось біса перевищив 900 мільйонів кубів. А різниця між тим газом, що є в оператора, та виставленим у рахунках замовникам, чомусь досягла 300 мільйонів кубів. Знаєте, що це означає? Оператор продав більше газу, ніж реально мав.

Ви скажете: «Гадюкін, та харе співати, вони їх на ремонт витратили». Ні, шановні.

Річний звіт ОГТСУ за 2021 рік свідчить, що на ремонт і модернізацію пішло аж 37% необхідних коштів. Тобто газ кудись дівся, а гроші куди? Теж «кудись».

Чув, експерти казали, що ОГТСУ засилав солідні суми в «Нафтогаз», аби  придбати блакитне паливо. Ото дивина! Взагалі-то ОГТСУ не має робити ані закупівлі, ані фінансових транзакцій – це зовсім не його справа. Тим паче, коли він скоро збанкрутіє.

Чомусь пан Макогон дуже не хоче це згадувати. Але йому дуже не подобається, що директорське крісло поїхало вже окремим від нього маршрутом.

Як я казав, вихід є. Нехай подасть позов на наглядову раду, її ж обирали під патронатом держав G7 – раптом кріт затесався? Сергію, рятуй державу! Будь ласка! Щоправда, суд може запитати про попередні зальоти, і там брехати не можна. Так і я буду в наварі. Нарешті дізнаюсь правду про дивні тендери та яйця із собачим кормом.

Рано чи пізно доведеться розповісти все. Або нарешті завалити піддувало, якщо говорити немає жодного бажання. Або так, або так.

Як ви вважаєте, чому мовчить Макогон?

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.