Перейти до основного вмісту

Деркач та піддеркачники проти Рівненської АЕС

Рівненська АЕС, тримайся. Битва за тебе триває.

Добрий день, любі друзі. Сьогодні мене дуже хвилює стан Рівненської АЕС, яка вивозить нашу генерацію та мала б працювати значно краще. Але все те, про що я казатиму вам, вже є в мережі. Моя місія – зібрати все в зручному форматі, аби побачило якомога більше людей.

Логічна картинка, всі епізоди зібрані разом. Ви маєте зрозуміти глибину провалля, в яке потрапила наша держава в цілому та ядерна енергетика зокрема. А те, що винесено в заголовок, розпишу вже наприкінці тексту.

По-перше, так цікавіше. По-друге, для розуміння проблеми потрібно ввести вас у курс.

А почалось все за місяць до повноцінного вторгнення. В інформаційному просторі України – затишному, навіть дещо наївному – розірвалась справжня міна, що могла знести керівництво «Енергоатома» та міністра енергетики Германа Галущенка.

Програма «Схеми» та редакція «Радіо Свобода» опублікували на початку року першу серію розслідування «Гроші сп**жені». Ось лінк. 20 січня українцям розповіли про масштабне розкрадання державних коштів посадовцями «Енергоатома», що відбувалось при будівництві сховища відпрацьованного ядерного палива в зоні відчуження ЧАЕС.

Друга серія мала вийти в лютому. В якомусь сенсі фігурантів дещо врятувало вторгнення Росії – напад все одно стався б, а так ще й розслідування ніхто не згадає.

Коли росіяни захоплюють Чорнобиль, а ворожі танки несуться на Київ – яка там корупція. Втім, оскільки орду викинули з Київщини та Чернігівщини, більше на цю тему з’їхати не вийде: давайте по-чесному говорити про те, що робиться не по-чесному. Без відмазок.

Це ж був не єдиний випадок розкрадання коштів в «Енергоатомі». За два тижні до нападу росіян звітували державні аудитори – вони виявили в НАЕК фінансові втрати всього-то на 13 мільярдів гривень. І тут також тримайте лінк. Знаєте, до чого додумалось у такій ситуації керівництво НАЕК? Ви не повірите: воно спробувало заблокувати передачу результатів перевірки до НАБУ, скориставшись судом. Просто суддя відмовив. А далі була війна.

Звертаю вашу увагу на другий підряд випадок везіння. Адже без військового вторгнення детективи НАБУ вже викликали б керівника «Енергоатома» Петра Котіна на допит. І я підозрюю, така розмова без пляшки не обійшлася б.

Гирлянду передавило

Знаєте, нинішньому керівництву компанії варто молитись на агресію Кремля. Тепер на останню можна списати всі власні грішки – наприклад, те ж недобудоване сховище ядерних відходів. Фінансові збитки, якщо я правильно відчув тенденції, вже й так розписують окремими рядочками в окремих документах. Деякі папери навіть зникли у сумбурі столичного хаосу, коли ворожі ДРГ бігали по вулицях Києва. Підказка: папери явно брали не ДРГ. Треба шукати.

"""

Втім, у керівництва «Енергоатома» можуть бути й інші мотиви для вдячності росіянам. Давайте подивимось, як йдуть справи у цих доброчесних технократів.

За місяць після повномасштабного вторгнення контррозвідка затримала віце-президента НАЕК Олега Бояринцева. Це сталось на кордоні Рівненської та Львівської областей. Підозра у державній зраді – штука надто серйозна, тож все провели гарно. Тримайте лінк, до речі.

За що відповідав затриманий? За безпеку в компанії. Саме він був куратором в питаннях призначення керівників з фізичного захисту на атомних електростанціях. Такій людині, щоб було більш зрозуміло, підпорядковується вся охорона, військові на об’єктах, вся система безпеки АЕС. Всі керівники, до речі, були замінені за півроку до нападу РФ.

Крім Рівненської атомної електростанції. Там у грудні звільнили попереднього шефа, а нового не встигли призначити. Знаєте, чому? Через протидію генерального директора РАЕС.

Загалом, справ вистачало. Не затишне болітце – швидше, морський буран у м’ясорубці.

Якщо ж знайти в цій історії місце Бояринцева, якого в НАЕК не просто так вважали «сірим кардиналом» та кому приписували острах особисто Петра Котіна – є потрібні ниточки, що ведуть до великих клубків. Адже пан Бояринцев був багаторічним помічником і, швидше за все, правою рукою одіозного Андрія Деркача. Того, що СБУ дещо з запізненням оголосила агентом ФСБ РФ. Як завжди, лінк.

Деркач, як ви могли чути, створив в Україні розгалужену агентурну мережу.

Російські ЗМІ також брали участь в роздмухуванні теми. Жодних симпатій – просто в Росії за кожну крихту бюджетного хлібу буквально воюють спецслужби та військові. Черга зливів для будь-якої грошовитої сфери є цілком логічним та виправданим інструментом.

Так-от, писали там про участь російської агентури в розвалі ядерної енергетики України. Тут даю посилання лише на веб-архів. Як бачите, штука серйозна.

Годзилла против Кинг-Конга, а мы рядом пробегали

І що ж було далі? А нічого. Зовсім. Бо за кілька днів після затримання Олега відпустили, і він знову з’явився на робочому місці в «Енергоатомі». Жодних публічних пояснень від спецслужб не було. Недоброзичливці натякають, що не обійшлось від суми з багатьма нулями, мене ж більше цікавить логіка.

Як можна затримати когось за підозрою в державній зраді та… просто випустити, навіть нічого не сказавши? Як і навіщо?

Тепер повертаємось до пана Котіна, який начебто побоюється Бояринцева. По суті, маємо справу не з випадковим перехожим – Петро майже два роки керував «Енергоатомом». Хоч і робив це з приставкою «тимчасово виконуючий обов’язки», а весела компанія з Галущенка й Бояринцева (припускаю, з Деркачем разом) прикладали значних зусиль намагалась цю приставку прибрати. Просто не виходило в хлопчиків.

Проти були всі. Народні депутати, прем’єр-міністр та навіть президент. Однак війна все змінила, і зараз я покажу вам гарний фокус.

1 червня, поки українці бились із росіянами, стараннями когось із Офісу президента пан Котін таки став повноправним президентом НАЕК. І знову тримайте лінк. Але врахуйте: в реальності Петро перетворився на такого собі зіц-прєдсєдатєля Фунта.

Понтів багато. Сам по собі нічого не вирішує. Єдиний бонус, до того ж сумнівний – потім сидітиме за ґратами завдяки «подвигам» інших, менш помітних персонажів.

Перед своїм призначенням Котін начебто написав одразу дві заяви. Перша на звільнення, друга про вихід на пенсію. Під мобілізацію він жодним чином не підпадає, тож міг би їхати за кордон та ніжитись там на сонечку, валяючись на приватному пляжі не менш приватної вілли. Чом би й ні, шановні? Сховище в Чорнобилі так і не збудовані. А про 13 млрд грн в мінусах вже ніхто після війни не нагадає.

Але сталось не так, як гадалось. Олегу Бояринцеву знадобилось публічне лице НАЕК. Той, на кого потім можна все повісити – а те, що вішати буде що, він точно знає. Тому Котін, сам не радий, своїй мрії, стає повноправним президентом. Тільки права голосу не має.

Я ж кажу, зіц-фунт. Реальними справами тим часом займається Бояринцев на пару з Ігорем Миронюком – ще одним товаришем Деркача.

Коли Бояринцев повернувся після затримання контррозвідкою, як ні в чому не бувало, в «Енергоатомі» всі заворушились. Ця історія показала співробітникам, хто в хаті тато. Тим часом наш затриманий-відпущений взявся бігом наводити свої порядки.

Наприклад, виштовхати незручного генерального директора з НАЕК. Пан Павлишин далеко не свята людина, але все ж групі Деркача заважав. Навіть муляв. «Піти» його намагались два роки, які ця група мала відношення до «Енергоатома». Та й питання, в яких Павлишин заважав, самі по собі варті того, аби за них битися.

Любовь приходит и уходит

Наприклад, одразу на кількох станціях потрібно було модернізувати крани кругової дії. Це дає зможу вивантажити відпрацьоване російське ядерне паливо та перейти на американське.

Дві станції цю модернізацію з помпою провалили. Судячи з усього, процес відбувався в штучних умовах – можливо, навіть умисно. Група Деркача кинула всі зусилля, аби тільки не вивантажувати паливо та не вести його геть. Однак Рівненська АЕС послала цю ідею. Модернізацію там виконали, ще й у непоганому темпі. Тут почалось пекло. Павлишина почали кошмарити в прямому сенсі цього слова. Почались службові розслідування з будь-якого приводу. Догани малювались на колінці.

Втім, щоразу чиновник знаходив якусь шпаринку, аби відбитись та продовжити роботу.
Рівненська АЕС не мовчала. Про її проблеми йшли листи як до керівництва НАЕК, так і до Кабміну, ОП, РНБО. Але реакції нуль.

Станом на ранок 24 лютого все керівництво «Енергоатома» розбіглось. Півтора тижні його ніхто не міг знайти (навіть якщо намагався). Павлишин відчув цей шанс та пішов ва-банк: зустрівся з іноземними журналістами та вголос розповів про небезпеку ядерного тероризму РФ. Пізніше Котін та Бояринцев, тричі змінивши білизну, видадуть окремий наказ: заборонять всім директорам АЕС давати коментарі ЗМІ. Як бачите, удар був дошкульний.

Ну як вам такі пріоритети? Питання до наших спецслужб, якого буя таких чудових Олегів беруть за зябри та тихенько відпускають на волю.

Йой, перепрошую, ще один момент для порівняння. Вам сподобається.

Що відбувалось на початку вторгнення? Керівництво НАЕК повезло свої сім’ї за кордон, на дорогі курорти та за рахунок державної компанії. Тим часом Павлишин організував оборону Рівненської АЕС, що стоїть недалеко від кордону з Білоруссю.

Звісно, ніхто від чиновника не відчепився. Нова спроба його звільнити відбулась уже в травні, коли Бояринцев та Котін використали якусь незначну подію на АЕС для початку службового розслідування. Паралельно по ЗМІ та соцмережах полились публікацїї про нібито «велику аварію на РАЕС». Правда, пости чомусь були рекламними. Отакої.

Але справжнім фартом для керівників НАЕК став син Павлишина. Євгену вже 37 рочків, але вляпуватись у різні історії він чомусь припиняти не поспішає. От і зараз дав привід атакувати батька, відпрацювавши виключно своєю дурістю.

Павлишину-молодшому належить база відпочинку з красномовною назвою «Холодок». Там він вляпався в бійку. В результаті побої отримала 67-літня жінка, що за кілька днів звернулась до лікарні і ще за кілька діб померла. Звісно ж, такий шанс наїхати на свого ворога товариші Деркача пропустити не могли. Павлишину-старшому запропонували звільнитись «по-хорошому». Той відмовив. За моїми даними, після цього голові РАЕС пообіцяли, що він неодмінно пошкодує.

І пішло-поїхало. Знову публікації в ЗМІ та соцмережах, знову позначка «Реклама». Тепер співали про те, що син директора РАЕС забив літню жінку. А директора звинуватили в тиск на слідство: мовляв, сина покриває.

Ага, розігнались. Павло публічно заявляв, що син має нести покарання.

Проте маховик лайна та мух вже не зупинявся. З’явились розслідування з приставкою «псевдо», одне з яких я додам у якості прикладу. Хочете прикол? Відео в основі «роботи» зняте не на злощасній базі відпочинку, а прямо на Рівненській АЕС. Не паляться пацани.

Так, почекайте, я надто захопився. Нагадую: контррозвідка бере за яйця певного кадра, якого підозрюють у державній зраді. Потім його тихцем відпускають. А ще пізніше починається оцей фестиваль юної творчості, головною суттю якого є кадрова зачистка непокорної для російської агентури атомної електростанції. Ну хіба це нормально?

27 червня Павлишина все ж дотиснули та перевели на іншу посаду. Тепер він – директор компанії «Атомремонтсервіс», що підпорядковується «Енергоатому».

Знаходиться це підприємство в зоні відчуження ЧАЕС, офіс у місті Славутич. Вона відповідає за сховище відпрацьованого ядерного палива. Все просто: не зумівши звільнити директора РАЕС, на нього згодом чудово повісять всі проблеми сховища (які самі наперед підготували, про що я пояснював вище). Ось така помста, шановні.

Ви вже знаєте, як це відбувається. Гучне службове розслідування, якомога більше рекламних постів з криками про «не такого» чиновника.

А новий директор Рівненської АЕС має відкликати всі листи з Кабміну та інших державних органів. Відкотити назад модернізацію. Швидше за все, може бути використане формулювання «листи писались під тиском Павлишина». Ну-ну.

Павло Ковтонюк, якого хутко призначили тимчасово виконуючим обов’язки голови РАЕС, робити це відмовився. Дякую йому за позицію. Щоправда, тоді товариші Деркача знайшли іншого генія в лізинг – заступник головного інженера РАЕС В’ячеслав Стоянов начебто не проти подібних викрутасів. Як я чув, саме зараз він збирає підписів в інженерів станції. Наступний крок – відкликання листів з Кабміну та державних установ.

Але бажаючих підписати наклеп про «тиск із боку Павлишина» не знайшлось. Тут плани піддеркачників дали тріщину. Натомість з’явились інші методи по вибиванню потрібних слів: когось лякають звільненням, комусь обіцяють порізати премії. Когось задобрюють кар’єрним зростанням, навпаки.

Війна іде. На полі бою ми б’ємо росіян, та за кадром їх робота по розвалу нашої ядерної енергетики не припинялась.

І на енергетичному фронті ми точно не маємо права програти.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.