Доля Тайваню в руках самого Тайваню?

Тайванські посадовці стурбовані, і не без підстав. Стратегічна дилема погіршується. Пекін посилює тиск: його винищувачі та військові кораблі випробовують оборону острова, а китайські судна причетні до пошкодження підводних телекомунікаційних кабелів Тайваню.
Водночас Тайбей стикається зі щораз більшою невизначеністю у відносинах зі своїм головним партнером у сфері безпеки. В основному, через попередні неприємні заяви президента США та потенційні тарифи на мікрочипи.
Поєднання нової адміністрації США та більш напористого Китаю ставить Тайвань перед складною новою реальністю: він мусить вжити рішучих заходів, щоб застрахуватися від ризику. Нинішня або майбутня адміністрація США може вважати проблеми острова дещо віддаленим питанням.
Отже, Тайвань опиняється в ситуації, подібній до європейської. Він мусить переоцінити відносини зі своїм гарантом безпеки, поки загроза від головного супротивника зростає.
Тайвань діє. Уряд планує збільшити витрати на оборону, розглядає способи усунення торговельного дисбалансу зі США, а Taiwan Semiconductor Manufacturing Company (TSMC) зобов’язується до нових інвестицій у американську напівпровідникову промисловість. Ці заходи спрямовані на збереження сприятливих відносин з адміністрацією Трампа, запобігання можливим торговельним перебоям та гарантоване продовження безпекової підтримки з боку США.
Проте ключове питання залишається тим самим: чи достатньо цих кроків?
Під час поїздки на Тайвань у середині лютого ми поспілкувалися з посадовцями про національну стійкість тайванців і зусилля в галузі оборони. Влада вживає заходів, щоб уряд, економіка та суспільство могли витримати широкий спектр загроз — як рукотворних, так і природних. Повний спектр від морських блокад до стихійних лих.
Ключовим рушієм є Комітет із захисту стійкості суспільства, який координує діяльність уряду, співпрацю між Тайбеєм і місцевими органами влади, а також із громадянським суспільством та промисловістю. Звісно, ці зусилля ще перебувають на початковій стадії. Однак тепер Тайвань має інституційну базу, яка дає змогу досягати майбутніх результатів.
Важливо буде побачити, як острів упорається з актуальними ризиками. Це залежність від імпорту енергії та вразливість підводних кабелів, що з’єднують телекомунікації Тайваню зі світом. А ще — запаси їжі та ресурсів. Важливо й зберегти міцність кіберзахисту перед невпинними атаками китайських хакерів.
У сфері національної оборони прогрес не надто стабільний. Незважаючи на неодноразову критику всередині Тайваню та від зовнішніх партнерів (США), що острів має зробити значно більше, аби поліпшити свої оборонні можливості, Тайвань витрачає лише 2,45% ВВП на армію.
Президент Лай нещодавно пообіцяв підвищити цей показник до понад 3%. Але багато хто у Вашингтоні вважає це недостатнім на тлі загрози, що стоїть перед островом. Кандидат Трампа на посаду заступника міністра оборони з питань політики Елбрідж Колбі заявив, що показник має бути в межах 10%, або хоча б ближче до цього значення.
Тайбей може стверджувати, що частка його оборонного бюджету в загальному державному значна. І це правда. Але важливо зазначити, що Пекін щойно оголосив про щорічне збільшення витрат на оборону на 7,2%. Це за вартістю вкладень дорівнює приблизно 80% усього річного оборонного бюджету Тайваню. Хоча доходи китайського уряду минулого року залишилися на тому ж рівні.
Торік торговельний надлишок Тайваню зі США становив 76 млрд доларів. Острів залишається п’ятим торговельним партнером американців. Він експортував до Штатів товарів на 119 млрд доларів, переважно напівпровідники й електроніку. Проте імпортував лише на 42 млрд. Потрібно подвоїти імпорт із США, щоб усунути цей розрив. Завдання не з легких.
Як і багато урядів, що стикаються із загрозою нових американських тарифів, Тайбей розглядає угоду, яку він може пропонувати адміністрації Трампа. Але ставки для Тайваню вищі через важливість безпекової співпраці.
Окремі ключові товари, які Тайвань уже імпортує або міг би імпортувати, сприяють його національній обороні та стійкості. Наприклад, нафта, скраплений природний газ, вугілля чи електрогенератори. Також острів працює з великими американськими технологічними фірмами. Ці відносини було б варто розширити.
Однак ключовим питанням, напевне, залишаться мікрочипи. Вони разом із запчастинами для комп’ютерної техніки становили майже 60% дефіциту торговельного балансу США з Тайванем за минулий рік. Значно скоротити цей дефіцит неможливо, поки виробництво мікрочипів на Тайвані залишається домінантним. Надто на фоні попиту цієї продукції для потреб штучного інтелекту.
TSMC уже почала виробляти передові чипи в Аризоні. Це сприяє зростанню прямих зовнішніх інвестицій острова до США. Станом на 2024-й майже 90% схвалених «американських» інвестицій Тайваню в цьому напрямі припадали на електронні компоненти (мікрочипи). Але Вашингтон хоче зосередити у себе ще більше виробничих потужностей щодо інтегральних систем. Хоча це й не надто популярно серед тайванської громадськості.
TSMC готова поступитися. Вона планує нові інвестиції в США у обсязі 100 млрд доларів, які надійдуть найближчими роками. Це Трамп описав як успіх у своїй нещодавній промові в Конгресі. Зважаючи на структуру торгівлі, такі інвестиції можуть бути найбільшим, що Тайвань реально може зробити, аби скоротити двосторонній торговельний дефіцит у середньостроковій перспективі.
Вашингтон також хоче, щоб TSMC інвестувала і керувала новоствореним бізнесом із виробництва мікрочипів Intel. Хоча на Тайвані, здається, в цьому не зацікавлені чисто з комерційних міркувань.
Трамп погрожував запровадити мінімум 25%-ві тарифи на мікрочипи. І не зовсім зрозуміло, чи можуть оголошені TSMC інвестиції в США послабити цю загрозу. Вплив тарифів на TSMC був би керований, оскільки її клієнти навряд чи знайдуть альтернативних постачальників.
Однак іншим тайванським компаніям із виробництва напівпровідників, таким як UMC, що випускають застарілі чипи, тарифи завдадуть шкоди. Особливо в тому випадку, якщо американські тарифи на місцеві чипи будуть рівні чи навіть нижчі за тарифи на чипи з Китаю. Виробництво КНР усіх чипів, крім найбільш передових, швидко зростає завдяки промисловій політиці Пекіна.
Стратегію Тайваню ускладнюють три унікальні виклики.
По-перше, Тайбей не має формальних дипломатичних відносин із Вашингтоном. Це суттєво обмежує можливості його уряду безпосередньо взаємодіяти з адміністрацією президента США та самим Трампом. Хоча переговори з торговельними представниками США можливі, такі канали значно менш ефективні.
По-друге, Тайвань чудово знає: будь-яка торговельна угода зі США може спровокувати відплату з боку Китаю.
По-третє, Тайбей вважає, що будь-які економічні переговори з адміністрацією Трампа можуть бути підпорядковані та навіть залежати від переговорів Вашингтона з Пекіном.
Ще більше ускладнюють розрахунки швидкі зміни у відносинах США з Росією та Україною. 2022 року Тайбей пов’язував долю України зі своїми безпековими викликами з часу повномасштабного вторгнення Росії, хоча такі занепокоєння були здебільшого спекулятивні та дещо абстрактні.
Втім, коли адміністрація Трампа почала діалог з Москвою, її готовність вести переговори про долю України і напади Трампа на президента України занепокоїли багатьох на Тайвані. Там у цьому вбачають паралелі зі своєю власною нестабільною ситуацією.
Серед цієї геополітичної невизначеності лише одна річ зрозуміла: Тайвань більше не може використовувати ту саму стратегію, яка працювала впродовж останнього десятиліття. Військова міць Китаю стала надто великою, тоді як США заново осмислюють свої закордонні безпекові зобов’язання.
Усе це веде до одного неминучого висновку: Тайвань мусить зробити більше для власної оборони та стійкості. І робити швидко.
Це має включати подвоєння зусиль президента Лая щодо стійкості острова, зі значним нарощуванням запасів енергії, їжі та питної води. Тайвань також мусить просувати засоби зв’язку, інвестуючи в безпечні та резервні мережі — наприклад, супутникові системи резервного копіювання та децентралізовану інфраструктуру. Так вийде забезпечити безперебійний потік інформації навіть під тиском Китаю.
Посилення програм цивільної оборони через навчання. Чіткі протоколи на випадок кризи. Кампанії з підвищення обізнаності громадськості. Все це зміцнить здатність острова витримати будь-яку форму примусу чи блокади, та навіть відновитись після цього.
Надто розділений парламент Тайваню обмежує можливості президента маневрувати у сфері оборонних витрат. Хоча Лай пообіцяв довести витрати на оборону до 3% ВВП через спеціальний бюджет, це потребуватиме схвалення законодавців. Перспективи не дуже зрозумілі.
Сумна реальність полягає в тому, що національна оборона стала надмірно партійним питанням. Про це свідчать нещодавні дебати щодо тайванської програми створення власних підводних човнів та дискусії про продовження терміну обов’язкової військової служби.
Навіть серед прихильників збільшення оборонних витрат можуть виникати суперечки стосовно конкретного фокусу бюджету. Чи варто віддавати пріоритет розробці власної зброї? Може, закупити іноземну?
Ці напруження затягують дискусії в парламенті саме в той час, коли Тайвань найменше може дозволити собі партійні чвари. Хоча реалії демократичної партійності зрозумілі, вони тепер становлять явну загрозу безпеці.
Президенту Лаю доведеться пробиватися крізь ці обмеження. Це можна влаштувати або шляхом створення коаліції, або силою. Як і його попередниця Цай Інвень, Лай поки не наважився звернутись до народу про справжню природу загрози, побоюючись реакції населення.
З огляду на загрози та невизначеність, яку Тайвань тепер мусить пов’язувати зі своїм головним безпековим гарантом, настав час почати більш прямо говорити з тайванцями. Сказати, що їхнє майбутнє стало невизначеним. Нещодавня промова Лая, у якій він чітко назвав Китай «ворожою іноземною силою», свідчить: він може перейти до більш прямого та напористого підходу.
Як недавно заявив чинний Генеральний секретар Ради національної безпеки Тайваню: «Наша доля перебуває в наших руках». Десять років тому таке твердження могло здатися банальністю. Однак після сейсмічних подій останніх кількох місяців ці слова правдивіші, ніж будь-коли.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!