Етична дилема прийняття рішення військовим лідером

25 жовтня 1919 року під час спільної наради представників ЗУНР та УНР генерал М.Тарнавський доповідав, що Українська Галицька Армія не боєготова внаслідок епідемії тифу, через відсутність постачання різко знизилась дисципліна, зросло дезертирство. У строю залишалось всього 7000 вояків (читай по сучасному — відсутня бойова спроможність). Армія була деморалізована. Старшини-фронтовики вимагали покінчити з війною, вступити в переговори з Денікіним чи Червоною армією — навіть із чортом, аби лише настав мир.

Уже 17 листопада в Одесі було підписано сепаратний договір між УГА і Збройними силами Півдня Росії. Військові УГА перейшли під командування Антона Денікіна, але з умовою, що не будуть використані проти Армії УНР. Згодом, у грудні 1919 року було укладено й союзний договір з російською Добровольчою армією. Штабом УГА тоді намагався керувати полковник Добрармії Микола Соборський. Він же й просував ідею стати Червоною Українською Галицькою Армією (ЧУГА), коли після її розгрому загони Червоної армії з’явилися в пунктах дислокації галицьких бригад.

31 січня під Одесою, під час відступу білогвардійців відбулося створення за ініціативи командування УГА двох українських піших полків — 1-го Чорноморського та 2-го Запорозького — з колишніх військовополонених армії УНР. Наприкінці лютого деякі сотні було розформовано й приєднано до більшовицьких частин, а з решти утворено 361-й український радянський стрілецький полк при 41-й більшовицькій дивізії зі штабом у Тирасполі.

Остаточно УГА вийшла з боїв у квітні 1920-го, коли дві колишні галицькі бригади покинули Червону армію й перейшли до Армії УНР, що була тоді в союзі з Військом польським, але потрапили в полон. Поляки звільнили підстаршин і вояків, а старшин інтернували в табір полонених у Тухолі.

100 років тому командування УГА зіткнулося з етичною дилемою прийняття рішень, йому було складно оцінювати обстановку — з ким воювати або миритися, чиї накази виконувати. Політичним керівництвом тодішньої Української держави не було чітко визначено бойової місії і хто є її ворогом. Кінець усім відомий. Врешті-решт Україна як держава зникла на 70 років.

Вересень 2020 року. Російсько-українська війна. Шуми. 503 окремий батальйон морської піхоти. Після загибелі трьох українських воїнів. Спільне інспектування в районі населеного пункту Шуми за участю представника координатора від ОБСЄ. Цитую роз’яснення ОПУ: з «вкрай обмеженим проявом присутності бойовиків». На думку офісу, не військових 1-го і 2-го АК ЗС РФ, а «людей, які стоять зі зброєю» навпроти українських військ на Донбасі.

Є таке грецьке слово δί-λημμα (дилема), яке застосовується для визначення ситуації, де необхідно зробити вибір між двома різними можливостями, причому обидва варіанти здаються практично неприйнятними.

Таким чином, виникає моральна або етична дилема — ситуація або подія, яка ставить під сумнів мораль людини (людей) у певний період часу. Зазвичай, в майбутньому людина може повернутися до звичних для себе моральних цінностей, але в даний період часу вона повинна вибрати одну мораль, яка перевершує іншу. Простими словами, це означає, що перед людиною (з наділеними повноваженнями) стоїть моральний вибір між: дотримуватися своїх (або делегованих їй державою) принципів або на певний час погодитися з іншими моральними принципами, які на її (їх) думку є політично, життєво чи з точки зору військової у даній ситуації доцільними.

Насправді, питання вирішення моральних дилем — це досить поширена проблема, особливо в тих сферах, де від дій людини безпосередньо залежать життя інших. Так, наприклад, з подібними труднощами, на регулярній основі стикаються: політики, офіцери й солдати в армії, поліцейські, медики, пожежні тощо.

Найбільша проблема етичної дилеми полягає в тому, що вона не пропонує очевидного рішення, яке відповідало б загальноприйнятим людським (або національним) моральним нормам. Упродовж своєї історії люди завжди стикалися з подібними дилемами, а філософи прагнули та працювали над пошуком рішень таких завдань. Як результат виникли деякі рекомендації, які в багатьох випадках допомагають вирішувати моральні дилеми, зокрема військовим лідерам. Отже, на місці командирів підрозділів — особливо тих, хто визнаний особовим складом військовим лідером, потрібно, перш за все, намагатись:

Спростувати дилему: необхідно ретельно проаналізувати ситуацію. У деяких випадках існування дилеми може бути логічно спростовано.

Визначити цінність: необхідно вибрати альтернативу, яка пропонує більше добро і менше зло.

Спробувати знайти альтернативні рішення: в деяких випадках проблема може бути переглянута, і можуть виникнути нові альтернативні рішення.

Іноді військовий лідер опиняється під впливом різних і суперечливих ситуацій, коли правильний етичний вибір для нього не зовсім зрозумілий. У зв’язку з цим справжні етичні дилеми існують тоді, коли вимоги закону (політичних рішень, наказів, розпоряджень) суперечать із моральними нормами і армійськими цінностями, наприклад — з честю і совістю. У таких критичних ситуаціях етичний процес прийняття рішень може допомогти визначити військовому лідеру адекватні процедури дій, які забезпечать найбільше моральне благо.

Військовим лідерам в арміях цивілізованих країн світу пропонуються такі етапи етичного процесу прийняття рішень:

Крок 1. Інтерпретуйте ситуацію. У чому етична дилема?

Крок 2. Проаналізуйте всі чинники та сили, які стосуються дилеми.

Крок 3. Виберіть такий хід дій (процедури), яким ви вірите, і що вони найкраще слугуватимуть політичній нації держави.

Крок 4. Реалізуйте свій вибір в рішенні та діях.

Починається процес етичного прийняття рішень, тоді коли ви зіткнетеся з двозначною (неоднозначною) проблемою і продовжуєте його реалізувати, поки ви не розробите та не реалізуєте своє рішення. Цей процес допомагає всебічно проаналізувати проблему, визначити всі чинники і сили, що на нього впливають, розробити можливі процедури дій, оцінити їх ефективність і наслідки та визначитися з курсом дій.

Основними чинниками або силами, що впливатимуть на адекватність до ситуації етичного процесу прийняття рішення військовим лідером, будуть такі:

1. Основні національні цінності, встановлені Конституцією, що забезпечують фундаментальні права і обов’язки громадян країни.

2. Закони, настанови, накази і формальні стандарти, що визначають політику, процедури прийняття рішень і встановлені норми етики поведінки на основі захисту національних цінностей і інтересів.

3. Армійські цінності, що стандартизують етику поведінки всіх категорій військовослужбовців: вірність (політичній) нації, армії і підрозділу, обов’язок, самовіддане служіння і прихильність українському народу, цілісність, мужність, компетентність, довіра і повага до військово-політичних лідерів стратегічного рівня.

4. Цінності, традиції, звичаї і ритуали підрозділу, що встановлюють стандарти (сумісність в рішеннях і діях) і регулюють повсякденну поведінку військовослужбовців. На противагу, для розуміння антицінностей військової організаційної структури, органу військового управління можна навести, наприклад, такі: пристосуванство, улесливість до начальства, невігластво, байдужість, меркантильність, педантизм, закостеніле мислення, недоступність до людей, заздрість, приниження, зверхність, хамство, брехливість, боягузтво і перекладання відповідальності на підлеглих за свої неадекватні і недолугі рішення тощо.

5. Ваші персональні цінності — ідеї та переконання, що впливають на етику вашої поведінки як військового лідера.

6. Інституційні впливи — елементи загальної армійської культури і організаційного (командного) клімату, політика встановлення процедур, операцій та порядку виконання завдань і обов’язків, що впливають на етику вашої поведінки як військового лідера тощо.

Цими чинниками і силами етична дилема прийняття рішення не обмежується, але вони найважливіші, їх слід враховувати і розглядати перш за все. Оскільки етика є фундаментальною частиною лідерства військовослужбовців,процес прийняття рішень також повинен враховувати чотири головні чинники: процедури лідерства, особистість військового лідера, ситуацію, з якою він зіткнувся, та комунікації (внутрішні і зовнішні).

Етичний процес прийняття рішень може допомогти військовому лідеру ефективно вирішити етичну дилему й обрати найбільш відповідний порядок дій. Якщо військовий лідер ретельно проаналізує всі задіяні в етичній дилемі чинники та сили, конфліктні аспекти й наслідки, тоді слід обрати такий спосіб дії, який здається найкращим для нації, яку він зобов’язаний захищати зі зброєю в руках.

Щодо Збройних Сил України та їх командування, то жевріє надія, що наші сучасні військові лідери, на відміну від воїнів часів здобуття незалежності 1919-1920 рр., зробили висновки і чітко орієнтуються у тому, хто є ворогами України і яка місія нашої армії. Їм про це нагадує здобутий бойовий досвід, душі загиблих побратимів, гідність, совість, честь, служіння і вірність Українському народу. Впевнений, що ці чесноти ще в більшості українських військових залишилися.

Насамкінець цитата від політичного лідера французької нації генерала Шарля де Голля, яку він сказав в інтерв’ю журналу «Time» від 12.07.1963 для спонукання до критичного мислення: «Мирні договори схожі на красиві квіти і юних дівчат — вони гарні, доки не зів’януть».