Перейти до основного вмісту

Філософія лідерства генерала Стівена Таунсенда

Командувач ЗС США в Африці

Кілька десятків моїх найкращих курсантів — майбутніх командирів-танкістів, що навчаються на другому курсі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, — писали есе на тему: «Мій ідеал військового лідера». Половина з них вказували на Олександра Македонського, Юлія Цезаря, Наполеона та ін., а половина — на сучасних командирів-танкістів з військ (Артема Абрамовича, Василя Божка, Сергія Гаспаряна — старших випускників військової академії), які проявили лідерство на війні. Крім того, вони писали також про зразкових офіцерів курсової ланки, які їх оточують. Курсанти описували свої ідеали військових лідерів, які проявлялися в цінностях у певних ситуаціях.

Жоден із них не написав про сучасних українських військових лідерів у старшому чи вищому військовому званні. Лише один курсант пізніше, на іншому занятті, озвучив ім’я генерала Андрія Грищенка як свій лідерський ідеал. Але ж зразки військового лідерства завжди були присутні в українській мілітарній історії і є донині у Збройних Силах України. Прикладів прояву лідерської поведінки у складних бойових ситуаціях, починаючи з 2014-го і понині, в нашій армії вдосталь. На мою думку, курсанти ще не мають достатнього уявлення про зразки, приклади і, зрештою, ідеали військового лідерства, однак одразу ж можуть розповісти про негативні приклади так званого «токсичного лідерства».

Георг Гегель колись сказав: «Ідеалом є всяка дійсність у своїй найвищій істині». Якщо ми не розкриємо майбутнім офіцерам ідеалів військового лідерства, а саме ціннісних його аспектів, то формування національної «корпоративної касти», якою, власне, і є військові лідери, залишиться під великим питанням, враховуючи те, що вона («каста») в українській армії є мізерною або значно деморалізованою.

У нашій армії нині існує загроза того, що найкращі ідеали військового лідерства, які народилися в боях за Україну, розчинятимуться так званою «пацифікацією» і «деморалізацією». В армії завжди знайдуться ті, хто буде вмотивований здійснювати таке розчинення за певні преференції, ті, хто не вважає ціннісною чеснотою гідність, національну ідентичність і совість.

На жаль, мої курсанти-танкісти не можуть одразу назвати ідеал військового лідера у званні полковника чи генерала саме з української армії. Лейтенантів-капітанів — можуть, а полковників-генералів — ні. Хоч би кого б я називав зі старших за званням офіцерів ідеалами військових лідерів — вони їх або не знають, або мені треба, витративши багато часу, довести, чому саме він є цим ідеалом. Виникає також багато сумнів щодо лідерства і ситуацій, в яких воно було виявлено. Однак, наголошую на тому, що такі позитивні приклади в ЗСУ є, і ми будемо саме на них навчатися лідерству.

Натомість в арміях країн НАТО вибудували власну філософію лідерства і розвивають її вже десятки років. Ми всюди, де тільки це можливо, наголошуємо зараз про впровадження стандартів НАТО у ЗСУ, про «людиноцентризм» як головний моральний напрям діяльності командирів і начальників. Хотілося би бачити і чути «живі» зразки «людиноцентричних» посадовців вищої ланки військового управління для того, щоб успішно навчати майбутніх офіцерів/сержантів нашої армії саме як військових лідерів. Однак, це спрацює в нашій армії тільки за однієї умови: слова, сказані в ефір таким «зразком-ідеалом», повинні підкріплюватися його справами, діями, рішеннями, моральними чеснотами і лідерською поведінкою.

Наведу приклад, як розкриває свої судження про власну філософію лідерства, а також стратегічно комунікує як із суспільством, так і зі своїм особовим складом «чотиризірковий» американський генерал Стівен Таунсенд, який своїм мисленням демонструє ідеал американського військового лідера.

Цитую:

«У моїй власній філософії лідерства є чотири ключових моменти, які я намагаюся посилювати в лідерах всіх рівнів.

Перш за все, тримай свою честь чистою. Ви маєте жити за армійськими цінностями та за нашими ідеалами воїна. І кожне рішення та дія мають бути у злагоді з цими цінностями та ідеалами. Якщо це так, Ви завжди будете на твердому ґрунті.

По-друге, потрібно жити «на вістрі». Що я маю на увазі? Потрібно бути готовим фізично і морально до будь-чого, тому що Ви солдат у нашій армії, Ви повинні бути готовим до всього.

Третім пунктом є — діяти за дисципліною. Я справді хочу, щоб мої підлеглі слідували за моїми рішеннями і планами настільки довго, наскільки можливо це робити та наскільки доречно це буде в певній ситуації. У хвилину, коли ці команди або плани більше не виконуються, я хочу, щоб вони були достатньо розумними для того, щоб це зрозуміти та скласти план, який працюватиме і на якій вистачатиме сил.

Останнє — бути прикладами. Я щоразу кажу про це молодим солдатам: багато американців не можуть відрізнити капрала від полковника, вони бачать уніформу та значок армії США, вони бачать лідера, навіть якщо ти солдат. І також я кажу, що завжди є той, хто бачить у них лідера, це може бути брат чи сестра, це може бути племінниця або племінник, це може бути навіть старша людина, яка дивиться на них і каже: «Боже, якби ж я мав сили зробити це, коли я був його віку». Тож навіть молоді солдати є лідерами, лідерами у своїй підготовці і це є фактом, вони повинні слугувати прикладом».

Генерал Стівен Таунсенд, не будучи випускником елітної Військової академії Вест-Пойнт (кузні військових лідерів США) зробив визначну кар’єру. Брав участь у всіх найвідоміших бойових операціях ЗС США: від Гренади і Іраку — до Афганістану і Сирії включно як військовий лідер, якого шанували і кому довіряли солдати. Нині він очільник ЗС США в Африці. Його філософія лідерства реалізується ним у житті та професійній діяльності. Одна цікава деталь: він за своєю першою вищою освітою є бакалавром психології. Розуміння психології людини допомогло йому стати видатним військовим лідером.

Я впевнений у тому, що згодом деякі кадети Військової академії Вест-Пойнт напишуть у своїх есе: «Мій ідеал видатного військового лідера — це генерал Стівен Таунсенд. Тому що …»

Коли більшість курсантів українських військових академій будуть писати свої есе про ідеали військового лідерства з числа полковників і генералів?

Моя відповідь така:

По-перше, коли у наших полковників і генералів нарешті з’явиться власна філософія військового лідерства і вони триматимуть свою честь чистою впродовж військової служби. Як в українському прислів’ї: «Не питайся як ся маєш, подивися — та й пізнаєш».

По-друге, тоді, коли наші майбутні офіцери будуть бачити більше позитивних прикладів лідерських дій і рішень посадових осіб та аналізувати проявлені ними у складних ситуаціях зразкові моральні «людиноцентричні» цінності, а не лишень одні негативні явища.

Рубрика "Грінлайт" наповнюється матеріалами позаштатних авторів. Редакція може не поділяти думку автора.
''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!

Загрузка...