Перейти до основного вмісту

Фінляндізація України Частина 1. Росія поруч

Військова агресія теж була, ви ж знаєте

Після 2014 року доволі часто доводиться бачити порівняння взаємин Фінляндії та України з Росією. Дійсно, нам і фінам доводиться жити поруч із державою з девіантною поведінкою, і ми, як і фіни, не можемо поміняти географію, тому порівняння цілком мають підстави. Мета порівняння очевидна — відповідь на питання: чи можливо, маючи такого сусіда, досягти рівня життя і доходів Фінляндії? А якщо можливо, то що для цього потрібно?

Схожість

Довжелезний спільний кордон із Росією: Фінляндія має кордон з РФ протяжністю майже 1 300 км, кордон України з РФ по суходолу простягається на 2 000 км.

Тривалі роки у складі Росії: Фінляндія входила до складу Російської імперії понад 100 років (1809–1917), Україна входила до складу Російської імперії та СРСР понад 300 років.

Військова агресія: СРСР напав на Фінляндію 1939-го, через 22 роки після здобуття незалежності, щоб повернути її під свою владу. Росія з такою ж самою метою напала на Україну 2014-го, через 23 роки після здобуття незалежності.

Мотивацією нападу був страх: СРСР був упевнений, що з території Фінляндії можливий напад третьої країни (наприклад, Німеччини або Британії); так само Росія впевнена, що НАТО може напасти на неї з території України. (Немає значення, чи цей страх виправданий, чи параноїдальний, бо наслідки однакові.)

З точки зору природних, людських та фінансових ресурсів Росія (СРСР) у багато разів переважала Україну і Фінляндію.

Чисельність і технічна оснащеність Збройних сил СРСР (Росії) в багато разів перевищували рівень Фінляндії та України.

Жодна держава світу не надала Фінляндії військову допомогу в 1939–1940 роках, також жодна держава світу не надала військову допомогу Україні 2014-го. На боці Фінляндії та України іноземці воювали тільки у статусі добровольців.

Фінляндія встояла проти нападу СРСР у 1939–1940 році, хоча втратила 10% території (40 тисяч кв. км), включно з другим за кількістю населення містом держави. Україна встояла проти агресії Росії, хоча втратила 7% території (44 тисячі кв. км), включно з другим за кількістю населення містом країни.

Відмінності

Етнічне походження, мова, релігія, культура народу Фінляндії зовсім інші, ніж у росіян, тому асиміляція фінів була вкрай складною, якщо взагалі можливою. Українці та росіяни мали спільну релігію, близькі мови і культуру, тому українці зазнали значної русифікації, повним ходом ішов процес асиміляції, подібний до уніфікації французів шляхом асиміляції прованців, гасконців, бургундців та інших народів Франції. Якби не розвал СРСР 1991 року, то українська мова була б із часом у стані, схожому до бретонської мови у Франції, яку зараз знають не більше ніж 5% жителів Бретані (хоча французька зовсім не схожа на бретонську).

Державність. На момент отримання незалежності 1917 року Фінляндія мала понад 50 років досвіду управління власною державою, бо вона мала автономний статус у Російський імперії, що надавав їй усі атрибути держави: парламент, уряд, власну валюту — все, крім власної армії та дипломатичної служби. Україна мала дуже короткочасний та неповноцінний досвід власної державності, який був перерваний на 70 років перебуванням у складі СРСР, тому з набуттям незалежності створення власної держави почалося з нуля, із запізненням майже на 130 років після Фінляндії.

Мотивація агресії. Захоплення Фінляндії або її частини було вмотивоване виключно розумінням безпеки, насамперед загрозою захоплення Ленінграду з території Фінляндії. Підкорення України має не тільки безпекову мотивацію, а ще й мотивацію національного самоусвідомлення росіян. Без України історія їхньої державності скорочується на пів тисячі років і виростає не з європейського, а з ординського коріння. Тому росіяни вважають фінів окремим народом, а українців — спотвореною поляками та австрійцями частиною російського народу.

Прихильники Росії. У Фінляндії після встановлення незалежності розпочалася громадянська війна, 1918 року переможці розстріляли 8 тисяч прихильників більшовицької Росії, ще 20 тисяч «червоних фінів» загинули в концтаборах. Владу отримали політики, вороже налаштовані до Росії. Після отримання незалежності України прихильники Росії не втратили політичну владу, тому реальна незалежність до 2014 року не була досягнута.

Підготовка до війни. Фінляндія всі роки незалежності — із 1917-го по 1939-й — усвідомлювала загрозу нападу СРСР, тому готувалась до війни, будувала лінію оборони («лінія Маннергейма»), готувала армію. Україна до війни не готувалася, армію знищували і роззброювали. Спецслужби були контрольовані Росією (наприклад, Якименко, голова СБУ у 2013–2014 роках, був офіцером армії Росії з 1991 по 1998 рік; є підстави вважати, що він залишався громадянином Росії під час роботи у СБУ; після захоплення Криму Росією 90% співробітників СБУ в Криму перейшли служити росіянам).

Військовий спротив Росії. У Фінляндії з першого дня проти СРСР воювали регулярні війська. В Україні за Крим не воював узагалі ніхто, Крим було здано без бою; за Донбас перші місяці воювали добровольці, через що Росія до серпня 2014 року навіть не вважала необхідним вводити в Україну регулярні війська.

Втрати. Фінляндія в ході двох війн із СРСР (1939–1940 та 1941–1944) утратила щонайменше 90 тисяч людей. Для порівняння з Україною це рівнозначно втраті одного мільйона людей у нас порівняно з 15 тисячами, втрачених у нинішній війні з Росією, тобто відносні втрати відрізняються майже у 70 разів.

Населення захоплених територій. На анексованій у Фінляндії території проживало 450 тисяч людей (12% населення країни), всі вони були евакуйовані на фінську територію, народ проявив неймовірну консолідацію — на захопленій території не залишилося нікого. В Україні із захоплених територій переїхали 1,4 мільйона осіб (майже 3% населення); більшість людей, що проживали на окупованій території (приблизно три чверті), залишились там.

Маріонеткові уряди. Спроба створити «Фінляндську демократичну республіку» зазнала провалу («ФДР» проіснувала лише три місяці), захоплена територія Фінляндії була анексована. В Україні Росія анексувала тільки територію Криму. Створення «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки» вдалося, тому свою війну в Україні РФ може маскувати під громадянську. Імітація громадянської війни дає Росії можливість роками підтримувати конфлікт, переводячи його за бажанням у гарячу чи холодну фазу.

Висновок

Порівняно з Україною, Фінляндія зазнала значно сильнішого удару від Росії, показала значно більшу спроможність держави і значно більшу консолідацію суспільства. Порівняно з Фінляндією, українська держава виявилась не ефективною і не готовою до збройного спротиву Росії, державу рятував народ, причому сам народ не був консолідований проти Росії, значна його частина була прямими колабораціоністами або займала байдужу позицію.

Здобутки Фінляндії

Фінляндія оголосила незалежність від Росії під час революції 1917 року, як і Україна, але змогла її відстояти.

Фінляндія отримала 1939 року від СРСР ультиматум, як і Естонія, Латвія та Литва, але не погодилась із ним і не втратила свою незалежність.

Після 1944 року Фінляндія не була окупована Радянським Союзом, як країни Балтії, і не потрапила в «соціалістичний табір», як усі інші країни Східної та Центральної Європи.

У другій половині ХХ сторіччя економічний розвиток Фінляндії перетворив її з бідної аграрно-сировинної країни на одну з найбагатших і найбільш технологічно розвинутих держав світу.

Засади політики Фінляндії

За Джаредом Даймондом, політика Фінляндії, яка давала змогу їй не тільки отримати і зберегти незалежність, а й стати однією з найбагатших країн світу, базувалася на наступному.

У Фінляндії на національному рівні було сформовано реалістичне і чесне уявлення про ситуацію: маленька Фінляндія має довжелезний кордон із СРСР і не сподівається на захист із боку сильних держав, відповідальність за збереження незалежності лежить на самих фінах, тому вони мають пристосуватися до життя поруч із постійної загрозою з боку СРСР, тобто йти на поступки заради збереження незалежності.

Фінляндія мала й має надзвичайно міцну національну ідентичність, сформовану на спільній мові, дуже складній для іноземців, спільній історичній пам’яті, спільних міфах, зібраних у національний епос «Калевала», на гордості за всесвітньо відомих фінів, таких як Ян Сібеліус або Пааво Нурмі.

Базова цінність — незалежність від Росії (СРСР) — була національним консенсусом. Її збереження виправдовувало поступки росіянам, на які не змогли б піти інші демократичні незалежні держави.

Національна консолідація. Після кривавої громадянської війни 1918 року Фінляндія доволі швидко досягла національного примирення, щоб 1939-го зустріти напад СРСР як консолідована нація. Здебільшого криваві внутрішні конфлікти швидко подолати не вдається, наслідки їх тягнуться десятиріччями (приклади — Чилі, Індонезія).

Міцна національна ідентичність давала можливість ухвалювати складні рішення, які в інших країнах могли б викликати національний розкол. Тобто Фінляндія могла проявляти значну політичну гнучкість, не поступаючись базовими цінностями. Під тиском СРСР Фінляндія засудила і відправила у в’язницю керівництво країни як воєнних злочинців, відмовилась від права вступати у військово-політичні союзи, перенесла строки президентських виборів, не допускала до виборів неугодних СРСР кандидатів, не засуджувала злочини СРСР в Угорщині, Чехословаччині, Афганістані тощо.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!

Загрузка...