Перейти до основного вмісту

Гра навколо Тайваню: прибрати Сі?

Вчора один літак скував цілий світ. Поговорімо про Сі.

Чому «гра навколо Тайваню» варта того, якщо цим «приберуть Сі»? Тайванські ЗМІ повідомляють, що влада Тайваню намагалась відкликати запрошення Ненсі Пелосі на острів через пов’язані із цим ризики. Та спікерка Палати представників США начебто наполягала на поїздці, аби зробити щось історичне.

У всіх військових частинах армії Китаю, включно з ВПС, флотом і ракетними військами, одразу ввели найвищий рівень бойової готовності. Reuters додає, що китайські винищувачі пролетіли над лінією, що розділяє Тайванську протоку.

Видання зазначило: літаки жодної зі сторін зазвичай не перетинають цю лінію.

А тут іще й китайську балістичну міжконтинентальну ракету DF5b кудись переводять. DF5b має приблизну дальність 12 000–15 000 кілометрів, здатна нести 3–8 водневих боєголовок.

Ну що ж, тепер дивимось на «історичну вилку», в яку Вашингтон хитро загнав Пекін. Ситуація склалась так, що вибір у Китаю залишався вкрай неприємний.

Перший варіант: розпочати війну з Тайванем. Ні, це не запустить Третю світову. Просто погіршить економічну кризу в самому Китаї. Штати одразу ж підтримають Тайвань, тим самим по дотичній знищуючи «китайську загрозу».

Результат. Китай буде розчавлений: він швидко впаде з економічного п’єдесталу. Та лишить США на самоті посеред грошового Олімпу. Так Вашингтон руками Китаю та Тайваню поховає свою головну стратегічну загрозу XXI століття.

Другий варіант: проковтнути. Випустити 999-е «китайське попередження». Сі завжди позиціонував себе як людина незламної волі. Втім, у такому разі він повністю втратить репутацію, не пішовши на військову ескалацію після стількох погроз.

''

''

У листопаді вирішиться його доля. За економічну катастрофу часів пандемії та вчорашню дипломатичну ганьбу його цілком можуть «попросити» з крісла очільника Компартії Китаю. Так США допомагають Китаю замінити Сі, завдяки чому в майбутньому буде реалізована «угода про партнерство». Вона суттєво знизить напругу у відносинах між Пекіном та Вашингтоном.

Як бачите, Штати лишатимуться у виграшній позиції в будь-якому з двох варіантів розвитку подій. Вони у повній безпеці. Як у разі реалізації воєнного треку, так і в разі подальшої зміни керівництва.

Були й два «важкі» сценарії.

Перший «важкий». Сі, незважаючи на дипломатичну ганьбу, зберігає «трон».

Результат. Пекін стане набагато тісніше співпрацювати з Москвою, створивши «дві осі опори». Такого розвитку подій остерігався «блок китаїстів» у Білому Домі.

Другий «важкий». Китай почне Третю світову.

Результат. Переможці у ній – річ спірна.

Святоша перестаёт прятать рога

Дуже сподіваюсь, що шанси на останні два сценарії все ж були прораховані наперед. Бо нам залишалось хіба спостерігати.

Коли літак Пелосі приземлився у столиці Тайваню – Тайбеї, Сі продовжив грізно корчитись. Винищувачі літали з одного боку в інший. Ракети з дальністю 15 000 км уперто переміщали на 20 км, усе відбувалось під світлом софітів.

Ну і? А далі що?

Поки що схоже, що Сі проковтнув. Цілком імовірно, вже може прощатись із посадою. А ще на той момент стало зрозуміло, що два «важкі» сценарії втратили практично всі шанси на реалізацію. Та перед Пекіном усе ще вилка.

Тимчасово заморожені соціальні мережі в Китаї, щоб ганьбу керманича хоча б у інтернеті не обговорювали. Та вічно їх так не протримаєш.

І реально «ганьби» не було б, якби Пекін не доводив ситуацію до межі. Китай міг обмежитись стурбованістю. Потім ввести якісь санкції проти США. А сталась «історична висадка Ненсі».

Та ні. Сі раптом захотів пограти у мілітаризм. Підвищити ставки, налякати Вашингтон і забезпечити собі безкоштовну путівку на третій строк.

І знову два варіанти. Або оголошуй війну постфактум (та вже Тайваню, на що вказує екстреність військових навчань), або спробуй зберегти обличчя дипломатичними трюками. Останнє стало необхідним лише через попередню надмірну войовничість.

Кремлівські слуги починають заїкатись про те, що Китай «утратив обличчя» та сам себе витер з карти наддержав. Викручуйся.

Если Тайвань не по зубам, почему бы не напасть на…

Змиритись? Махати кулаками після бійки? Поки я писав текст, центральне телебачення Китаю відрапортувало: почались навчання НОАК у трьох акваторіях навколо Тайваню. Все стартувало екстрено.

Однак загальний градус військових загроз усе ж знизився – це означає, що подальше рішення ухвалено. Навчання можуть блокувати виліт «залізної леді» найближчим часом. Та це не має сенсу. Перед вами розмахування кулаками від безвиході. Сі може пошуміти, лише коли представники США покинуть Тайвань, а вже потім почати свою «операцію з відновлення територіальної цілісності».

Однак усьому є ціна. Це спричинить серйозну лавину в економіці Пекіна – той має головних торговельних партнерів не в Азії, а у Північній Америці та ЄС. Так зростає ефект від економічної відповіді Заходу. Є й неприємна сторона. Тоді фінальна рецесія точно зачепить Євросоюз.

Ніхто не заважає Сі висловити чергову стурбованість. Так він збереже мир та економіку Китаю, пожертвувавши собою й утративши посаду у жовтні.

Час для вибору настав.

Блог автора: Telegram

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.