Інтермаріум уже поряд? Литва потребує Хорватії

Цей текст уже вийшов на нашому Patreon. Будь ласка, підтримайте редакцію!

Спойлер, у цій статті не буде жодних прогнозів та стверджень. Ми говоримо лише про тенденції, які сформовані на даний момент. Але багато речей так і залишаються проєктами без реалізації, і той самий ризик ми маємо у випадку з ідеєю Інтермаріуму.

Почнемо здалеку. Як пов’язати Литву та Хорватію, Фінляндію і Польщу? Яким чином поєднати те, що абсолютно різне та ніколи не намагалось жити в більш близьких відносинах, ніж формат ЄС? Відповідь одна. Це бізнес та економіка, економіка і бізнес.

Підписуйтесь на наш телеграм-канал – і поїхали.

Маємо гарний приклад, як це працює. Литовці провели дослідження по державах Балтії та їхніх бізнес-можливостях. Питання було зрозуміле: що заважає розвиватись?

Проблем завдають два фактори. По-перше, інфляція, на яку скаржаться 52% опитаних підприємців. На жаль, це біда глобальна та на рівні Єврозони. Вплинути на цей момент жодна держава не може, бо тут потрібна спільна стратегія для всього міждержавного утворення.

Однак є й інша проблема. 33% бізнесменів чітко кажуть, що розвитку їхніх проєктів заважають ціни на енергоносії. Якщо нас читає фанат Росії, нехай видихає та витре обличчя – якби пропонувалось розв'язати все за рахунок постачання із Сибіру, це було б вказано у дослідженні.

Є дві проблеми. Одну вирішити вийде хіба на рівні Брюсселя (не нижче), зате друга об’єднує країни Інтермаріуму. До чого тут хорвати?

Цієї весни Хорватія почала вивчати власні можливості як експортера скрапленого природного газу (СПГ). І міністр економіки заявив, що поточної потужності вистачило б, аби хорвати задовольнили всі власні потреби. Просто вони не егоїсти.

Оскільки тут усі дорослі, читайте так: ми могли б витратити потенціал на себе, але краще заробимо на вас трохи грошенят. Наче щось погане.

Врахуйте, що Хорватія має гарне географічне розташування та вже готову інфраструктуру. Тобто планувати щось вона точно має право.

Якщо додати сюди іншу фразу міністра – «Ми більше ніколи не будемо залежні лише від одного джерела газу», – багато деталей стануть більш зрозумілими. Росія була реальним монополістом. Тепер хоча б частину його частки на ринку хоче урвати Хорватія.

Тут ви скажете, що потрібні гроші. Звісно, треба! І дуже багато коштів, не шкільні обіди зекономити.

Гроші є. Точніше, вони є, але не зовсім у хорватів.

У ситуацію на повну увімкнувся Євросоюз. Він оцінив перспективи хорватів та підкинув трохи кредитів. Будь ласка, не вважайте це чимось поганим. Ми не в СРСР живемо, і якщо Хорватія впевнена в своєму успіху – це не стільки кредит, скільки інвестиція.

Щодо фінансів точно не скажемо, на жаль. Жоден із наших авторів поки що не має інформаторів у Брюсселі. Але що ми гарно вміємо – це стежити.

Кредитна лінія стосується одразу двох проєктів. Перший – модернізація вже наявної інфраструктури для використання великих об’ємів СПГ. Зокрема, буде оновлено об’єкти на острові Крк (якщо ви трохи випили, не намагайтесь прочитати цю назву вголос).

Другою гілкою стане новий газогін. Його Хорватія побудує в бік Словенії. Підказка нубам: на північ.

Як бачите, відносини між державами, які так і не розпочали власну екзистенційну війну, легко підтягти економікою. На відміну від Росії, яка починає війну та вже потім ниє про якісь економічні підніжки. Чому ми це згадали? Бо 1991 року Хорватія та Словенія мали територіальні суперечки між собою.

Замість конфлікту виходить співпраця. Замість жаху економії енергоносіїв – нова труба на північ, далі від хорватської логістики. Десь там, на півночі, чекають і країни Балтії.

То чому ж ми так прискіпливо до цього ставимось?

Шансів дотягти трубу до необхідної позначки на мапі стає дедалі більше. Власне, вибору немає. І ті генії в Євросоюзі, що змусили країни Балтії відмовитись від власної АЕС, тепер не завадять їм покращити власний матеріальний рівень.

Одній країні потенційного Інтермаріуму допоможе інша країна потенційного Інтермаріуму. Знаєте, це приємно та символічно.

А ретрогради нехай стогнуть за радянським спадком та розповідають, який смачний був газ із російської труби. Минуле на те й минуле, що на реальність воно вплинути не може. Поки для вас минуле більш важливе – 33% компаній в умовній Литві продовжать страждати від цього минулого, що замінило собою сьогодення.

Ми дійсно пишаємось, що вперше за довгі роки є шанс поліпшити ситуацію без прямого втручання топових держав. Нам варто вчитись працювати самотужки.

І тоді одного дня СПГ із Хорватії дійсно врятує пару десятків фірм у Литві. Або в нас. Чи там і там, хтозна.