Кельтський тигр: ірландська економіка з української точки зору. Економіка лепреконів

Після того як у 2016 році Центральний статистичний офіс Ірландії оприлюднив дані про зростання ВВП Ірландії у 2015 році майже на 30% і про те, що прямі іноземні інвестиції становлять 80% до ВВП, нобелівський лауреат Пол Крагмен назвав економіку Ірландії економікою лепреконів. Якщо хто не знає, нагадаю, що лепрекони — це міфічні гноми-чарівники з ірландського фольклору, у кожного з них був закопаний свій горщик із золотом. Абсолютно неправдоподібні показники економічного злету 2015 року, тим не менш, були підраховані методологічно коректно, вони й досі в такому вигляді зберігаються в базах даних, наприклад, у базі даних Світового банку, хоча всім зрозуміло, що вони не мають стосунку до реальної економіки. Яке ж чаклунство створило ці показники?

Як стало відомо, винними були не міфічні лепрекони, а цілком реальна компанія Apple, яка через свій ірландський підрозділ на початку 2015 року провела через Ірландію найбільшу в історії операцію з податкової оптимізації (зараз ці операції відомі за англомовною абревіатурою BEPS) обсягом 300 мільярдів доларів. Саме ця одна операція переоформлення прав інтелектуальної власності між підрозділами компанії Apple спотворила макроекономічні показники ірландської економіки до абсолютно фантастичних рівнів. Якщо взяти до уваги, що більше десятка величезних транснаціональних копаній (ТНК) проводять оптимізацію податків через свої ірландські відділення, то складно довіряти показникам ірландської статистики за останні 10 років: неможливо точно встановити, скільки в них реальної економіки, а скільки — чаклунства лепреконів.

Тому розмова про ірландську економіку — річ складна. Наприклад, ми не можемо спиратися на показники ВВП для міжнародних порівнянь і для оцінки динаміки, як робимо для інших економік, бо вони завищені на 20-30 відсотків відносно реального внутрішнього продукту. Ще більш спотвореними в деякі роки виявляються показники прямих іноземних інвестицій. Є також розбіжності в обсягу зовнішньої торгівлі, обчисленої на базі платіжного балансу і митної інформації. Визнаючи всі ці дива економіки лепреконів, все ж спробуємо роздивитись реальну ірландську економіку, тому що ірландська й українська історія мають багато спільного.

300 і 30 років з історії Ірландії та України

Взимку 1653-1654 років на двох протилежних кінцях Європи відбулися схожі події: 16 грудня 1653 року була утворена Співдружність Англії, Шотландії та Ірландії, а через місяць, 18 січня 1654 року, відбулася Переяславська рада. Перша подія на три сторіччя закріпила владу Англії над Ірландією, а друга — Росії над Україною. Обидві події були пов’язані з руйнацією країни, яка мала масштаб національної катастрофи: 30-річний період війн після смерті Богдана Хмельницького, який увійшов в історію під назвою «Руїна», та ірландське повстання 1641-1949 років з подальшим завоюванням Ірландії військами Кромвеля у 1649-1653 роках, унаслідок чого населення Ірландії скоротилося вдвічі.

Визволення Ірландії від англійської влади почалося 1916 року. Війна за незалежність тривала кілька років. Тільки в 1921 році Ірландія отримала статус британського домініону і лише в 1949 році — повну незалежність. Визволення України від Росії почалося в 1917 році. Незалежність УНР проголосила в 1918 році, але незалежність була втрачена дуже швидко і юридично отримана тільки в 1991 році.

Навіть голодомори у нас з ірландцями були: у 1845-49 роках великий голод (ірландською «горта мор») коштував життя мільйону ірландців і ще мільйон емігрували, що відносно населення більше, ніж втрати України у 1932-33 роках. Навіть втрата власної мови у нас з ірландцями дещо схожа: веб-сайт уряду Ірландії ірландською мовою почитати можна, а почути ірландську мову на вулицях Дубліна — ні. Асиміляція ірландців та українців метрополіями була така глибока, що представники менших народів становилися видатними діячами культури більшого народу, наприклад, ірландець Джонатан Свіфт був одним із фундаторів сучасної англійської літератури, як і українець Микола Гоголь — одним з основоположників російської, і подібних випадків за сторіччя було багато.

Схожість історичної долі різко контрастує з сучасним станом двох країн: за рівнем національного доходу Ірландія серед найбагатших країн Європи, а Україна — серед найбідніших. Ірландія випереджає зараз Велику Британію, а Україна значно відстає від Росії. Головні події в економічному розвитку України та Ірландії відбулися за останні 30 років. Наочно вони представлені на трьох наступних графіках, на яких наведені дані за останні 30 років — з 1990 по 2019 (джерело — база даних Світового банку):

Що ми на них бачимо?

1. Ірландія протягом 300 років була бідніша за свою метрополію, відставання зберігалося до початку 1990-х років. Показників валового національного доходу (ВНД) до 1995 року по Ірландії в базі Світового банку немає, а по ВВП, який ще не був тоді деформований податковими фокусами ТНК, Ірландія у 1990 році на 14% відставала від рівня Британії. У середині 1990-х років Ірландія наздогнала Британію і по ВНД і по ВВП, а зараз за показником ВНД випереджає більш ніж на 40%.
2. Україна, яка 1991 року була трохи бідніша за метрополію (15 тисяч доларів ВНД на душу населення проти 20 тисяч), відстала від неї вдвічі (13 тисяч доларів проти 26 тисяч). Що найгірше — не видно тенденції до зменшення розриву.
3. Ірландія й Україна у 1990 році мали більш-менш співставний рівень економічного розвитку (за ВВП на душу населення — 26 тисяч доларів по ПКС в Ірландії проти 16 тисяч в Україні), через тридцять років вони опинилися в різних світах: Ірландія — в першому світі з ВНД в 2018 році близько 66 тисяч доларів на душу, а Україна — у третьому з 13 тисячами, розрив виріс з півтора разу до п’яти.

Економічний розвиток Ірландії

Про те, що відбулося з економікою України, я писав неодноразово, немає сенсу повторюватися. Кому цікаві подробиці — пропоную почитати мою книжку «Українське економічне диво», яка була видана 2018 року. Що ж відбулося з економікою Ірландії? З середини 1990-х років до 2007-го Ірландія пережила справжній економічний бум, потім із 2008 року почалася світова фінансова криза, в якій ірландська економіка опинилася серед найбільш постраждалих, тільки з 2014-го в Ірландії починається економічне відновлення, яке складно аналізувати через «ефект лепреконів», описаний на початку статті.

Здоровий глузд і досвід усіх країн, що швидко зростають, кажуть нам, що для того, щоб за 30 років в 4 рази збільшити ВВП (в ірландському випадку краще говорити про ВНД), треба багато років інвестувати в основний капітал не менше 25% ВВП.

Хоча, як я вже казав, показники ВВП та інвестицій в Ірландії за останні 5-6 років спотворені «лепреконами», я наважуюсь навести цей графік, бо перші 20-25 років він більш-менш достовірний. Як бачимо, Ірландія багато років мала саме такий рівень інвестицій — вище 25% ВВП, кілька років — вище 30% ВВП. В Україні інвестиції в основний капітал вище 25% ВВП були тільки в 1991 році та в 2007-2008 роках, а останні 10 років не сягали навіть 20%, тобто гарантовано забезпечували відставання від світового розвитку.

Джерела інвестицій в основний капітал поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішнє джерело — це валові заощадження, тобто заощадження населення, компаній та держави. Емпірично доведено, що для швидкого розвитку валові заощадження мають бути на рівні вище 25% від ВВП.

На жаль, в базі даних Світового банку немає даних про заощадження в Ірландії до 2005 року, тому на графіку ми можемо порівняти дані тільки за 15 років. За цей період заощадження в Ірландії були суттєво вищими, ніж в Україні. Але, як бачимо, в історії України був період між 2000 та 2008 роками, коли заощадження були не нижчими за 25% ВНД. Якщо порівняємо графік 5 з графіком 2, то побачимо, що саме цей період є єдиним періодом сталого зростання економіки за останні 30 років: ВНД на душу населення по ПКС зріс с 7 до 13 тисяч доларів (в цінах 2017 року). Зрозуміло, що це період дуже високих цін на світових сировинних ринках та дешевих фінансових ресурсів, але факт залишається фактом — довгий період високого рівня заощаджень для української економіки не є фантастичним. Але останні 10 років ми стабільно маємо «економіку проїдання», бо заощаджуємо менше 20% ВНД.

Низький рівень внутрішніх заощаджень можна компенсувати зовнішніми джерелами, що для невеликих за розміром економік, як Гонконг або Сінгапур, може бути достатнім компенсатором. Ірландія є подібною економікою. Населення Ірландії хоч і зросло за 30 років з 3,5 до 5 мільйонів, все одно це приблизно розмір Київської області (разом із Києвом). Приток прямих іноземних інвестицій в Ірландію та Україну наведений у наступному графіку.

Як бачимо, для України цей показник за 30 років жодного разу не досягав 10%, а за останні 10 років — навіть 5% ВВП. Тобто суттєво вплинути на розвиток економіки України за своїм обсягом (не кажу вже — за своїм напрямком) іноземні інвестиції не могли і не можуть. Інша картина — в Ірландії. Ясно, що рівень іноземних інвестицій у 80% і навіть 40% до ВВП — це справа лепреконів. У спеціальному дослідженні цього явища, яке опублікував Янік Дамгаард і співавтори в 2019 році, такі інвестиції названі «фантомними». В Ірландії «фантомні інвестиції» виникли переважно за рахунок реєстрації прав інтелектуальної власності транснаціональними корпораціями, у вказаному дослідженні вони оцінені у дві третини від загального обсягу іноземних інвестицій. Але навіть з урахуванням «фантомних інвестицій», обсяг яких точно оцінити ми не можемо, реальні прямі іноземні інвестиції в Ірландії перевищували 10% ВВП.

Таким чином, Ірландії вдалося в останні 30 років створити потужні внутрішні та зовнішні джерела інвестування. Як вона ними розпорядилася? Які напрямки інвестування переважали в Ірландії?

Перше і головне — Ірландія є промисловою країною, її розвиток останніх 30 років є спростуванням міфу про постіндустріальне суспільство. Промисловість є найбільшим сектором ірландської економіки, вона забезпечує майже 35% ВВП країни, причому це майже виключно переробна промисловість (добувна промисловість Ірландії за обсягом продаж в 250 разів менша за переробну, тому можна вважати, що вона відсутня). Цей показник значно більший, ніж середній у світі (в середньому у світі переробна промисловість становить 25% ВВП).

За даними Держстату України, в 2019 році ВВП становив 3975 мільярдів гривень, з нього промисловість (добувна і переробна разом) — 653 мільярди, тобто 16%, а якщо ми додамо ще й енергетику — то буде 19,5%, майже вдвічі менше, ніж у ірландців, а сільське господарство (разом з лісовим і рибним) у нас дає 9% ВВП проти 1% в Ірландії.

Друге: у структурі промисловості Ірландії домінують високотехнологічні виробництва.

Джерело: Central Statistics Office

Про структуру української промисловості з її залізною рудою, чавуном та харчопромом говорити не буду, бо це структура навіть не ХХ, а кінця ХІХ сторіччя.

Третє: у структурі сектору послуг в Ірландії переважають високотехнологічні та висококваліфіковані послуги (ІТ, телекомунікації, науково-технічні та професійні, фінансові), які становлять більше 31% ВВП, а в ВВП України вони дають менше 11% . Сектор послуг у нас і в Ірландії має принципово різну структуру: в нашій економіці послуги низької кваліфікації займають вдвічі більшу частку (послуги торгівлі, транспорту та готельно-ресторанний сервіс дають нам 21% ВВП), а послуги високої кваліфікації мають втричі меншу частку у ВВП, ніж в Ірландії.

Є тільки одна країна у світі, яка має структуру економіки та промисловості, подібну до Ірландії — це Швейцарія. Обидві вони мають дивовижні показники експорту високотехнологічної продукції — на рівні 6-7 тисяч доларів на душу населення на рік, що в рази перевищує показники визнаних лідерів високотехнологічної економіки, таких як Німеччина або Південна Корея, і в 300 разів і більше перевищує показник України (наш рівень експорту високотехнологічної товарної продукції 20 доларів на людину і має негативну тенденцію). У Швейцарії структуру економіки з домінуванням високотехнологічної промисловості і послуг на основі знань (прийнята у світі термінологія — knowledge based services) формувалася доволі довго, а в Ірландії була створена за 10-20 років. Якими інструментами це було зроблено так швидко?

Далі буде