Хто і чому любить Путіна у Європі та США? Частина 2

Грецька Республіка

СІРІЗА (ΣΥΡΙΖΑ, Коаліція радикальних лівих) — ліворадикальна партія (раніше об'єднання партій лівосоціалістичного, єврокомуністичного, маоїстського, троцькістського й екологічного спрямування) у Греції, на останніх виборах набрала 20% голосів виборців.

Демонструє певний ступінь русофільства, пов'язаного, насамперед, із євроскептицизмом. Після приходу до влади Алексіса Ціпраса відносини між Афінами і Москвою помітно поліпшилися. Першим закордонним чиновником, якого лідер партії СІРІЗА і прем'єр-міністр Греції Алексіс Ціпрас запросив до своєї офіційної резиденції, став посол РФ Андрій Маслов.

Під час візиту до Москви 2014 року Ціпрас активно виступив проти санкцій ЄС, накладених на Росію, і підтримав позицію Кремля, згідно з якою Україна нібито відповідальна за жорстокість у країні, оскільки сама дала притулок «неонацистським фашистам» у своєму уряді після відходу президента Януковича.

У травні 2015 року Ціпрас відвідав Москву, де під час зустрічі з головою Ради Федерації В. Матвієнко розкритикував санкції проти Росії, зазначивши, що вони шкодять Європі. У січні 2015 року він не погодився із закликами ввести нові санкції проти Росії через загострення насильства в Україні, а депутати СІРІЗА у Європейському парламенті голосували проти Угоди про асоціацію України з ЄС та резолюцій, які засуджують анексію Криму Росією.

Панагіотіс Лафазаніс, міністр енергетики Греції, лідер ультралівої фракції в партії СІРІЗА, заявив: «Ми проти ембарго, яке було накладено на Росію. У нас немає розбіжностей з РФ і російським народом».

Екс-голова грецького МЗС Котзіас (очолював МЗС Греції до 17 жовтня 2018 року) 2013 року запросив до Університету Пірея російського ліворадикального ідеолога Олександра Дугіна, який прочитав там курс лекцій про російську зовнішню політику, плани Путіна щодо створення Євразійського союзу і про те, що «Греції разом із православними слов'янськими державами необхідно створити противагу Євросоюзу».

У травні 2014 року Алексіса Ціпраса, тепер прем'єр-міністра Греції, прийняла в Москві як почесного гостя голова верхньої палати російського парламенту Валентина Матвієнко. Відтоді Ціпрас повторює кремлівські твердження про те, що уряд України складається з «фашистів і неонацистів», підтримав сепаратистські «референдуми» у Східній Україні, підтвердив негативне ставлення Греції до нових європейських санкцій проти Москви.

Іван Саввіді — великий ростовський бізнесмен грецького походження, що володіє «Групою Агроком», входить до списку найбагатших людей Росії за версією Forbes. 2012 року Саввіді придбав контрольний пакет акцій грецького футбольного клубу ПАОК. Крім того, у Греції свого часу купив тютюнове виробництво SEKAP, готель Makedonia Palace, вклавши загалом в економіку цієї країни понад 300 млн євро. Сьогодні Саввіді належать телеканали Epsilon і MEGA, газети «Εθνος», «Εθνος της Κυριακής» і «Ημερησία». 2013 року отримав грецьке громадянство, проживає в Салоніках.

Його вважають креатурою Путіна у просуванні політики Кремля в Греції. Саввіді — член партії «Єдина Росія». 2015 року не приховував своєї допомоги в організації зустрічі В. Путіна і прем'єр-міністра Греції Алексіса Ціпраса в рамках Петербурзького міжнародного економічного форуму.

Таким чином, серйозні позиції Саввіді у важливих сферах бізнесу і медіа Греції, його тісні контакти із прем'єр-міністром Греції А. Ціпрасом дають йому можливість суттєво впливати на грецьку політику в інтересах Росії та Путіна.

«Грецький порятунок» (Elliniki Lysi) — русофільська політична партія. Лідер — уродженець Німеччини журналіст Кіріакос Велопулос. Причому партія бачить «порятунок» не біля підніжжя Акрополя, а в далекій Москві, оскільки «покірність Греції Заходу, і насамперед центрам влади у Берліні, Брюсселі та Вашингтоні, стала корінням усього зла». В результаті у Греції, як вважає Велопулос, «не залишається іншого вибору, крім як відвернутися від Заходу і вступити в союз із росіянами і Путіним». За словами політика, Путін і Co., так само як і греки, православні, і тому вони — на відміну від «злих західних країн» — будуть ставитися до греків як до рівних.

«Незалежні греки» (ANEL/Анель) — правопопулістська партія, яка є партнером СІРІЗА по коаліції, також є союзником Кремля.

Лідер партії Панос Камменос, який отримав пост міністра оборони Греції, в січні 2015 року відвідав із візитом Москву, де під час зустрічей із головою думського Комітету з міжнародних справ РФ А. Пушковим і представниками правлячої партії «Єдина Росія» заявляв, що «санкції проти Росії суперечать інтересам грецького народу. У результаті їх запровадження в Північній Греції овочівництво зазнало колосальних збитків».

«Хрісі Авгі» («Народне товариство Золота зоря») — грецька ультраправа неонацистська партія, зареєстрована 1 листопада 1993 року.

Керівництво політсили ніколи не приховувало своїх тісних зв'язків із російськими ультраправими і, як усі вважають, отримує кошти з Росії. На нью-йоркському сайті «Хрісі Авгі» сказано, що лідер партії «чітко висловився на користь альянсу і співпраці з Росією і за відхід від "військово-морських сил" Атлантики».

Чеська Республіка

Мілош Земан — чеський державний і політичний діяч, чинний президент Чехії з 8 березня 2013 року. З 1993 по 2001 роки очолював Чеську соціал-демократичну партію.

Його вважають одним із найбільш високопоставлених «адвокатів» Москви у Європі. Сам публічно позиціонує себе як партнера Володимира Путіна у Європі, заявляючи, що «відносини Праги з Москвою вдесятеро важливіші, ніж із сусідами, такими як Франція».

Висловлювався проти санкцій відносно Росії, за визнання анексії Криму доконаним фактом, їздив у листопаді 2017 року з делегацією бізнесменів до Росії та зустрічався з Путіним, незабаром після британського референдуму пропонував провести референдум про членство Чехії у ЄС і НАТО. Земан підтримав втручання Путіна в Сирії, а також дії Росії на сході України. Він назвав український конфлікт громадянською війною між повстанцями і державою, фактично заперечуючи будь-яку російську агресію і присутність російських військових на українській землі.

2 листопада 2018 року під час переговорів у Празі з лідером Франції Еммануелем Макроном заявив, що можливі насильницькі спроби Заходу відсторонити від влади президента Сирії Башара Асада були б контрпродуктивними.

«Акція невдоволених громадян» (Akce nespokojenych obcanu, ANO) — центристська політична партія Чехії, заснована 2011 року.

Лідер партії ANO — Андрій Бабіш, чеський підприємець і державний діяч словацького походження. Прем'єр-міністр Чехії з 6 грудня 2017 року. Бабіш закликає обмежити імміграцію, встановити фінансову дисципліну й обмежити відносини з Європою. Підтримує тісні зв'язки партії з Мілошем Земаном. 15 листопада 2018 року Сенат Чехії більшістю голосів закликав прем'єр-міністра країни Андрія Бабіша залишити посаду.

Сенатори назвали неприйнятним, що Бабіш з урахуванням нових обставин у розслідуванні шахрайства із євродотаціями зберіг своє місце в уряді. Підозрюють, що €1,9 млн були в обхід закону інвестовані в агропідприємство, яке належить родині Бабіша. Політична криза, пов'язана зі «справою Бабіша», може докорінно змінити політичні розклади у Чехії.

Республіка Польща

«Зміна» (Zmiana) — ліва партія, що виникла 2015 року, заявляє про свої пропутінські позиції. Заперечує російське проникнення на схід України і виступає проти антиросійських санкцій.

Лідер партії Матеуш Піскорський не приховує своїх проросійських поглядів, співпрацював із московськими інформаційними агенціями, коментуючи події міжнародного життя та польської внутрішньої політики в руслі російської зовнішньої політики. Він був спостерігачем на незаконному «референдумі» в Криму 2014 року, неодноразово відвідував окуповані Росією території Донбасу, де зустрічався з лідерами окупаційної адміністрації, в тому числі з Олександром Захарченком.

У травні 2017 року Варшавська прокуратура офіційно підтвердила, що проводить розслідування проти Матеуша Піскорського, якого звинувачують у шпигунстві на користь Росії та Китаю.

«Європейський центр геополітичного аналізу» (Europejskie Centrum Analiz Geopolitycznych, ECAG/ЄЦГА) — аналітична організація, заснована у Варшаві 2007 року Матеушем Піскорським, лідером проросійської партії «Зміна» (Zmiana). Члени ЄЦГА відомі в Польщі як пропагандисти ідеї євразійства, різновиду панславізму. Ідеологом цього напряму вважають російського політолога Олександра Дугіна, який просуває поняття «євразійської цивілізації» із центром у Росії.

Республіка Молдова

Ігор Додон — президент Республіки Молдова з 23 грудня 2016 року. Переконаний прихильник Володимира Путіна, в якому він убачає зразок для наслідування. Після обрання мав намір зберегти відносини між Кишиневом і ЄС, при цьому зміцнюючи «традиційно сильні» зв'язки з Москвою. Підтримує особисті дружні контакти з Путіним, під час останньої зустрічі з яким восени 2018 року домігся обіцянки з 1 січня 2019 року зняття російського ембарго на постачання фруктів та овочів із Молдови.

Декларуючи необхідність одночасного співробітництва із Заходом і Сходом, Додон віддає пріоритет розвитку стратегічного партнерства з Росією, оскільки, на його думку, «Східне партнерство» ЄС більше не працює як належить. Незважаючи на Угоду про асоціацію з ЄС, що набула чинності з липня 2016 року, Додон критично ставиться до доцільності вступу Молдови до Євросоюзу і висловлюється за приєднання країни до Євразійського союзу (ЄАС). 2017 року Додон підписав меморандум про співпрацю з Євразійським економічним союзом, що його просуває Москва, і попросив в односторонньому порядку про статус спостерігача в цій організації.

Республіка Болгарія

Болгарія традиційно перебуває у сфері впливу Росії. Майже 25% болгарського ВВП пов'язані з російськими інтересами. Російська нафтова компанія «Лукойл» — найбільша в Болгарії, а «Газпром» — єдиний постачальник газу в країну.

Крім того, Росія у XIX столітті надала Болгарії незалежність, — і психологічно болгари більш доброзичливо ставляться до Росії, ніж до ЄС і НАТО.

Румен Радєв — президент Болгарії від опозиційної Соціалістичної партії. Є прихильником визнання Криму російським, скасування європейських санкцій проти Росії й обмеження операцій НАТО у районі Чорного моря.

«Атака» — болгарська націоналістична партія, заснована 2005 року. Дослідження Європейської ради зовнішньої політики визнало її найбільш антизахідною політсилою у ЄС. «Атака» підтримує вихід Болгарії з НАТО і перегляд умов її членства в ЄС, закликає накласти вето на санкції ЄС щодо Росії, а також визнати результати кримського «референдуму».

Партія солідарна з політикою Володимира Путіна, має тісні зв'язки з російським посольством. Лідер партії Волен Сидеров тісно контактує з лідером французької ультраправої партії «Національний фронт» Марін Ле Пен і має схожу позицію щодо необхідності зближення з Росією і посилення міграційного режиму.

Австрійська Республіка

За оцінками політологів, Австрія загалом дружелюбно налаштована до Росії, що пов'язано із залежністю Австрії від постачання російського газу. Сьогодні Австрія — один із найважливіших покупців російського газу у Європі. За останні 50 років обсяг газових поставок зріс у 64 рази, досягши 2017 року рекордного значення — 9,1 млрд кубометрів за рік. Також через австрійський газотранспортний вузол Баумгартен до Європи надходить майже 25% від загального обсягу російського газу, що дає змогу додатково заробити на транзиті. Прямі інвестиції австрійських компаній у Росію сягають майже 5 млрд євро, торговельний оборот між двома країнами збільшився порівняно з 2016 роком на 40%, імпорт із Росії — на 17%, експорт до Росії — на 20,5%.

Страх утратити Росію як основного постачальника і змушує Відень бути лояльним до Росії. Австрійський канцлер Себастьян Курц критикує американські санкції щодо «Північного потоку-2», відмовляє у висиланні російських дипломатів у зв'язку зі «справою Скрипаля». Москва чекає від Курца проросійської позиції у процесі скасування болючих європейських санкцій, яка нарешті виведе Росію з ізоляції. І поки що Курц виправдовує російські очікування — Росія стала першою країною за межами ЄС, яку відвідав голова австрійського уряду після вступу на посаду. У березні 2018 року в ході візиту до Москви Курц повідомив Путіну про готовність Австрії взяти на себе відповідальність у миротворчій місії на Донбасі та підтримав спірний для ЄС проект «Північний потік-2».

Австрійська партія свободи (Freiheitliche Partei Österreichs, FPÖ/АПС) — ультраправа політична партія під керівництвом Хайнца-Крістіана Штрахе. АПС вважають популістською партією, яку також відносять до так званих євронаціоналістичних. У публічних висловлюваннях керівництво АПС демонструє підтримку зовнішньополітичного курсу Росії. Вона виступає за легітимізацію референдуму в Криму, посилення контролю над імміграцією, підтримує контакти із представниками владних структур Кремля. У грудні 2016 року політсила уклала договір про співпрацю із правлячою партією «Єдина Росія». Політики з АПС постійно відвідують Крим і публічно підтверджують його приналежність Росії. АПС постійно виступає за скасування антиросійських санкцій, введених через «українську кризу». Високопоставлені члени партії не приховують своїх симпатій до Путіна. Те, що Путін власною персоною з'явився на весіллі Карін Кнайсль, призначеної головою австрійського МЗС за квотою АПС, лише підтверджує взаєморозуміння. Крім того, АПС і партію Путіна пов'язують категоричне заперечення одностатевих шлюбів і зміцнення християнства.

Королівство Бельгія

Партія «Фламандський інтерес» (Vlaams Belang, VB) — ультраправа партія Бельгії, яка виступає за незалежність Фландрії, обмеження імміграції, а також за збереження «традиційних фламандських цінностей». Є прихильником розширення співпраці з Росією в рамках Європейського парламенту.

Її лідер Том Ван Грікен заявив: «Я вважаю Володимира Путіна хорошим лідером для країни. Він демократично обраний, його підтримує більшість населення Росії. Ба більше, він захищає інтереси своєї країни. Наприклад, історично Крим — це частина Росії. Володимир Путін лише відновив історичну справедливість, повернувши його в Росію».

На псевдовиборах 11.11.18 в окупованих Росією районах Східної України, на запрошення «народних республік» як «спостерігачі» були присутні представники лівих і правих екстремістських партій з усієї Європи, в тому числі й бельгійської партії «Фламандський інтерес».

Латвійська Республіка

Соціал-демократична партія «Гармонія» — здебільшого складається з осіб російського походження. Партія підтримує вступ Латвії до Євросоюзу і НАТО, але також позитивно ставиться до співпраці з Росією.

Колишня Югославська Республіка Македонія

Політична партія «Єдина Македонія» — опозиційна партія.

Лідер парті Янко Бачев не приховує, що назва партії «злизана» у «Єдиної Росії». Емблема майже повністю копіює «Єдину Росію», тільки ведмідь замінений левом. Конференц-зал в офісі Бачева гордо прикрашає російський державний прапор, а на рінгтоні його телефону звучить російський гімн. «Наше майбутнє — з Євразійським союзом Путіна. Це альянс набагато більш відповідний, ніж НАТО», — заявляв Бачев. За його словами, Росія приваблює його православ'ям і традиційними цінностями, і Бачева не хвилює, що критики називають його агентом Кремля.

Лідери партії заявляють про підтримку курсу на стратегічне партнерство з Москвою, посилаючись на те, що «російський народ, як слов'янський, близький македонцям за менталітетом, мовою, культурою, традиційними цінностями», і стверджують, що тільки в союзі з Росією можна відстояти національні інтереси македонського народу. Входження до Євразійського союзу, що подається як альтернатива зближенню з ЄС, Бачев пов'язує з підвищенням життєвого рівня македонського народу, викоріненням безробіття, а також з отриманням дешевих енергоносіїв та інших природних багатств.

Республіка Кіпр

Російський уплив на Кіпрі не можна недооцінювати. Коли уряд колишнього президента Дімітріса Хрістофіаса опинився у скрутному фінансовому становищі, Москва надала мільярдний кредит, який, однак, не зміг запобігти банківській кризі 2013 року, і багато росіян, які проживають на острові, втратили частину своїх заощаджень. Кіпр також продає своє громадянство — в тому числі тим, у кого немає рахунків у кіпрських банках. Подібним чином громадянство у країні Євросоюзу купують багаті росіяни. Одним із найвідоміших новоявлених кіпрських громадян є російський олігарх Олег Дерипаска, який входить до найближчого оточення президента Путіна.