Комплекс вправ для виборця

Ось він і підкрався непомітно — останній тиждень перед виборами.

Якщо досі не визначились, ви не один такий. Не визначився, принаймні, кожен п’ятий.

Якщо ви всі ці прізвища бачити не можете — все нормально, ви щирий українець. За даними аналітиків з американської компанії Gallup, громадяни України мають найнижчий у світі рівень довіри до влади, яку самі ж обирають.

А все одно треба знову виконувати свій громадянський обов’язок з обрання меншого зла.

Телебачення і соцмережі вже зробили з нами все, що могли. Тому в ті кілька днів, які лишились до походу на дільницю, можна нарешті послухати не когось, а себе. Для цього існує кілька простих технік, що допоможуть упорядкувати свої переконання і сумніви.

Спочатку визначаємо своїх власних фіналістів серед кандидатів — 2–4 особи максимум.

Притомні рейтинги станом на зараз — ось вони.

Лідери досить очевидні. Мало шансів, що без прильоту жирного чорного лебедя хтось іще дотягнеться до першої трійки.

Подобається, не подобається — це реальність, іншої поки що не створили спільними зусиллями. Тільки не треба кричати про запроданців-соціологів, і що я не буду підлаштовувати своє священне право вибору під якісь рейтинги. Рейтинги існують для того, щоб ухвалювати власне рішення, розуміючи простір для маневру, ось і все.

Тому перш ніж визначитись із кандидатами, визначаємось, навіщо йдемо на вибори:

• коли хочу, щоб мій голос безпосередньо вплинув на обрання президента, голосую за когось із трьох лідерів;
• в усіх інших випадках обираю з усього списку на 80 сантиметрів.

Коли визначились із власними фіналістами, звертаємось спочатку до інтуїції.

Аби зануритись у проблематику, ще раз згадуємо, кого ми фактично обираємо:

1. Головнокомандувача під час війни.
2. Гаранта додержання Конституції, наших прав і свобод, тобто особу, що відіграє значну роль у визначенні внутрішніх правил гри.
3. Представника України в зовнішньополітичних відносинах.

Зважаючи на це, запитайте себе: якщо сказати «Президент України [прізвище]» — які почуття в мене одразу виникають?

Полегшення, сором, надія, злість, страх, гордість, радість, відчай, зловтіха, натхнення… — що завгодно, перше, що спадає на думку. Чесно собі зізнались, і усвідомили: я відчуваю це, тому що… (закінчіть фразу).

І так щодо всіх своїх кандидатів-фіналістів.

Пішли далі.

Як ви вважаєте, хто є виборцем, що голосуватиме за кандидата…? Уявіть і опишіть цю людину: вік, зовнішність, де живе, яка професія, які інтереси, переконання. Ви хотіли б опинитися в колі таких людей? Дружити з ними чи ліпше триматись на відстані? Як вони ставляться до вас? А до України? Чому ви так вважаєте?

Тепер додаємо раціо.

Вибори президента — це, зрештою, що? Управлінське рішення, на кшталт вибору підрядника. Тобто можна запозичити щось із методів ухвалення рішень. Наприклад, альтернативи оцінюємо за низкою критеріїв, упорядкованих за значущістю; потім оцінку альтернативи множимо на оцінку значущості критерія, всі отримані добутки підсумовуємо. І яка альтернатива отримала більшу суму за всіма критеріями, та й перемогла.

Але ж ми вибираємо менше зло, не забули? Так можна дещо модифікувати цей метод, оцінюючи за негативними критеріями й обираючи альтернативу з найменшою сумою. І заодно розважитись випустити пар, урешті-решт.

Приміром, можна намалювати таку матрицю, для спрощення на дві альтернативи (оцінки умовні, всі збіги з реальністю випадкові).

Звичайно, критерії, їх значущість та оцінки кандидатів кожен малює як сам хоче, аби оцінювали альтернативи за однаковою шкалою.

Тут складність: спробуй оціни кандидатів, якщо вони зараз усі такі хороші, аж прикладай до ран, завданих кидаловом політиків після попередніх виборів. Насправді прогнозувати поведінку людини в майбутньому можна тільки за її поведінкою в минулому. Крапка. Немає досвіду, на який можна послатись? Ну, це теж інформація для роздумів. І привід уважно придивитись до того, як людина поводиться в теперішній час. Якщо зараз, окрім хуцпи, ні на що не здатна — так буде і надалі.

Кому ця вправа видається надто грайливою, може застосувати старий добрий SWOT-аналіз. Тобто дворівневий список плюсів і мінусів: у числівнику — переваги і слабкості власне кандидата, у знаменнику — сприятливі й несприятливі зовнішні обставини.

Наприклад, знаменник для всіх кандидатів однаковий: глибока стурбованість, точкові санкції, ціни на нафту, Javelins, децентралізація, інтенсивність обстрілів, блокада в Азовському морі, «Північний потік – 2», «геноцид поляків», «закарпатська автономія», олігархічні медіа, трудова міграція… Досить, бо щось сумний числівник, може, у когось вийде краще. А потім беремо своїх голубчиків-кандидатів і приміряємо їх у числівник — що буде? Витягне, не витягне, і куди саме? Що скажуть світові ЗМІ наступного дня після виборів? Хто всередині країни і за кордоном зрадіє обраному нами варіанту, хто пирхне, хто казитиметься? А як би ми хотіли?

До речі, це основне питання — що я від цих виборів хочу?

Залежно від того і діємо.

Сподіваюсь, наведені вправи комусь знадобляться. Надто марудно? А смартфон кожні два роки хіба менш прискіпливо обираємо?

Тим паче, не обов’язково визначатись із напругою і пісним обличчям — результат кращим не стане. Можна і погратись у передвиборчі ігри, навіть у родинному колі або з друзями. Не доженемо, так хоч зігріємось…

Головне, що вибір все-таки є. Бажаю всім поставити галочку вдало.