Конкуренція суддів як спосіб очищення судової системи

Будь-яка влада України, яка стикнеться з судовою реформою і спробує провести її по-чесному, а не під себе, обов’язково постане перед питанням «Як створити механізм позбавлення мантій, не створивши механізм тиску на незручного суддю?» Розбираємо по кроках.

Чого ми хочемо? Ми хочемо, щоб поганих суддів позбавляли посад, а гарних просували у вищі інстанції.

Хто такі гарні суді і хто такі погані судді? Гарні судді — це ті, хто виносить законні рішення, а погані — ті, хто виносить незаконні рішення або порушує процесуальне законодавство. І тут перша проблема: оцінка законності судових рішень несудовими органами — це порушення незалежності правосуддя. Але є суди вищих інстанцій, для яких оцінка законності судових рішень — прямий обов’язок. Отже, маємо перший показник оцінки суддів — частку рішень, які скасовані судами вищих інстанцій.

У резолютивній частині судового рішення завжди пишеться присуд суду: відмовити, задовольнити частково або задовольнити повністю. Відповідно, якщо апеляційна інстанція вирішила відмовити позивачу (тобто залишити рішення першої інстанції без змін), то суддя першої інстанції отримує +1 до рейтингу, якщо задовольнити частково — то суддя першої інстанції отримує -0,5 до рейтингу, а якщо апеляційна інстанція повністю скасовує рішення першої інстанції, то суддя, який його виніс, отримує -1 до рейтингу.

Крім того, щось накинути до рейтингу можна за наукову роботу, проходження курсів підвищення кваліфікації. А віднімати від рейтингу, крім за незаконні рішення, можна за дисциплінарні порушення та прояви недоброчесності. Аналогічна система відносин між Верховним Судом України (касаційна інстанція) та апеляційними судами, просто бали можуть бути іншими, бо кількість справ на суддю у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій різна.

Ок, рейтинг є, треба тепер зробити конкуренцію. За що можуть конкурувати судді? За справи? — Ні, бо суддя повинен бути неупереджений. Навпаки, відношення між суддями і справами визначаються авторозподілом. Ну повинні визначатися, на практиці — не завжди, але це інша історія. За посаду, за місце роботи? — Може.

Як зробити конкуренцію за посаду та місце роботи? Для цього кандидатів на посаду повинно бути більше, ніж посад.

Зараз ситуація обернена навпаки. Незважаючи на величезні зарплати суддів, самих суддів серйозно не вистачає. Щоб переконатись у цьому, достатньо погуглити слова «Вища рада правосуддя відрядила суддю». У 2019 році у Харківському апеляційному суді не вистачало мінімум третини суддів від штатної чисельності. На сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є документ «Інформація про кількість посад суддів у місцевих судах, зокрема вакантних, станом на 23.02.2021», де можна знайти суди, де суддів немає взагалі! Конкурси на зайняття посади судді востаннє були оголошені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у 2019-му і на сайті позначені як такі, що тривають досі. Темпи там явно не ті, які потрібні для заповнення усіх вакансій.

Тому треба принципово поміняти підхід до суддівських кадрів, а саме безперервно проводити конкурси на зарахування кандидатів до кадрового резерву. А там уже з резерву пропонувати посади хто на які погодиться. За тим самим принципом, як при вступі абітурієнтів до вищих навчальних закладів — кожен кандидат може обрати кілька судів, у які він хотів би потрапити.

Залишилось зібрати усю систему в цілому. Спочатку Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурси на зарахування до резерву суддівських кадрів. Регулярно, за розкладом. Незалежно від наявності вакансій та кількості бажаючих. Усім, хто пройшов конкурс, надається певний початковий рейтинг, і їх зараховують до резерву суддівських кадрів. Далі «резервісти» подають заяви з переліком судів, де вони бажають працювати, у порядку пріоритету незалежно від наявності вакансій у судах.

Якщо у суді працює суддя з рейтингом нижчим, ніж у «резервіста», то такий(-а) суддя звільняється до кадрового резерву або у відставку, а «резервіст» стає новим суддею. Якщо у суді були вакансії, то відповідно суддя з нижчим рейтингом не звільняється, а закривається одна вакансія. У кадровому резерві звільнений(-а) суддя також може подати заяву із переліком бажаних судів і зайняти посаду в суді, де працюють судді з ще нижчими рейтингами. На новому місці суддя зможе підвищити свій рейтинг винесенням правосудних рішень та проходженням курсів підвищення кваліфікації. Тобто намагатись стати гарним суддею, щоб підвищити власний рейтинг й отримати можливість обрати інший суд.

Аналогічно з апеляційними судами, тільки там потрібен окремий кадровий резерв.

У Верховному Суді України рейтинг складається тільки на підставі відкритих конкурсів, бо рішення Верховного Суду України вже ніхто не перевіряє.

Що це дає? Якщо припустити, що Верховний Суд України приймає адекватні і правосудні рішення, то така рейтингова система дозволить відсіяти людей, не придатних до посади судді апеляційного суду, поступово вибиваючи найгірших, створюючи таким чином за кілька років адекватну апеляцію. Адекватна апеляція дозволить поступово посунути некомпетентних та схильних до корупції суддів місцевого суду у периферійні місцеві суди, подалі від спокус Києва та обласних центрів, де і справи простіші, і доступні суми «подяк» менші. А з часом і взагалі викинути їх із системи.

Бонусом буде заповнення штатів у судах, що позитивно позначиться на часі розгляду кожної окремої справи. Крім того, зменшаться корупційні ризики, бо немає сенсу пригодовувати суддю, якого можуть у будь-який момент звільнити.