Криза-2009. Чого чекати від кризи-2020?

2009 року світова фінансова криза призвела до падіння глобальної економіки приблизно на 3%, її відновлення відбулося вже наступного 2010-го. Проте окремі національні господарства постраждали значно більше, відновлювалися значно довше, а деякі так і не змогли повернутися на докризовий рівень.

Економічні кризи передбачити неможливо, вони виникали і будуть виникати несподівано, тому попередити чи хоча би передбачити їх ніхто не зможе. Криза-2020 — яскраве підтвердження цієї тези. У грудні 2019 року я отримав спецвипуск журналу НВ — ліцензійне видання «Світ у 2020», підготовлене британським журналом The Economist. Наведу пару фраз із передмови редактора: «Економіка дає бій негативу», «Китай випромінює позитив». Цей прогноз був надрукований не 10 чи 5 років тому, а понад 100 днів тому, коли коронавірус уже почав свою роботу із запуску чергової неочікуваної економічної кризи.

Хоча передбачити чи попередити світову кризу ми не можемо, але підготуватися до них можливо. Різні національні економіки по-різному вразливі до криз: деякі з них більш стійкі, ніж інші. Тому питання можна сформулювати інакше: як зробити економіку більш стійкою до світових економічних криз, менш вразливою? Одним із варіантів пошуку відповіді на це питання може бути аналіз причин вразливості та стійкості економік під час попередніх криз, остання з яких відбулася 2009 року.

Хто постраждав найбільше?

В таблиці нижче наведено 15 економік, що зазнали найбільших утрат у 2009 кризовому році відносно 2008-го (за показником ВВП на душу населення в цінах 2010 року, за іншими показниками картина може бути дещо іншою, але не принципово).

Таблиця 1

Джерело: база даних Світового банку

Усі наведені економіки мають одну спільну рису — високий ступінь інтеграції у глобальні ринки, тому світова криза дуже болюче по них ударила (для порівняння: найбідніші економіки світу — аграрні господарства малих країн тропічної Африки — взагалі не зазнали скорочення у 2009 році). Однак це єдина спільна риса економік, наведених у таблиці.

Половина з них — чисто сировинні, які страждають за будь-яких криз, бо сировинні ринки зазвичай падають найдужче від інших. Сировинна економіка не стійка, бо ціни на сировинні товари дуже сильно коливаються, тому за високих цін сировинна економіка швидко зростає, а за низьких — сильно падає. Єдиний вихід для такої економіки — зміна структури, диверсифікація.

Економіки трьох балтійських держав упали через те, що луснула «бульбашка» ринку нерухомості, яка була «надута» кредитними грошима західних країн. Саме ринок нерухомості у США був першопричиною світової кризи: він був обтяжений величезним обсягом безнадійних позик, а створювані цим загрози були приховані складними фінансовими інструментами, ризики яких не розуміли не тільки пересічні громадяни, а й фахівці фінансового ринку.

Україна мала обидві причини для глибокої кризи — сировинна економіка, що трималася на експорті аграрної продукції та чорних металів, і подібна до країн Балтії кредитна «бульбашка» на ринку нерухомості.

На перший погляд, складно зрозуміти глибоку і тривалу кризу фінської економіки, яку вважали однією з найуспішніших у другій половині ХХ сторіччя. На початку ХХІ сторіччя двигунами зростання фінської економіки були три сектори: електроніка, металообробка та переробка деревини (головним чином — паперова індустрія). Тобто таку економіку диверсифікованою не назвеш. Ба більше, в електроніці домінувала одна компанія — Nokia, що забезпечувала 4% ВВП країни та майже третину її експорту.

У 2000–2008 роках Nokia, безумовно, домінувала на світовому ринку мобільних телефонів, вдвічі випереджаючи найближчого конкурента. Однак у технологічному розвитку цього сектору ринку Nokia зазнала раптової та величезної поразки, коли її платформа Symbian була витіснена з ринку двома конкурентами iOS та Android. 2011 року Nokia зробила спробу врятувати ситуацію, уклавши угоду про стратегічне партнерство з Microsoft, але ставка на мобільну версію Windows теж була помилковою, тому 2013 року Nokia цілком позбулася свого бізнесу мобільних телефонів. Під тиском Apple, Samsung та китайців буквально за кілька років Nokia була зметена з ринку мобільних телефонів, хоча й залишилася великим світовим виробником мережевого обладнання, забезпечуючи 1,5% ВВП Фінляндії. Одночасно з 2008 року почався спад попиту на світовому ринку паперу та зниження цін на ринку металопродукції, що призвело до загального багаторічного застою фінської економіки.

Якби Nokia була не фінською компанією, а німецькою або американською, її технологічні прорахунки та ринкові невдачі не могли би вразити всю економіку країни — Nokia була надто великою компанією для невеликої країни. Як бачимо, хоча фінська економіка не сировинна, а високотехнологічна, їй притаманна недостатня диверсифікація, що і спричинило багаторічну кризу.

Криза в Ісландії була зумовлена негараздами в її банківській системі, бо одночасно три найбільші фінустанови країни виявилися банкрутами. Зважаючи на те, що активи цих банків в 11 разів перевищували ВВП держави, то кредитор останньої надії — центральний банк Ісландії — не мав змоги запобігти такому банкрутству. Чому державний нагляд дозволив, щоб з’явилися такі ризиковані інституції, як ісландські банки, і чому контроль був запроваджений після кризи, а не до її початку — окремі питання, які ми не будемо розглядати. Для нас важливо, що тут ми бачимо гіпертрофію одного із секторів економіки, а саме — банківського, який став непропорційно великим для маленької економіки Ісландії, криза в якому вразила на багато років усе національне господарство.

Угорська економіка була вразлива через найбільший у ЕС бюджетний дефіцит і величезний зовнішній борг. Залежність угорської кризи від зовнішніх факторів була така очевидна, що Європейський центральний банк миттєво запропонував Угорщині 5 мільярдів євро наприкінці 2008 року, хоча ця країна в зону євро не входила.

Узагальнено можемо сказати, що найбільш вразливими до світової фінансової кризи 2009 року були економіки, сильно інтегровані у світове господарство, які мали погано диверсифіковану структуру (гіпертрофія сировинного сектору, банківського, ринку нерухомості тощо) та були обтяжені надмірним зовнішнім боргом.

Хто не постраждав від кризи?

Подивімось, які країни найменше постраждали від кризи 2009 року. Зрозуміло, що ми не розглядатимемо маленькі бідні аграрні суспільства Африки або маленькі острівні держави Океанії. Для оцінки візьмімо той самий показник — ВВП на душу населення в цінах 2010 року.

Таблиця 2

Джерело: база даних Світового банку

Серед наших сусідів у таблицю потрапила тільки Польща, але її економіка в 4–5 разів більш розвинута, ніж наша, а серед країн нашого рівня розвитку (2–4 тисячі доларів ВВП на душу населення в цінах 2010 року) — Індонезія, Індія, Шрі-Ланка, Марокко, В’єтнам, Узбекистан, Папуа-Нова Гвінея, Нігерія.

Відкритість економіки та її розмір

Зрозуміло, що більше національна економіка інтегрована у світову, то більше світові кризи впливають на господарство країни. Показником інтеграції в світову економіку є співвідношення показника зовнішньої торгівлі і ВВП. Останні роки воно у нас приблизно 1:1, тобто інтегрованість нашої економіки в світову дуже висока. Як в інших країнах?

Таблиця 3

Джерело: база даних Світового банку

Можна пересвідчитися, що майже всі держави нашого рівня розвитку (крім В’єтнаму, про економіку якого треба писати окрему статтю), які успішно встояли під час кризи 2009 року, суттєво менше залежали і залежать від глобальної економіки, ніж Україна. Господарства, які на порядок більші від нашого (Індія, Індонезія), у понад два рази менш інтегровані у світовий ринок, ніж ми. При тому всі економіки значно зросли, деякі — вдвічі і більше (Індонезія, Індія, Шрі-Ланка, Узбекистан), а наша — зменшилась, що є наслідком як кризи 2009 року, так і російської військової агресії 2014 року. Із таблиці видно, що ми наче помінялися місцями з В’єтнамом: 2008 року ми займали 2,8 проміле світової економіки, 2018-го — тільки 1,6 проміле, а у них 2008 року було 1,5 проміле, а 2018-го стало 2,3 проміле. Все це означає, що вразливість до світових криз у нас зросла: наша економіка залишилася дуже відкритою і ще більше скоротилася.

Щоб зменшити цю вразливість, слід значно збільшити розмір економіки України, хоча б до рівня Польщі. Проте зростання національного господарства з послабленням його відкритості швидко досягти не можливо, бо цьому заважає нестача платоспроможного попиту на внутрішньому ринку. Всі відомі нам приклади швидкого підйому економіки — від Японії 1950–1960 років до сучасного Китаю — відбувалися за рахунок глобального ринку. Тому треба засвоїти складне мистецтво створення стійкого відкритого господарства, тобто з високим обсягом зовнішньої торгівлі відносно ВВП і не вразливого до світових криз. Прикладами таких економік можуть бути не тільки наведені в таблиці Польща та В’єтнам, а й Південна Корея (2009 року падіння не зазнала), або Малайзія й Таїланд (падіння було незначне, подолане за кілька місяців).

Зовнішні борги

Наступним фактором вразливості економічних систем (не тільки національної економіки, а й бізнесу) є заборгованість. Велика заборгованість під час кризи — це пряма дорога до банкрутства (або як зараз прийнято казати — до дефолту). Особливо небезпечні в умовах кризи короткострокові борги. Для бізнесу надмірна заборгованість може закінчитися його ліквідацією; для суверенної держави така доля не можлива, хоча втрата суверенітету цілком реальна, а для її населення це закінчується багаторічними стражданнями: зменшенням доходів, падінням рівня життя, масовою еміграцією та депопуляцією.

Таблиця 4

Джерело: база даних Світового банку

Як бачимо, боргові проблеми погіршилися у всіх державах, але в жодній із них, крім України, вони не набули катастрофічних розмірів, коли вже без «рятувального жилета» від МВФ можна піти на дно. Навіть у Шрі-Ланки ситуація не така погана, а щодо папуаських, узбецьких та нігерійських фінансистів, то треба зняти капелюха на знак пошани до їхнього професіоналізму, бо вони не брали за кордоном небезпечних коротких кредитів узагалі, що не можу сказати про наших.

Чесно кажучи, для мене слова «папуаські фінансисти» звучать так само дивно, як «узбецькі біатлоністи». Я не впевнений в існуванні таких осіб, можливо, керувати фінансами папуаси найняли «цюрихських гномів». Хай там що, Україна може відправляти своїх фахівців з управлінням зовнішнім боргом на мастер-клас до Папуа-Нової Гвінеї.

Відкриті економіки, які були стійкими до кризи

Польща

Відкритість польської та української економіки приблизно однакова. Щоб побачити різницю, пропоную розглянути дві кольорові схеми.

Товарний експорт Польщі в 2014 році

Товарний експорт України в 2014 році

Не заглиблюючись у деталі, можна побачити дві принципові різниці: колір і розмір клітинок. Відтінки блакитного — то товари з високою доданою вартістю. На польській схемі блакитна майже вся ліва половина, а на нашій — лише один куток. Відтінки коричневого кольору — це мінеральна сировина і метали, жовтого — аграрна продукція. Наша схема на три чверті жовто-коричнева, польська — й на чверть не вкрита цими кольорами.

Багато великих клітинок означає слабку диверсифікацію експорту, мало великих клітинок — диверсифікація висока. У Польщі тільки одна клітинка на 6% — це компоненти для автомобілів. У нас 6% і більше займають 4 товари: напівфабрикати чорних металів, залізна руда, олія і насіння соняшника та кукурудза. Разом вони дають аж 28 % експорту.

Якщо взяти топ-10 товарів польського експорту 2019 року, то таблиця виглядає так.

Таблиця 5

Джерело: http://www.worldstopexports.com/

Топ-10 товарів українського експорту 2019 року виглядають так.

Таблиця 6

Джерело: http://www.worldstopexports.com/

Як бачимо, з топ-10 українського експорту 7 позицій займають сировина і товари низького ступеня переробки, і перша десятка становить понад 74% товарного експорту. У поляків у топ-10 із невисокою доданою вартістю тільки дві позиції, причому перша десятка становить менше ніж 59% загального товарного експорту.

До того ж обсяг польської економіки та експорту в декілька разів перевищує українські показники.

Структура, диверсифікація і розмір — головні причини стійкості польської економіки та вразливості української.

В’єтнам

Неважко помітити в Таблиці 3 зовсім особливе місце, яке посідає економіка В’єтнаму, бо в ній обсяг зовнішньої торгівлі вдвічі перевищує ВВП країни. Коли ми бачимо таке в Сінгапурі, то для міста, яке є перевалювальним пунктом світової торгівлі, така ситуація ще зрозуміла. Для країни ж із населенням у 100 мільйонів така ситуація зовсім незвична.

Однак не тільки цей феномен привертає увагу до економіки В’єтнаму. Ця країна зараз намагається повторити шлях швидкого зростання — за рахунок стрімкого розвитку сектору експортного виробництва продукції високих технологій, який раніше пройшли Японія, Південна Корея, Китай, маячи незрівнянно слабший рівень людського капіталу.

Ще один фактор ризику — якість державного управління: вона значно гірша у В’єтнамі, ніж у країнах, шлях яких В’єтнам хоче повторити. За індексом ефективності державного управління Світового банку 2018 року В’єтнам посідав 87-у позицію, тоді як Японія — 13-у, Південна Корея — 31-у, а Китай — 54-у. Повна реструктуризація економіки бідної країни на виробництво продукції високих технологій можлива тільки завдяки державному втручанню, а отже, її успіх залежить від спроможності держави ефективно управляти господарством.

Крім того, В’єтнам, на відміну від зазначених країн, головним фінансовим інструментом із самого початку вважав прямі іноземні інвестиції (нагадаю, що в перші роки зростання у Південній Кореї ПІІ були заборонені).

Стратегія В’єтнаму дуже ризикована, бо величезні підприємства, які побудовані там для виробництва смартфонів та мікропроцесорів, і на яких зараз тримається економіка країни, повністю підконтрольні іноземним інвесторам. Досі поведінка іноземних інвесторів була досить толерантна до інтересів країни, але чи можна це гарантувати у майбутньому?

Пропоную розглянути топ-10 експорту В’єтнаму.

Таблиця 7

Джерело: http://www.worldstopexports.com/

Легко побачити, що диверсифікація експорту вкрай низька: електронне обладнання, комп’ютери та взуття займають понад половину всього товарного експорту. А серед цієї групи домінує взагалі один товар — смартфони, які 2018 року дали 23% товарного експорту країни.

Тобто, хоча за останні 10 років економічне зростання В’єтнаму було таким, що вражає (економіка зросла майже удвічі, незважаючи на наслідки світової фінансової кризи), ризики дуже великі. Для економістів, які вивчають проблеми зростання економіки, дуже цікаво, чи зможе В’єтнам уникнути цих ризиків і яким чином.

Невтішні висновки

Наведені таблиці та інфографіка дають підстави зробити певні висновки:

• Україна була і є вразливою до світових економічних криз, бо її економіка сильно інтегрована у світову, при цьому має слабку диверсифікацію, сировино-аграрну структуру, малий обсяг;
• управління зовнішнім боргом в Україні дуже погане, порівняно з іншими державами схожого економічного розвитку її борг відносно ВВП завеликий і має в собі значно більшу частку короткострокового боргу. Це створює велику вразливість економіки до кожної наступної світової кризи;
• для економіки України криза 2020 року буде глибшою, а наслідки її — тривалішими, ніж для світової економіки загалом.

Вказані вразливості не є тимчасовими і випадковими, вони притаманні нашій економіці упродовж багатьох років. І є наслідком політичної системи України, при якій економічну політику визначають сили, зацікавлені у збереженні такого стану: олігархи; люди, зацікавлені в отриманні політичної ренти; люди, які відстоюють інтереси Росії; «лібертаріанські недорослі» — люди, які начитались модних теорій і не розуміють, наскільки ці теорії неадекватні і не відповідають реальному економічному життю бідної країни. Доки ця соціальна група визначатиме українську економічну політику, доти ми приречені мати перелічені вразливості економіки. Тільки після її відсторонення від влади стануть можливими реструктуризація економіки, розвиток високотехнологічних експортних виробництв, відповідальне управління державними фінансами.

Голосування за «Слугу народу» Зеленського свідчить, що це вже потроху починають усвідомлювати звичайні люди, тільки поки що вони не відрізняють іншу обгортку від іншого змісту. Щоправда, інший зміст економічної політики поки що жодна політична сила запропонувати народу не змогла.