Куди поспішає Китай? Закон-2026
Примітка редакції. Раніше Китай міг підняти рекрутів «для оборони», а тепер «для підтримки». Ой, така дрібниця.
Проект змін до Закону про мобілізацію національної оборони не згадує INSSC за назвою, але надає конкретні вказівки для реалізації її вимог.
Вони включають розширення підзвітності, зобов’язання у сфері даних і технологій, а також розширення кола організацій і осіб, юридично зобов’язаних працювати з INSSC. Наприклад, одним із постійних зобов’язань мирного часу було ведення статистичних обстежень мобілізаційного потенціалу, які оцінюють доступні ресурси і спроможності як у цивільному, так і у військовому секторах.
Запропоновані зміни до закону посилюють чинні положення щодо статистичних обстежень, інтегруючи їх у формальну статистичну систему уряду. Так з'являється механізм динамічного оновлення для підтримання актуальності даних і розширення відповідальності (організацій і посадових осіб) за відмову збирати або бажання фальсифікувати необхідні дані.
Проект змін до Закону про мобілізацію національної оборони завершує узгодження між координаційною роллю Центральної комісії з національної безпеки і формальною командною структурою мобілізаційної системи. Найзначніша зміна, яка міститься у статтях 3 і 16, полягає у підпорядкуванні системи мобілізації національної оборони керівництву Центрального комітету партії.
Це заміна формулювання, яке було в законі від 2010 року. Тоді спільне керівництво мобілізаційними зусиллями і формуванням настанов, політик та регуляцій покладалось на Державну раду і Центральну військову раду (ЦВР) — дуальну структуру, яка тепер відкрито підпорядковується Партійному центру.
Закон принципово не змінює відносини мобілізаційної системи з органами, керованими державою і військовими, або їхню організаційну структуру нижче ЦВР і Державної ради. Хоча партійне керівництво завжди малося на увазі, тепер воно чітко прописане. Ця зміна узгоджується з ширшими змінами в системі національної безпеки за Сі Цзіньпіна.
Центральна комісія з національної безпеки як «найвищий міжвідомчий механізм обговорення і координації», що переводить комплексну концепцію національної безпеки в політику і практику, задає параметри, в межах яких функціонує мобілізаційна система.
Хоча її прямо не згадано в запропонованому переглянутому законі, вона перебуває в центрі будь-якого політичного ухвалення рішень, яке передуватиме формальному мобілізаційному наказу, отже, прямо стосується системи національної мобілізації.
Закон про національну безпеку кодифікував координаційну роль комісії у сфері національної безпеки у 2015 році. Стаття 5 класифікувала її як «центральний керівний механізм національної безпеки» (中央国家安全领导机构) із загальною відповідальністю за те, що стаття 49 визначила як механізми координації національної безпеки між центром і місцями, військовими і цивільними, різними урядовими відомствами і різними регіонами.
Вона також є головним відповідним органом, щодо якого стаття 65 зазначає, що він «має право обмежувати права громадян і організацій та розширювати [їхні] обов’язки» (有权采取限制公民和组织权利、增加公民和组织义务) у стані надзвичайної ситуації, війни або національної мобілізації.
Якщо Центральна комісія з національної безпеки координує національну безпеку на стратегічному рівні, то проєкт змін покладає на Комісію з мобілізації національної оборони (国家国防动员委员会) відповідальність за перетворення цього напряму на конкретні плани мобілізації національної оборони.
На практиці це й було роллю комісій з мобілізації національної оборони, але закон 2010 року значно менш прямо визначав їхню конкретну роль у плануванні.
Стаття 21 проєкту змін зобов’язує підрозділи-члени комісій «розробляти плани, пов’язані з мобілізацією національної оборони, для відповідних галузей і сфер відповідно до своїх обов’язків» (按照职责拟订本行业、本领域国防动员相关规划), а комітети провінційного рівня — організовувати розробку «планів мобілізації національної оборони для відповідних адміністративних регіонів» (组织拟订本行政区域国防动员规划). Стаття 22 встановлює ті самі вимоги для планів реалізації мобілізації.
Щодо планування у проєкті змін є невелика термінологічна зміна порівняно із законом 2010 року. Там, де закон 2010 року використовував термін «плани оперативної або бойової готовності» (战备计划), зміни 2026 року використовують термін «програма або схема оперативної чи бойової готовності» (战备方案).
Зміна тонка, але варта уваги. У Китаї відбувається перехід від більш жорсткого «плану» до більш адаптивного формулювання як «програми» або «схеми». Це вказує на перехід до гнучкішого стилю мобілізаційного планування, який може бути краще пристосований до непередбачуваних реальних надзвичайних ситуацій.
Зобов’язання мобілізаційної системи мирного часу, що поширюються на цивільні підприємства, походять із закону 2010 року і залишаються чинними у проєкті перегляду. Стаття 9 зберігає вимогу, що організації і громадяни мають виконувати роботу з підготовки мобілізації національної оборони в мирний час відповідно до закону.
Згідно зі статтею 58, підрозділи в широкому спектрі секторів зобов’язані виконувати обов’язки служби національної оборони і підтримувати професійні групи забезпечення. Вони мають бути організовані, навчені й здатні виконувати свої мобілізаційні завдання після наказу.
Проєкт 2026 року суттєво розширює мову щодо забезпечення виконання мобілізаційних зобов’язань. Стаття 5 створює систему цільової відповідальності (目标责任制) за мобілізаційну роботу, передбачаючи нагляд і перевірку відповідних центральних урядових органів, місцевих урядів і військових органів.
Стаття 6 також створює «механізм перевірки й оцінювання спроможностей мобілізації національної оборони» (国防动员能力检验评估机制). Розділ про юридичну відповідальність (№13) також істотно розширено, щоб охопити порушення з боку громадян, підприємств, громадських організацій і посадових осіб, що пояснювальна записка ВЗНП подає як посилення «інституційної жорсткості та обов’язкової сили» (制度刚性和约束力) закону.
Проєкт також оновлює зобов’язання з урахуванням технологічного прогресу, відображаючи великі технологічні зміни, що сталися після ухвалення закону 2010 року. Стаття 4 тепер передбачає підвищення рівня інформатизації та інтелектуалізації системи (信息化智能化), стаття 7 створює спеціальну систему гарантування послуг даних (数据服务保障制度). Стаття 58 тепер включає кібербезпеку до переліку секторів, відповідальних за виконання «обов’язків служби національної оборони відповідно до закону» (应当依法担负国防勤务).
Запропоновані зміни до Закону про мобілізацію національної оборони розвивають систему мобілізації національної оборони, кодифіковану в чинному статуті, у напрямах, що посилюють юридичне забезпечення, інституційну вбудованість і технологічну актуальність, створюючи систему, яка є більш операційно узгодженою.
Після завершення 30-денного періоду громадських коментарів наприкінці травня проєкт, імовірно, пройде ще два читання в Постійному комітеті ВЗНП. Це означає, що його можуть ухвалити вже наприкінці цього року. Після ухвалення закон кодифікує зміни до системи мобілізації національної оборони, які вже багато років активно тривають.
І тоді стане ясно, що це за реформи і якими будуть їхні інституційні наслідки.