Перейти до основного вмісту

На Росію чекає трибунал

Росія може дочекатись лише наслідків своєї руйнівної діяльності. І одним із перших дзвіночків є трибунал. Геннадій Карпюк пропонує подумати про найближчі перспективи наших моряків.

Примітка редакції. Поки матеріал готували до публікації, трибунал виніс ухвалу на користь звільнення українських моряків. Проти голосував лише єдиний суддя  — росіянин.

Нині в Москві працює команда із 34 професійних адвокатів під керівництвом Миколи Полозова, які захищають інтереси полонених українських моряків у кримінальному процесі, розпочатому проти них ФСБ РФ. Ця справа — зразок правового нігілізму державного рівня. Для московських слідчих і суддів політична доцільність є «божою росою» та приматом щодо вимог міжнародного права. Ось і потенційно «незручний» росіянам вердикт Міжнародного трибуналу ООН із морського права, найімовірніше, вони не збиратимуться виконувати. Правильніше, не виконуватимуть, поки не надійде команди із «самої гори». Україна застосовує різні правові механізмі в цій нерівноправній боротьбі аргументів.

Війну не закінчено і ворог навряд чи припинить діяти підступно

Зокрема, члени родин військовополонених моряків подали індивідуальні скарги до Комітету ООН із прав людини, Комітету ООН проти катувань, Робочої групи ООН із безпідставних затримань та до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

– Проблема ця комплексна. Є кілька напрямів, на яких ми зосереджуємося. Перший — робота із сім’ями військовополонених. Її спектр широкий — від гарантованої виплати грошового забезпечення військовослужбовців до розв’язання особистих проблем. Цим займається Генеральний штаб ЗСУ і Командування ВМС, — зауважує офіцер відділу Управління правового забезпечення Генерального штабу Збройних сил України капітан Інна Заворотько. — Було два накази міністра оборони про преміювання військовослужбовців. Кожен із них передбачав перерахування по 50 тис. гривень на карткові рахунки військовополонених. Із юридичної точки зору тут не виникло жодних правових проблем, оскільки преміювання відбулося в межах чинного механізму заохочення військових. Так ми підтримали їхні родини.

– Чому виникла потреба в такому кроці?

– Тому, що спочатку не було врегульовано питання, хто і за який кошт представлятиме інтереси військовополонених у Росії та як забезпечувати їх за кордоном усім необхідним. Відповідну систему налагодили дещо пізніше. Волонтери, командування — всі збирали і передавали морякам різноманітні речі. Інше питання стосувалося збереження виплат грошового забезпечення згаданим полоненим, доки вони перебуватимуть у заручниках Кремля. Юридично це, у принципі, було внормовано. Адже впродовж останніх п’яти років ми мали схожу практику щодо військовослужбовців, яких Росія утримувала в полоні, або яких вважають зниклими безвісти. Тобто за ними держава зберігає місце служби й грошове забезпечення. Командування ВМС скористалося цією нормою і продовжує по максимуму здійснювати всі належні морякам виплати.

– Можна говорити про якусь нову фінансово-юридичну реальність, досвід, практику, що виникли і з’явилися у процесі захисту інтересів захоплених Росією моряків та кораблів?

– Подібні ситуації були і раніше. Але різниця в тому, що це захоплення Росія здійснила фактично публічно. Під своїм державним прапором, збройними формуваннями з відповідними відомчими знаками розрізнення, з використанням та застосуванням штатного озброєння і подальшою юридичною формалізацією статусу затриманих, що не відповідає реальній ситуації та тій міжнародній правовій базі, яка регламентує трактування всього, що відбулося в Керченській протоці торік 25 листопада. І це не був незаконний перетин кордону, на чому наполягає російська сторона, на який вона буцімто мала відповідно реагувати.

У Командуванні ВМС ЗСУ створено робочу групу, яка контактує із сім’ями військовополонених, намагаючись оперативно розв’язувати всі нагальні питання. Наприклад, члени сімей військовополонених також користаються можливістю лікування на базі медичних закладів Міноборони. Вирішено і багато житлових проблем, які мали родини полонених моряків.

Завдяки постійній присутності в топ-новинах цього епізоду російської агресії, проведенню різноманітних публічних акцій, наші люди в полоні відчувають зв’язок з Україною. Це позитивно позначається на їхньому морально-психологічному стані. Війну не закінчено і ворог навряд чи припинить діяти підступно. І приклад такої підтримки надзвичайно важливий для тих людей, специфіка служби чи діяльності яких передбачає високі ризики полонення. Це додає кожному сил, наснаги і віри, що рідна держава не кине їх у жодному разі.

Лінія захисту має бути максимально ефективною

– Як відбувається взаємодія з адвокатським корпусом наших моряків?

– Частина нашої роботи — комунікація з адвокатською групою на чолі з Миколою Полозовим. Координацію роботи з адвокатською групою на державному рівні здійснює Уповноважена з прав людини Верховної Ради України Людмила Денисова. Наразі маємо практику консультаційних зустрічей між Генеральним штабом ЗСУ, Міноборони, Міністерством закордонних справ України та Миколою Полозовим. До Міністерства оборони України вже надійшло три запити на отримання цією групою необхідної інформації, щоб вибудовувати ефективну лінію захисту в судовому процесі. Оформлення таких відомостей достатньо складне. Тому, аби докази, які даємо на запит адвокатів, визнали легітимними в суді, їх слід складати українською мовою, а потім фахово перекладати російською, нотаріально посвідчивши. Це додаткові час і фінансові ресурси.

– Як триває розгляд індивідуальних заяв родин військовополонених у низці міжнародних інстанцій?

– Це інший значний шматок роботи, до реалізації якого задіяні представники МЗС, а також громадські організації. На його результативність покладаємо неабиякі сподівання. Це не просто рішення міжнародного суду, а інструмент впливу на РФ. Якщо Росія відмовиться виконувати рішення, приміром, Міжнародного трибуналу ООН із морського права, що не є чимось новим для світової спільноти, це можна використати як засіб політичного впливу на Кремль чи привід посилення санкційного пакета.

– Росія сама себе виштовхує із цивілізаційної системи координат. Адже, не виконуючи низку конвенцій, вона наражає на небезпеку своїх моряків, які можуть деінде втрапити у ворожий полон…

– Усе-таки думаю: там усе чудово розуміють, але грають за тими обставинами, які є наразі. Росія з позиції національного законодавства твердить, що українські моряки — не військовополонені. Мовляв, вони є групою осіб, які вирішили колективно порушити російський кордон. Проте в міжнародних інстанціях РФ говорить: Міжнародний трибунал із морського права не має юрисдикції над цією справою. Лицемірство і подвійна гра спостерігається в російській політиці не перший рік. Однак міжнародний аспект не обмежується трибуналом. Окрім подання індивідуальних скарг і заяв щодо кожного військовополоненого, Україна виступає як позивач до російської держави.

Щоб організувати стратегію захисту прав військовополонених на міжнародному рівні, вирішено розподілити таких бранців на рівні категорії за згаданими вище чотирма інстанціями і написати заяви до кожної з них. Бо абсолютно в усіх моряків є підстави робити такі звернення. Також Україна, а саме Міністерство юстиції, в січні подала міждержавну заяву до ЄСПЛ проти РФ щодо порушення прав військовополонених. У березні Мін’юст направив до суду клопотання прискорити розгляд цього позову. Пізніше з’явилася заява МЗС до Міжнародного трибуналу ООН із морського права.

– Чому зараз загострено увагу саме на цьому трибуналі?

– А тому, що це доволі «швидка» інстанція, де порівняно з іншими все відбувається значно динамічніше. Хоча і там проведено чимало тривалої попередньої роботи. Навіть були попередні консультації з російською стороною. Але Росія відмовилася брати участь у судовому процесі. Однак його стороною вона залишається, що показово. Це свідчить про невпевненість у правоті власної позиції.

Ця ситуація — реальний прецедент. І тут варто розрізняти ймовірні юридичні терміни розв’язання ситуації та політичні. Зважаючи на унікальність керченського інциденту (нападу на українські військові кораблі, що мали повний імунітет і міжнародні права на свій прохід), винятково в юридичний спосіб цю боротьбу із Росією виграти дуже важко. Бо це не та держава, яка ревно виконує міждержавні зобов’язання, рішення міжнародних судів. Головна тут — політична компонента, в якій, принаймні, натепер, міститься основний ключ до звільнення наших моряків. Попри таку очевидність, і наша держава, і адвокати українських військових мають виробити бездоганно якісну юридичну базу для такої довгоочікуваної події.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.
''отсканируй
и помоги редакции