Перейти до основного вмісту

НАТО у свої 70. Частина п’ята. Наступна дія

The Economist продовжує розбирати діяльність НАТО, а ми публікуємо наступну частину статті. Отже, наступна дія - вже на вашому екрані.
Джерело

Примітка перекладача. 4 квітня НАТО виповнюється 70 років. Журнал The Economist присвятив цій події спеціальний репортаж, який є чимось на зразок повного медичного обстеження Альянсу.

Коли світ змінюється, НАТО має змінюватись теж

Щоб зрозуміти, з чим планує боротись Альянс у наступні роки, вирушайте в Норфолк, штат Вірджинія. Це домівка для Allied Command Transformation (ACT, що українською означає ДІЯ), одного з двох стратегічних командних центрів НАТО; другий — це операційне командування, розміщене в штаб-квартирі НАТО у Брюсселі. Від 2009 року на чолі АСТ стоять французькі генерали — це винагорода для Франції за повернення до інтегрованої військової структури НАТО; останнім американцем, який очолював АСТ, був Джеймс Меттіс, якого називають рятівником НАТО за його роботу на посту міністра оборони під час перших двох років президентства Трампа.

АСТ є цікавим тим, що він фокусується на майбутньому. Він має зробити так, щоб НАТО відповідало новим вимогам, які ставлять перед ним глобальні зміни. Це включає в себе розробку мінімальних вимог до можливостей НАТО у царині нових технологій. Також знадобиться дар передбачення щодо світових тенденцій та їх наслідків для військової сфери на десятиліття вперед. Генерал Андре Ланата, нинішній командувач АСТ, каже, що його командний центр є «одним із моторів адаптації НАТО».

Цей мотор має прискоритись. Цифрові технології рухаються швидше, ніж традиційні військові розробки, і часто за рахунок приватного сектору, щоб вимагає від АСТ нових підходів: більше ініціативи знизу, більше обміну із зовнішніми мережами з більшою готовністю приймати ризик невдач. «Головне експериментувати», каже генерал Ланата.

Під координацією АСТ пройшло більше 20 експериментів під час навчань Операція об’єднаний тризуб, минулого року. Під час одного з них військові тестували в полі «допоміжне виробництво» (відоме як 3D друк) для виготовлення критичних компонентів. Під час іншого експерименту були випробувані автоматичні сенсори, які зменшували кількість персоналу, необхідного для захисту військ та баз. Третій мав показати, як транспортні засоби з автономним управлінням можуть покращити логістику на полі бою та зменшити кількість особового складу.

Захід звик відштовхуватись від своєї технологічної переваги, так немов це назавжди. Сьогодні це виглядає самозакохано. Стратегічна група Аспен у своїй останній книзі «Технології та національна безпека: зберігаючи американську перевагу» бачить попереду «трансформаційну еру», яка може поставити під загрозу позицію США як найсильнішої в світі військової потуги. Національна оборонна стратегія, опублікована Пентагоном минулого року (вперше за десять років) вказує, що багато життєво необхідних технологій приходить з приватного сектору і доступні для конкурентів. Це роз’їдає «очевидну перевагу», до якої так звикла Америка. Росія демонструє інновації гібридної війни, які є руйнівними для України, розмиваючи межу між війною і миром. Китай має амбіції стати світовим лідером у сферах штучного інтелекту, великих масивів даних та квантових обчислень, які мають пряме військове застосування.

"

"

Подібні технології обіцяють можливість зменшення часу, необхідного для того, щоб впоратися з кризовою ситуацією, і можуть поставити Альянс, що складається з двадцяти дев’яти членів, у невигідне становище. Той факт, що НАТО залежить від консенсусу, часто розглядають як Ахіллесову п’яту Альянсу. Прогрес у надзвуковій зброї, яка може переміщатися в п’ять разів швидше, ніж швидкість звуку, додатково зменшить час на відповідь. Військові люблять говорити про відповідь з «актуальною швидкістю»; ця швидкість стане такою високою, як ніколи раніше.

Технології відкривають абсолютно нові простори для ведення бойових дій. Один із них у космосі. Деякі з найбільш членів альянсу — США, Франція, Британія — вже замислились над цим. Президент Трамп нещодавно започаткував нові Космічні сили. Також є кіберпростір, один з основних напрямків АСТ, який поки, на диво, не входить до його повноважень. У 2016-му члени НАТО домовились, що кібератака може бути підставою для введення в дію п’ятої статті. Вони визнали кіберпростір окремим полем бойових дій, нарівні з морем, небом та суходолом. Минулого року в місті Монс НАТО відкрило операційний центр, що відповідає за кіберпростір.

До цього часу НАТО займалось переважно кіберобороною. І заслужило визнання успішною обороною власних ресурсів від кібератак. Втім, велика кількість ширших мереж, від яких залежить як комунікація між союзниками, так і національна військова інфраструктура, все ще залишаються вразливими. Альянс все ще не має колективних наступальних можливостей у кіберпросторі (вони існують на національному рівні, так само як, наприклад, розвідка), хоч він і роздумує над цим.

Робота АСТ над кібердоктриною має бути підтверджена впродовж року. Як і в інших галузях, основою є співпраця, чи то захист мереж, чи то забезпечення ситуаційної поінформованості, чи то здійснення атак. На кінець 2019 року НАТО має бути готовим для проведення кібероперацій. Попри це кіберпростір залишається для НАТО великим завданням, до якого воно лише почало підступатись.

Росія сьогодні, Китай завтра

Під час роздумів про далеке майбутнє найбільше непокоїть, в першу чергу, поява суперників, рівних за силою. Головний виклик, зазначений у американській Національній оборонній стратегії, — це відновлення довгострокової конкуренції з боку Китаю та Росії, які прагнуть підлаштувати світ під свої авторитарні моделі управління. Росія є силою, що занепадає і перетворюється на регіональну. Китай, з часом, стане глобальним конкурентом.

Кожні чотири роки провидці НАТО, які працюють в АСТ, представляють своє дослідження, яке має назву «Аналіз стратегічних передбачень» (SFA), де розглядаються наступні 20 років і далі, визначаючи найбільші тенденції, що матимуть вплив на безпекове середовище. Нині, в рамках наступного етапу, вони планують поглянути на окремі регіони: північна Африка, потенційне джерело масової міграції; Арктика, яка дедалі частіше привертає увагу через глобальне потепління; Росія, традиційний об’єкт уваги з боку НАТО; і останній, але не менш важливий — Тихоокеанська Азія. В останньому звіті SFA, який було підготовлено 2017 року, Китай згадано вдвічі частіше, ніж Росію. Спільні навчання Китаю та Росії в Прибалтиці в 2017 році, а також зростання їхнього інтересу до Арктики входять до списку глобальних тенденцій.

Вага, яку матиме Китай у майбутньому, є великою незручністю для НАТО. Альянс було створено для інших завдань. У нього немає підходів до Китаю і навіть немає реальних стосунків із ним. Найближчими роками США доведеться спрямовувати чимдалі більше ресурсів і уваги на китайську проблему, і це може мати безпосередні наслідки для рішень, які прийматиме альянс.

Переклад Олександра Снідалова.

В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!