Німці вчать слово «зрада»
Примітка редакції. Часу на виправлення ситуації з «Альтернативою для Німеччини» дедалі менше. Та чи є він узагалі?
Знайомі нам проблеми досягли Берліна.
Якщо ви вірите у тріумф демократії, то явно не зрадієте тому, що у 2026 році ледь не третина виборців готові голосувати за проросійських популістів. І це після десятиліть реформ, з економікою, яка витримала пандемію і шок через російську агресію, та купою інших варіантів, кого підтримати.
А вже скоро вони виграють свої перші вибори (або щойно виграли, залежно від того, коли ви читаєте текст). І як би ж для українського автора не дивно таке писати, але цього разу мова про — сюрприз — Німеччину.
Кому не вистачає виборів, можете готуватися стежити за німецькими, бо країна заходить на друге коло голосувань. 6 вересня якраз обиратимуть депутатів ландтагу федеральної землі Саксонія-Ангальт. Далі, до речі, будуть Мекленбург-Форпомерн і Берлін.
І це значно серйозніше, ніж наші місцеві вибори, бо у німецьких земель значно більше повноважень включно з можливістю формувати уряди і видавати закони. Якщо не заглиблюватися в юридичні деталі, цілком собі нагадує США із їхніми правами штатів.
Ось тут зрада і заховалася. Головна її причина називається «Альтернатива для Німеччини», бо ця партія має понад 40% регіональної підтримки, тому гарантовано виграє і керуватиме Саксонією-Ангальтом. У Мекленбурзі, до речі, шанси також мають. Що лякає німецький політикум значно більше, ніж, скажімо, їхніх французьких колег — перемога Марін Ле Пен. Бо може початися ланцюгова реакція аж до падіння уряду, але про це далі.
Адже хоча у нас іноді прийнято вважати, що європейські крайні праві не такі й страшні, а це просто ліберальні медіа до них упереджені через ЛГБТ і мігрантів, у випадку «АдН» точно є за що. Партія дійсно радикальніша навіть за своїх «колег» із французького «Національного об’єднання», італійської «Ліги» та інших.
Останні, коли, є шанс прийти до влади, скидають баластом найодіозніші пункти (щиро чи щоб не лякати виборців — вирішуйте самі). Так, Джорджа Мелоні взагалі стала респектабельною консерваторкою, а Ле Пен не згадує про вихід із НАТО, закриту економіку і взагалі тепер business friendly.
А от «Альтернатива…» компроміси не дуже визнає: буквально нещодавно її співголова Аліса Вайдель запропонувала вийти з Шенгену і єврозони, фактично розваливши ЄС. Нікуди не поділася також ідея масових депортацій — наприклад, відправити всіх сирійців на батьківщину. Притому неважливо, ти крадеш велосипеди у Берліні чи чесно працюєш, платиш податки і мрієш про громадянство. Сам винен, що не народився правильним німцем, тому на вихід. Правда ж, з’являються паралелі з деякими подіями 1930-х років? І так, історичні зв’язки з РФ у випадку «АдН» та ворожість до України — знову не вигадка лівих.
За що люблять «АдН»…
Ви, звісно, спитаєте: чому ж у такій демократичній Європі доброчесні виборці не сказали рішуче «ні» політикам без чітких моральних стандартів? Замість цього «АдН» іде на першому місці за популярністю на рівні країни.
Тому що найочевидніша причина, з якої кидатимуть бюлетені за «АдН» — класичне протестне голосування: мовляв, влада погана і не дбає про людей, тому треба її змінити.
До таких думок людей штовхає ситуація в економіці. Німеччина втратила свою знамениту стабільність, економіка страждає через конкуренцію з Китаєм, американські мита і війну в Ірані, причому особливо потерпає автопром, яким країна завжди пишалася. Не дивно, що виборці називають теми зарплат, робочих місць і подібного ключовими для себе. На прямо критичну кризу це не тягне, але ж громадяни порівнюють ситуацію з безтурботними 2000-ми.
Найцікавіше, що при цьому «Альтернатива для Німеччини» — далеко не британські консерватори часів Маргарет Тетчер, які йшли з наддеталізованою економічною програмою. У команди Аліси Вейдель і Тіно Хрупалли радше обіцянки «за все хороше». Наприклад, вони якимось чином одночасно знизять податки, але не чіпатимуть соціалку. При цьому позичати гроші теж не будуть, а куди зникне діра в бюджеті — партія не каже. Проте німецьким робітникам заходить.
Примітка автора. Так, Україну це теж чекає. Бо ми чомусь апріорі вважаємо, що коли навколо все погано, виборці зрозуміють важливість моменту і проголосують за технократів з обіцянкою болісних, але потрібних рішень. Ну точно ж не за популістів, які запропонують роздавати всім гроші, а оплачує все це хай Захід, бо він морально зобов’язаний! Тільки чогось у значно стабільнішій Німеччині схема не працює.
Заразом винними в усіх проблемах оголосили мігрантів, і якраз на цій риториці партія піднялася: хто проти них — голосує за «АдН». Технічно проблема є, бо Німеччина роками плутала повагу до культури і традицій інших народів (тобто як у США, а не як у Росії) із вседозволеністю. Однак «Альтернатива…» роздула її ледь не до рівня вселенського зла. Житло дороге, економіка не зростає, країна вже не та? Ну так винні мігранти. І звісно, куди ж без згадок про Сеуту (хоча звідти до ЄС ніхто так і не доїхав).
Ну і, хоча німецькі медіа на цю тему не зважають, на сході у них історично лишалися промосковські настрої (там іще ностальгія за часами НДР жива, серйозно), і це теж може додавати «АдН» трохи популярності в певних колах. Бо партія цілком серйозно обіцяла зняти санкції з РФ і навіть запровадити уроки російської мови. Звісно ж, далі нібито знову потечуть дешевий газ і нафта, запрацює «Північний потік – 2», і так німецька економіка вийде з кризи. Раніше лунала і критика на адресу Кремля, але зараз вона кудись зникла.
…і чим її тепер зупиняти
Парадокс, але демократичний уряд канцлера Фрідріха Мерца випадково опинився у типовій диктаторській ролі: є опозиція, і треба якось із нею боротися. Однак не переходячи межі.
Бо неофіційно влада налаштована не дати «Альтернативі…» спокійно керувати Саксонією. Причин одразу дві: по-перше, цю партію ще у 2025-му офіційно визнали екстремістською (проти неї буквально можна застосовувати спецслужби), тобто права і свободи громадян під загрозою. Ну і ще «АдН» отримає доступ до оборонної сфери, тож зможе передавати росіянам секретну інформацію та блокувати ту ж логістику НАТО.
А от як Берлін це робитиме — досі відкрите питання для коаліції ХДС/ХСС та соціал-демократів, хоча коментувати тему під запис політики відверто не хочуть.
Прихильники ліберального підходу пропонують просто не розкривати новій саксонській владі державні таємниці. Умовно, треба провести планову зустріч урядів земель (цю функцію виконує Бундесрат, маловідома верхня палата парламенту). Обговорюємо лише економіку та соціалку, а решту — на неофіційній нараді, вже без «АдН». Ну і доступ до частини баз даних просто не відкривати.
Однак страх перед новим 1933-м роком підкидає німецьким політикам і жорсткіші ідеї. Наприклад, тиснути на «Альтернативу…» грошима. Федеральні землі одержують дотації від уряду, і їхній розмір можна було би «прив’язати» до готовності партії співпрацювати. Або ж Мерц просто задіює механізм Bundeszwang, за яким центр може в ручному режимі керувати регіоном. Скажімо, якщо нова влада задумає почати депортації.
Чи краще просто нічого не робити? Мовляв, дати «АдН» покерувати, а коли політсила не справиться, бо вони популісти без досвіду, прихильники самі відвернуться — ось і розв’язання проблеми до наступних загальних виборів. Зрештою, так сталося у Нідерландах, де ультраправа «Партія свободи» менш ніж за два роки сама втратила владу, і не довелося нікого забороняти.
Тож не дивуйтеся, якщо федеральний уряд обере якраз таку стратегію плюс секретність. Адже так званий Brandmauer, коли партії бойкотують «Альтернативу…», не дуже працює. Ще й дає політсилі ореол «жертв режиму» плюс виправдання на випадок невдач. Якщо для частини виборців влада погана і бореться з «АдН», отже, вони — хороші, чи не так?
І тут нагадаємо, що ультраправі добивалися значно більших успіхів у Австрії та, знову-таки, Нідерландах, але нічого критичного не сталося. Німецькі інституції навіть міцніші, тож не вірте медійним прогнозам про крах ФРН.
Що це означає для України
На перший погляд, безпосередній уплив перемоги партії Вейдель і Хрупалли рівний нулю, бо місцева влада не впливає на зовнішню політику. І це правда, але все залежить від деталей.
Тому поки найбільший для нас ризик — узагалі не влада «Альтернативи…» над однією федеральною землею. Найважливіше, щоб Німеччина не занурилася у політичну кризу.
Сценаріїв там прогнозують багато: від «"АдН" не набирає монобільшість і ХДС має збирати коаліцію всіх партій, щоб перехопити владу у Саксонії» до «Мерца оголошують винним у поразці й у політсилі починається битва за лідерство». До речі, важливими ще будуть вибори у Мекленбурзі: найпевніше, «Альтернатива…» там матиме найбільше місць, проте опиниться в опозиції. Якщо так, то вийде певний реванш для влади.
Котрий дуже потрібен, бо партія прем’єр-міністра і так у піке — нещодавно там через скандал із сурогатним материнством знімали керівника фракції. Тривалі суперечки та пошуки винних у коаліції лише поглиблять проблему — і Німеччина почне випадати з міжнародної політики, де її допомога нам дуже потрібна.
Проте навіть якщо пощастить тут, то в перспективі все одно труднощі. Бо успіх «Альтернативи...» змусить із ними серйозно рахуватися. Тобто плюс спонсори — наприклад, бізнес, який хоче вести справи з Росією. Ще на додачу — незадоволені виборці й охочі співпрацювати політики. Що посилить шанси «АдН» у наступні роки і додасть ФРН нестабільності. Так само це може надихнути євроскептиків у інших країнах, які помітно деморалізувалися після поразки Віктора Орбана.
А взагалі найкраще для нас — діяти на випередження і ставати в топі приємних новин для Німеччини, а не сподіватися, що якось буде.
Скажімо, Берлін прагне бути лідером у темі розширення ЄС. А ми вже виконали (спойлер: ні) завдання, які дав нам Євросоюз? А що там із заводом Rheinmetall та іншими, точно не буде нових бюрократичних проблем? І коли повноцінно запустимо експорт зброї, аби будувати спільні проєкти з партнерами? План із можливостями для німців після завершення війни вже показали німцям? І не лише уряду, а й бізнес-групам та аналітичним центрам, звісно ж.
От коли візьмемося за це, тоді будемо як Ізраїль для США: хай яка криза у Вашингтоні, але головного партнера і творця «історій успіху» не забувають.