Перейти до основного вмісту

НКРЕКП на світло лізе

Добре, коли випадково купується Лексус

Примітка редакції. Інколи не вистачає рук на всі задані напрямки, і в такі моменти нас страхують автори поза штатом. Бо хтозна — раптом подумаєте, що ми забули про геніїв із НКРЕКП.

Пам’ятаєте, що казав акушер у старому анекдоті? «Вимикайте, вони на світло лізуть». На жаль, зараз цей жарт уже й не жарт зовсім, оскільки стосується всіх нас разом. Принаймні, якщо у вас вдома горить хоч одна лампочка. Бо на наше світло лізуть якісь невідомі почвари, й порахувати їх уже ледве виходить.

Як ви здогадались, сьогодні говоримо про НКРЕКП. На початку лютого (десь третього числа, якщо не зраджує пам’ять) вона вирішила працювати за правилами — такий підхід може лише тішити. Згідно із законом «Про ринок електричної енергії», комісія вирішила обмежити продаж електроенергії в рамках вертикально-інтегрованої компанії.

Замість цього пропонувалося встановити рамки продажу електроенергії строком на місяць. Все мало робитися за двосторонніми угодами між виробниками та іншими компаніями. Бар’єр — 50%. Чому так? Бо в деякі періоди (точніше, години) на ринку добових закупок електроенергії не вистачало. Ось, додаю вам ту саму постанову НКРЕКП від 3 лютого. Читайте на здоров’я.

Але дати слово набагато легше, ніж виконувати якісь зобов’язання. На такий випадок комісія має козир у рукаві: засідання, які широкій публіці не цікаві від слова «зовсім». А коли ніхто не лізе, можна тихцем робити своє й не звертати уваги на якісь там заяви — навіть власні, офіційні. Тому наприкінці лютого автори постанови звільнили себе від її виконання.

24 лютого відбулася зустріч, на якій НКРЕКП вже вкотре зробила хід конем — це я не про зовнішність членів комісії, хоча всяке може бути. Загалом, вона взяла домовленості про обмеження продажу електроенергії наполовину, та й вивела з-під даної постанови угоди з продажу електроенергії в рамках публічних спеціальних обов’язків (ПСО). Тобто однією рукою ви пишете якісь там правила, а іншою самі їх порушуєте. Зручно, мабуть.

Обидва рішення — взагалі не про ринкові відносини. Просто перше ще можна було б якось зрозуміти як тимчасову затичку. Але тепер, коли обидві постанови вже набрали хід, пора визнати: регулятор не керує ринком, а перетворює його на чудовий заповідник схем і маніпуляцій. Він обмежує будь-яку генерацію, якщо вона не державна. Чудовий ринок, нічого не скажеш — мабуть, хтось про СРСР начитався.

Звісно ж, це йде врозріз із законами про ринок електроенергії та захист конкуренції. А ще плює в пику європейським законам, згідно з якими членів комісії за подібну самодіяльність уже на мороз викинули б. Але про що тут говорити, шановні? Регулятор абсолютно свідомо перевищив власні повноваження й прийняв те, що просто захотілось.

Зараз ви можете сказати: але ж це не узгодив би Антимонопольний комітет. І ви праві. Не узгодив би.

Тому його просто не спитали! Ха-ха-ха, як же оригінально.

Щоб ви розуміли, на нашому енергоринку й так завелось багато спекулянтів. Роками вони лобіювали вигідні для себе рішення, домовлялись про монопольні ігри з іншими колегами та в цілому добре почувались. Але тепер їм не добре. Їм шикарно. Тому що добра НКРЕКП їм подарувала:

  • величезні ресурси на відкритому ринку;
  • виробників, яким доведеться продавати електроенергію будь-кому;
  • шанс не гарантувати розрахунок із поставником, але все одно отримати угоду — продавцю це необхідно, а ти можеш з нього мотузки крутити.

Чуєте балачки росіянина про братські народи? Він бреше. Бачите, як український чиновник лізе в ручне регулювання? Він краде. Прості аксіоми інколи рятують життя та економлять час. А тепер я зроблю вам трошки боляче й нагадаю, як такі штуки працюють у Європі.

Там, наприклад, більшу частину електроенергії продають зовсім не так. Там компанії-виробники підписують довгострокові, причому прямі (двосторонні) контракти. Строк подібних угод коливається від року до трьох. Й ті крихти, які лишаються після крупних обсягів, нарешті відправляються на інші ринки. Але не на тіньові симулякри, а біржеві ринки. Біржа. Б, і, р, ж, а.

Саме за європейськими правилами компанія-виробник має право вибору партнерів. Комусь хоче продати електроенергію — чудово. Оскільки ринок реально працює, схем тут не буде, і генерація сама для себе підбере найбільш надійних друзів-перекупщиків. Ось так допомагає прозорість.

Звісно ж, на Заході також існують обмеження. Насамперед, вони стосуються державної генерації на тих ринках, де саме держава виступає монополістом. Польща спробувала такі самі зміни, але також щодо державної генерації — коли виявилося, що наші сусіди не впоралися у плані ефективності, кампанію згорнули. Відчуваєте різницю? У той самий час наш регулятор намагається вибити кадик приватним підприємцям, навіть не імітуючи якусь там турботу про ринкові відносини.

Європейська держава є монополістом і обмежує себе.

Українська держава є монополістом і обмежує бізнес.

Олігархів, до речі, чомусь не поспішає обмежувати. Тільки підприємців. Ну а потім наша держава скаржиться, що чомусь не йдуть інвестори. Дійсно, чому ж?

Мабуть, саме тому в Європі полюбляють велосипеди, а наш голова НКРЕКП нещодавно придбав Lexus 2020 року виробництва. Кажуть, якраз 22 лютого машинка купилась. Тому на російське свято (23 лютого) ніхто не рубає закупки російської електроенергії. А може, й гроші на машину отримав саме тоді — хтозна, день різниці ніхто не помітить.

Молодець, Валерій Володимирович. Одразу видно, для кого старався.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.