Ще раз про статус головного союзника США

Майже рік тому я написав статтю про те, що нам зараз не про НАТО треба думати в першу чергу, а про статус MNNA, що означає — головний союзник США поза межами НАТО.

Не минуло й року, і ось 27 травня 2019 року на веб-сайті Палати представників Конгресу США ми змогли побачити законопроект конгресмена Майкла Маккола, яким пропонується надати Україні цей статус.

Нагадаю ще раз, що дає цей статус:

• доступ до участі у програмах досліджень і розробок Міністерства оборони США, в тому числі отримання у кредит обладнання й матеріалів для цих програм,
• участь у протитерористичних заходах,
• закупка протитанкових набоїв зі збідненого урану,
• пріоритет у закупівлі надлишкового майна у Міністерства оборони США,
• володіння військовими резервами, що належать Міністерству оборони США, які знаходяться за межами американських військових баз,
• дозвіл на використання американських фінансових джерел для закупівлі або лізингу військового обладнання,
• взаємні навчання,
• дозвіл для компаній союзної країни брати участь у тендерах Міноборони США на обслуговування та ремонт техніки за межами США.

Моя минулорічна стаття завершувалася таким висновком: «щоб вистояти в нерівній боротьбі з Росією (військово й економічно), ми маємо прагнути не до НАТО, а до найтіснішого союзу зі США. У рамках двосторонніх відносин з США можна отримати значно більше і значно швидше, ніж від НАТО».

Все це вірно й зараз, не кажучи, що MNNA для нас у 100 разів реальніший, ніж НАТО, бо не вимагає згоди таких сумнівних «друзів», як Угорщина (в НАТО зараз є декілька таких путінських агентів впливу). Для ілюстрації цієї тези я наводив приклад Ізраїлю.

Саме 2019 року почав діяти черговий меморандум між США та Ізраїлем, підписаний у рамках ізраїльського статусу MNNA на строк з 2019 по 2028 рік. Хотів би ще раз звернутися до прикладу Ізраїлю, щоб показати реальні надбання, які можна отримати зі статусу MNNA.

Ось кілька цитат з останнього меморандуму між США та Ізраїлем з коментарями.

Цитата: «Починаючи з 2019 фінансового року та закінчуючи 2028 роком, грантова допомога FMF (Foreign Military Financing) становитиме 3,3 млрд доларів щорічно. Загальна сума грантової допомоги FMF протягом дії цього Меморандуму дорівнюватиме 33 млрд доларів»

Коментар: бюджет Міністерства оборони України на 2019 рік становить 101 млрд грн, що за поточним курсом складає близько 3,7 млрд доларів США. Тобто військова допомога (не кредити, а саме безповоротна допомога!) США Ізраїлю приблизно рівноцінна всьому бюджету Міністерства оборони України. Всі ці 3,3 млрд доларів йдуть на закупівлю військової техніки і озброєння, що майже в 7 разів більше витрат Міноборони України на ці цілі.

Цитата: «Сполучені Штати підтримують фінансування спільних програм з розробки, виробництва та закупівлі засобів оборони проти керованих та некерованих ракет та артилерійських снарядів, які допоможуть Ізраїлю задовольнити свої потреби у сфері безпеки та допомогти розробити і розширити можливості ПРО США. Таке фінансування протягом десятирічного періоду, що починається з 2019 року та закінчується у 2028 фінансовому році, має надаватися на рівні 500 мільйонів доларів на рік. Загальний обсяг фінансування протягом дії цього Меморандуму має дорівнювати 5 мільярдам доларів».

Коментар: Ці пів мільярда доларів на рік не входять до названої вище суми у 3,3 млрд, бо це не грант, а спільна військово-технічна програма. Ця програма налаштована на розробку та закупівлю найсучасніших засобів ПРО в інтересах обох країн і фінансується обома країнами. В бюджеті України на 2019 рік на розробку, закупівлю, модернізацію та ремонт ВСІХ видів озброєння передбачено 17 млрд грн. Якщо сюди додати двохмільярдний бюджет Національного космічного агентства, то на ВСІ цілі розробки та закупівлі (включно з ремонтом) військової та космічної техніки ми маємо близько 700 млн доларів, тобто в півтора рази менше однієї протиракетної програми Ізраїлю та США.

Кілька слів про цю протиракетну програму Ізраїлю. До неї входять кілька систем ПРО, наприклад, Iron Dom, яка призначена для захисту від ракет малого радіусу дії та від артилерії. Iron Dom здатна перехоплювати ракети та снаряди на відстані від 4 до 70 км і знищувати їх у повітрі. За 8 років з моменту прийняття на озброєння Iron Dom неодноразово була застосована для захисту від нападів ХАМАС на Ізраїль і показала надзвичайну ефективність — не менше 90% знищених цілей. Взагалі, про технологічні дива ізраїльської армії можна писати томи, але не це є нашою темою, ми просто маємо констатувати, що фантастично високий технічний рівень оборони Ізраїлю є результатом статусу MNNA і американських мільярдів доларів фінансування.

Що треба для того, щоб отримати хоча б десяту долю підтримки, яку отримує від США Ізраїль?

Зрозуміло, що першим політичним і правовим кроком має стати отримання статусу MNNA. Шанс на це дуже високий, бо співавторами законопроекту виступили керівники Комітету із закордонних справ конгресмен-демократ Енгель та республіканець Маккол, а також ще двоє членів цього Комітету — демократ Кітінг та республіканець Кінзінгер. Така двопартійна ініціатива, та ще й на чолі з співкерівниками Комітету, не може бути випадковістю, це частина міжнародної стратегії США. Тож з боку США все виглядає цілком зрозумілим і логічним.

Якщо ж глянути з боку України та порівняти з Ізраїлем, то картина може шокувати.

Уявіть на мить, що чверть політичної еліти Ізраїлю вважає, що Іран має бути стратегічним партнером Ізраїлю, понад те, Іран має визначати ізраїльську політику.

Уявіть на мить, що другу за рейтингом політичну партію Ізраїлю очолює близький друг іранського аятоли та що він регулярно літає до Тегерана на наради з аятолою, як їм разом протистояти ізраїльським прибічникам США.

Уявіть на мить, що іранські маріонетки контролюють ринок нафтопродуктів Ізраїлю.

Уявіть на мить, що у мера міста Хайфа іранський паспорт, а мер міста Беер-Шева закликає ізраїльтян покаятись перед іранцями.

Уявіть на мить, що більшість телевізійних каналів в Ізраїлі належить прихильникам і агентам впливу Ірану.

Ви скажете, що це можна уявити тільки в стані білої гарячки, бо Іран є смертельним ворогом Ізраїлю. Але Росія ще більший ворог для України, ніж Іран для Ізраїлю. То якщо замість Ізраїлю написати Україна, а замість Ірану — Росія, це вже не біла гарячка? Відмінність Ізраїлю від України в тому, що за всіх політичних чвар, не менших, ніж у нас, в Ізраїлі народ і політики розуміють, хто є ворогом, а хто союзником, тому іранський громадянин не може бути мером ізраїльського міста, а іранська маріонетка не може контролювати ринок нафтопродуктів в Ізраїлі.

Тому навіть якщо з боку США всі політичні та правові засади для надання Україні статусу MNNA будуть створені, величезне фінансування на оборону ми не отримаємо, допоки не вийдемо зі стану політичної білої гарячки. А для цього треба не лише прибрати з політики численних медведчуків та труханових, що не дуже складно за наявності бажання влади це зробити. Складніше завдання — ліквідувати соціальний грунт, на якому медведчуки та труханови ростуть та процвітають.