Чи існувала Безводівська астрономічна обсерваторія?
Дуже важко проводити науковий аналіз матеріалів, які ані за змістом, ані за формою не є науковими. Вони більше мають форму публіцистичних або художніх творів з елементами вербальної, візуальної та аудіоманіпуляції. Це підкріплюється пафосною манерою мови диктора та епічною музикою, які підсилюють психологічний ефект від сказаного та показаного. Більшість тез є голослівними, бездоказовими і безапеляційними. Часто присутні псевдонаукові твердження, для чого зовсім не до місця використовуються наукові терміни.
Зупинимось лише на деяких з чисельних відео, в яких демонструється та пояснюється «сенсаційне відкриття»: «Геометрія обсерваторії Безводівка. Відповідь скептикам», 14 липня 2017 р., (далі – Відео 1); «БЕЗВОДІВКА. Пригоризонтна обсерваторія», 20 березня 2016 р., (далі — Відео 2).
Для аналізу нам знадобиться онлайн-карта Wikimapia (в режимах Bing Sattelite і Hybrid)
Вона була обрана у зв’язку з тим, що на ній у режимі Bing Sattelite (Рис. 1) присутні позначки курганів, що полегшило пошук та ідентифікацію тих утворень, які розглядаються Гріандром Тарновським. На цій карті позначені не всі кургани, але це не так і важливо, головне — можливість відтворити основні кількісні параметри з відео.
Почнемо з «Центральної точки комплексу» або «Робочого місця спостерігача». Тут проблеми починаються прямо з першого базового визначення. Абсолютно незрозуміло, з яких міркувань автор обирає її положення. Наприклад, на Відео 1 (1:18) та Відео 2 (4:30) її положення відрізняється. Це й не дивно, бо на місцевості немає жодних деталей. Автор обирає положення цієї точки, як йому зручно, щоб результат був таким, як йому потрібно. Розташування цієї точки трішки південно-східніше дало б інші азимути!
«Візири» точки заходу Сонця в рівнодення. У Відео 1 автор з’єднує «центральну точку» із «західним дальнім візиром» ДВ через «ближній» БВ (1:23) і отримує «Азимут 270.73°» (запам’ятаємо це число). На Рис. 1 блакитною лінією я спробував реконструювати цю візирну лінію. Отриманий мною азимут дорівнює 271.7°, що на цілий градус більше.
На Відео 2 (4:18) автор на прикладі цих самих об’єктів демонструє «Принцип роботи пригоризонтної обсерваторії». На Рис. 2 я жовтою лінією демонструю реконструкцію цієї процедури. Її азимут складає 271.3°, що ніяк не збігається з попереднім числом 270.73°. Воно й ясно, бо змінюючи положення «центральної точки», можна легко отримувати будь-який азимут із розкидом в півтора-два градуси. Для наочності я накреслив червоним кольором на карті лінію з азимутом точно 270°, яка проходить через ДВ і в районі «центрального комплексу» потрапляє в нікуди. Таким чином, ДВ і БВ не є «візирами точки рівнодення», а це просто випадковий збіг.
Крім цього, синім кольором я накреслив лінію з азимутом 270°, яка проходить через курган, розташований поруч із ДВ, і співвідноситься з «комплексом» ненабагато гірше, ніж червона. Але автор чомусь ігнорує його, що демонструє його явну упередженість і необ’єктивність. У наявності маніпуляція і підтасування.
У Відео 1 йде блок про «Візири» точки заходу Сонця в день зимового сонцестояння» (2:13). Так, дійсно, азимут цієї візирної лінії дорівнює приблизно 230°, що достатньо точно збігається з точкою заходу Сонця в день зимового сонцестояння. Трохи пізніше (2:28) автор каже про «похибку азимуту майже в 0.5° за 4000 р. за рахунок прецесії». А це вже знову типова псевдонаукова маніпуляція. Не те що в стародавні часи, а й зараз, проводячи візирні лінії між РМС і курганом-«візиром» на карті на екрані комп’ютера, легко зробити помилку в ті ж 0.5°. Подивіться на жовту і блакитну лінію на Рис. 2. Чисто візуально обидві з них непогано з’єднують РМС з курганом-«візиром». Різниця їх азимутів – 0.4°, але ж згадка про прецесію робить текст більш «науковішим».
До речі, за даними ефемеридної системи NASA JPL's HORIZONS system, яка використовується NASA для розрахунків ефемерид тіл Сонячної системи на навігації космічних апаратів, за 4000 років азимут точки заходу Сонця в день зимового сонцестояння змінився з 230.95° до 231.85°, тобто на 0.9°. Будь-яка з цих величин погано узгоджується з азимутом «візирної лінії» 230° (різниця в 2 і майже 4 кутових діаметри Сонця!)
Є принципове питання. Чому будівельники «обсерваторії» розташували «дальні маркери» точок заходу Сонця в рівнодення та день зимового сонцестояння на суттєво різних відстанях? Даю відповідь. Просто саме ці випадкові кургани задовольняють «теорії» автора. Благо, їх десятки в околицях Безводівки. Напевно там знайдуться «дальні візири», що вказують на Делі або Сідней, з чого можна зробити багато «цивілізаційних» висновків. Отже, збіг розташування виділеного автором «дальнього візира» з точкою заходу Сонця в день зимового сонцестояння є випадковим.
У принципі, на цьому аналіз «фактів» на користь існування «обсерваторії» можна й припинити, але я хочу прокоментувати деякі інші тези автора, хоча здебільшого вони не мають жодного стосунку до астрономії.
На Відео 1 (2:54) він каже: «Відкладаємо цей відрізок дзеркально у півд.-зах. напрямку».
Дзеркально відносно чого? Що доводить присутність темної плями на полі?
На Відео 2 (3:15): «Шори наукових догматів». Що це, як не типовий спосіб пропаганди та маніпуляції?
На Відео 2 (3:45): «Вказують на точки сходу та заходу Сонця в дні літнього та зимового сонцестояння і весняного і осіннього рівнодення». При цьому далі (і у Відео 1) показані тільки два «візири»: заходу Сонця в рівнодення та день зимового сонцестояння.
На Відео 2 (3:50): «Азимути дальніх візирів співпадають з азимутами ближніх візирів». Показаний збіг азимутів тільки для одного випадку точки заходу Сонця в день зимового сонцестояння (див. вище).
На Відео 2 (5:00): «Рух точки сходу зупиняється на декілька днів». Під час сонцестояння рух точки сходу/заходу Сонця не зупиняється, а змінює свій напрям на протилежний. На широті Безводівки добова зміна азимуту точки заходу Сонця поблизу сонцестояння складає 0.46’. Тобто, щоб точно відзначити день сонцестояння, треба вміти вимірювати азимут Сонця з точністю 1/60 його кутового діаметру. Я не уявляю, як це могли робити 4000 років тому.
На Відео 2 (5:10): «Такий рух характерний і для Місяця». До чого Місяць до сонячної «обсерваторії»?
На Відео 2 (5:15): «Ближні візири вказують на точки сходу/заходу Сонця». Візири такого розміру на невеликій відстані від РМС не можуть ні на що точно показувати, бо їх кутовий розмір складає десятки градусів. Теза про якісь там візирні борозенки та камені є нічим не підкріплена фантазія автора.
На Відео 2 (6:10): «Точність вимірювання кутів до мінути дуги». Автор хоч уявляє собі, наскільки є малим кут в 1 кутову хвилину і наскільки його важко виміряти без спеціальних астрономічних або геодезичних оптичних приладів? Для наочності укажу, що ДВ (Рис. 2) буде мати такий кутовий розмір на відстані майже 100 км! Тільки в кінці XVI сторіччя астрономи наблизилися до цієї величини. І то з використанням достатньо складних приладів, якими є секстанти та квадранти. Причому це для точкових об’єктив, якими є зірки. Вимірювання положення протяжних об’єктів, яким є Сонце, є значно складнішим, особливо враховуючи яскравість Сонця. Автор абсолютно не знайомий з методами та прийомами астрономічних спостережень зараз і в старі, доінструментальні часи.
На Відео 2 (11:15): «Проведемо паралель 51°50’». Звідки це число? Широта Безводівки складає 50°51’. Стоунхенджа — 51°11’, Аркаїма – 52°39’. Це навіть не середнє значення між мінімальною і максимальною широтою об’єктів зі списку. До речі, ці три об’єкти не лежать на одній паралелі. Вони попадають в смугу шириною 1° 48’, що складає на поверхні Землі 200 км! Я не розумію, яку космічну цивілізаційну ідею це демонструє? І як з цього витікає, що «люди на берегах Ніла і Дніпра знали, яка у нашої планети форма і розміри» (Відео 2, 13:00)? Все це також демонструє лише потяг до маніпуляцій з боку автора.
Отже, доходимо таких висновків:
- На підставі приблизного збігу азимуту ОДНІЄЇ лінії, що з’єднує два кургани з азимутом точки заходу Сонця в день зимового сонцестояння, стверджувати про існування «пригоризонтальної обсерваторії» не можна. Більше астрономічного фактажу у Гріандра Тарновського немає. Решта його «доказів» непереконлива і є проявом упередженості, підгонок, маніпуляцій та разючої безграмотності.
- Будь-які стародавні побутові чи культові споруди часто зорієнтовані за сторонами світу. Сонце для людей завжди мало сакральний смисл. До речі, в багатьох сучасних селах і містах часто вулиці та будинки зорієнтовані за сторонами світу. Хочеться спитати автора, їх також можна вважати обсерваторіями?
- Стародавні люди могли визначати моменти та точки заходу Сонця рівнодення та сонцестояння, але для цього немає ніякої потреби в якихось мегаспорудах. Достатньо мати один-два шести та безхмарну погоду. За спостереженнями довжини та напрямку тіні можна легко встановити необхідні моменти з точністю до декількох днів (а навіщо стародавнім людям більша точність?)
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!