Російський реванш зусиллями вірменської вуличної демократії

Наприкінці грудня минулого року чинний прем’єр Вірменії оголосив про підготовку до проведення позачергових парламентських виборів навесні наступного року. Проте абсолютна більшість опозиційних політичних сил, вийшовши на масові акції протесту, відмовляються від варіанту, який передбачає задіяння демократичного механізму зміни еліт. Натомість представники «вуличної демократії» наполягають на якнайшвидшому залишенні посади Пашиняном. Другий варіант приховує в собі загрозу збоку зацікавленого зовнішнього гравця, яким у цій ситуації є Кремль.

Точка кипіння

5 грудня збіг термін ультиматуму, що його висунула прем’єру вірменська опозиція, яка переважно складається із симпатиків колишнього, дореволюційного проросійського політичного бомонду на чолі зі своїми теперішніми провідниками Ішханом Сагателяном та Наірою Заграбян. Суть ультимативної вимоги полягала в тому, щоб змусити урядовця скласти з себе повноваження, пригрозивши йому при цьому загальнонаціональною акцією протесту. Тож оскільки про відставку оголошено не було, опозиціонери перейшли до дій. Вже 8 грудня вивівши своїх прихильників на протестну акцію, опозиційні сили паралізували рух у центрі Єревана через перекриття автошляхів. Учасники акту громадянської непокори, скандуючи антиурядові гасла, вимагали негайної відставки опального чиновника. Варто зауважити, що внутрішні війська переважно не поринали в події на вулицях столиці. Це частково можна пояснити попереднім закликом до невтручання на адресу поліціянтів, який пролунав із вуст лідерів ненасильницького (принаймні поки що) масового вияву суспільної незгоди.

Головний католицький духівник Вірменії Гарегін ІІ, що перебуває у спадковому званні 132-го католикоса всіх вірмен, також не залишився осторонь внутрішньополітичної кризи, підтримавши прагнення опозиції до ротації еліт. Сановник закликав Н. Пашиняна піти на згоду з вулицею та залишити свою посаду без надмірних зволікань, таким чином уникнувши подальшого поглиблення кризової ситуації.

Дещо пізніше основна маса прибічників ідеї звільнення Пашиняна рушила в напрямку будівлі тамтешнього парламенту з метою блокування останнього. Так все і залишалося у відносно статичному стані, аж поки 22 грудня очільники сил вуличної демократії не оголосили про безстрокову сидячу акцію протесту, а вже невдовзі по тому — 24 грудня — не сповістили про початок розробки альтернативного плану виходу з патової ситуації, в якій країна опинилася з вини чинного глави уряду. Водночас, за словами найбільш медійного опозиційного діяча І. Сагателяна, вони як головні опоненти поточної влади категорично відкидають будь-які компромісні варіанти, як то дочасні вибори до парламенту. Як основний аргумент на користь категоричної відмови від дострокових виборів політичні супротивники чинного глави уряду використовують апеляцію до можливості того задіяти значний адмінресурс, що імовірно вплине на підсумки голосування. Відтак, єдиним можливим сценарієм, з точки зору опозиції, є негайна відставка Пашиняна з подальшою передачею влади в руки тимчасового уряду.

Варіанти відходу

Всі 17 опозиційних політсил, серед яких присутні в тому числі й «Квітуча Вірменія», «Дашнакцутюн» та Республіканська Партія Вірменії, зійшлися на тому, що винного, з їхньої точки зору в поразці Вірменії Пашиняна необхідно позбавити влади конституційним шляхом. Першим потенційно можливим сценарієм вважається добровільна відставка і, відповідно, звільнення прем’єрського крісла очільником уряду. Як другий варіант розглядається можливість притягнення голови кабміну до кримінальної відповідальності за статтею «Державна зрада». Третя опція — колегіальне рішення парламенту у складі не менш ніж 2/3 від загальної чисельності парламентаріїв про запуск процедури імпічменту глави уряду. На жодну з цих опцій відходу з посади керівник кабміну не погодився, назвавши всі вимоги спробою реваншу колишньої влади. Як виявилося, такі його аргументи далеко не безпідставні.

Тимчасовий уряд: прем’єр, який буде готовий домовлятися із РФ

Опозиційні лідери кілька днів тому оголосили про роботу над програмою виходу з кризи для перехідного уряду під головуванням екс-міністра оборони Вірменії Вазгена Манукяна (час перебування на посаді глави міноборони — 1992-1993). Три найважливіші пункти його програми як тимчасового прем’єра виглядають таким чином:

• зняти соціальну напругу, викликану скрутним становищем у ситуації з домовленістю по Нагірному Карабаху;
• повернутися за стіл переговорів із тим, щоби переглянути окремі пункти мирної угоди, досягнутої за підсумками чергового сплеску активних військових дій;
• створити всі умови, необхідні для проведення демократичного волевиявлення, яке стосуватиметься оновлення складу парламенту;
• окремою обіцянкою колишнього глави оборонного відомства у разі вступу на посаду тимчасового керманича уряду є, крім усього іншого, бути максимально рівновіддаленим від будь-якої політичної боротьби, що розгортатиметься вже після того, як парламентські вибори відбудуться.

Слід також зазначити, що колишнього керівника міністерства оборони опозиція обрала на роль тимчасового глави уряду не просто так. Це було зроблено в розрахунку на перехід всіх силових структур включно з армією на бік сил опозиції. Сподівання на такий розвиток подій раніше, 22 грудня, озвучили лідери протестів, а потім і сам потенційний урядовець. Такий демарш силовиків разом зі збройними силами суттєво вплине на позиції Пашиняна, оскільки окрім парламентської більшості, армія як головний зовнішній гарант стабільності зараз залишається чи не єдиною прихильною до діючого прем’єра неполітичною силою.

Крім того, цікаво, що Манукян є представником колишніх еліт, котрі за своєю суттю є російськими лоялістами. Манукян схильний ставитися до Росії з повагою, позаяк, за його словами, вона станом натепер є визначальною силою та головним гарантом стабільності в регіоні. Особливо з огляду на її роль у встановленні миру між Вірменією та Азербайджаном, навіть у тому вигляді, у якому він існує нині, після завершення чергової гарячої фрази військового конфлікту між Єреваном та Баку. Понад те, виходячи з міркувань представника старих еліт, Російська Федерація вповні виконала взяті на себе в рамках угоди про ОДКБ союзницькі зобов’язання стосовно Вірменії. В одному зі своїх нещодавніх інтерв'ю колишній урядовець цілком очікувано критикує Пашиняна за відмову тісно співпрацювати із РФ.

Висновок

Поточне загострення протестних настроїв вочевидь інспіроване Москвою для недопущення організації та проведення запланованих поки ще чинним прем’єром Пашиняном весняних виборів. Оскільки завдяки ним він має більш ніж достатньо шансів на збереження свого крісла. Про це зокрема говорять і в експертному середовищі самої Вірменії, посилаючись на невіру дедалі більшої кількості громадян у доволі таки утилітарні, відверто нічим не привабливі гасла, якими користуються лідери протестів.

Тому цим лідерам за активного сприяння Кремля вкрай необхідно в максимально стислі терміни змістити незручного для них та Путіна прем’єра із займаної ним посади, привівши до влади натомість набагато більш поступливого та схильного до компромісів Манукяна. Який серед інших кроків назустріч РФ може схвалити розташування на території Вірменії ще однієї військової бази, про необхідність створення якої віднедавна почали говорити противники Пашиняна. Він розцінюється як фігура, котра цілком собі може підготувати передумови для остаточного та безповоротного цього разу входження Вірменії в орбіту прямого впливу Росії.