«Спутник V» як панацея для російської дипломатії

Примітка редакції. Ось вам ще один аналіз політичної ситуації навколо російської  вакцини. Ох, як же хочеться нарешті отримати достовірні дані про ефективність цього препарату… Коротше, якщо у вас є думка з цього приводу, а ще кілька знайомих лікарів — будемо вдячні за ще один грінлайт за темою.

Російський варіант вакцини від коронавірусу з виходом у світ був репрезентований виробником як проривна фармацевтична розробка. Рятівна ампула з невідомими хімсполуками всередині стала свого часу інформаційною бомбою. Бажаного «вау-ефекту» подекуди навіть вдалося досягнути не в останню чергу завдяки тому, що на момент релізу російського «медичного дива» західні аналоги перебували ще тільки на етапі раннього тестування. Саме це надто раннє представлення і викликало в більшості світових фахівців і політиків серйозні підозри щодо того, а якою ж є справжня мета такого поспішного релізу препарату?

Помпезна пропаганда і чорний піар

Щойно перші пробники антивірусного засобу зійшли з конвеєра, цю новину одразу ж активно розтиражували в усіх провідних «режимних» російських ЗМІ. Особливо старанно агресивною пропагандою власної інтерпретації такого довгоочікуваного засобу зайнялися в регулярних ефірах «Росія 24», під час програми «60 хвилин». Ведучі цього пропагандистського телепроєкту — одіозні Є.Попов та О.Скабєєва — запевняли аудиторію в майже стовідсотковій ефективності дії медзасобу, окремо наголошуючи на безумовній першості Росії в досягненні практичного результату за підсумками проведених наукових пошуків та практичних кроків, що ґрунтуються на попередніх дослідженнях. Чого варта одна лише відеодемонстрація, в якій росіяни, обігруючи кодову назву вакцини, зобразили її у вигляді супутника, що кружляє на орбіті вірусу. Коли кілька місяців тому західна медична корпорація «Astra Zeneca» заявляла про ефективність власного відповідника на рівні 94%, з Росії одразу ж пролунали гарантії дієвості з показником, який дорівнює 95%. Противірусні перегони РФ продовжила й далі, 22 листопада минулоріч зробивши заяву про більшу ефективність своєї вакцини порівняно з продуктом німецько-американської компанії «Pfizer»(92% проти 90%, за словами представників медичної еліти РФ).

Водночас Кремль транслює у світовий інформаційний простір велику кількість відверто фейкових відомостей про західні зразки з метою посіяти зерно сумніву серед своїх противників на Заході. Так, наприклад, Д.Кісєльов називає антиковідну сполуку у виконанні тих таки «Pfizer» «мавпячою вакциною», апелюючи до способу її виготовлення, в якому за основу взяли вірус шимпанзе. На його думку, під дією активної речовини засобу пацієнти поступово перетворюватимуться на мавп.

Останнім на сьогодні залізним аргументом російської пропаганди є позавчорашня стаття журналіста московського філіалу «New York Times» Е. Крамера за назвою «Чому я прийняв російську вакцину», в якій він зокрема розмірковує про те, що незважаючи на недостатню роботу в напрямку тестування цього кінцевого продукту російської фармацевтичної галузі, останній уже зараз є цілком собі безпечним та ефективним.

Батіг і пряник для України

Справжнє призначення «Спутніка» стало очевидним, коли російські медіагіганти через свої «балакучі голови» розпочали експлуатувати фармацевтичний фактор у контексті здійснення медійного тиску на сектори своїх прямих геополітичних інтересів і найперше на Україну.

В останню третину минулого літа передвиборча кампанія напередодні місцевих виборів потрохи входила у гарячу фазу. В той час відбувся скандально відомий візит лідера проросійської парламентської сили «ОПЗЖ» В.Медведчука до Москви. Цей приїзд «на поклон» до Путіна початково планувався як потужний акт передвиборчої агітації, спрямований на розкриття Медведчука в ролі героя-рятівника, який навідався до Москви з метою зовсім не прихилити коліно, а укласти домовленості зі своїм кумом про постачання чудодійного еліксиру проти ковіду. Не складно здогадатися про те, що такий меседж був сформований та миттєво в агресивній формі розповсюджений російською урядовою телемережею. Причому політизований медіанаратив був скомпонований навколо протиставлення Медведчука чинній владі, де Медведчук подавався як політик, якому справді небайдужа доля враженого коронавірусом українського суспільства. Тож він, будучи діяльним, зі слів роспропаганди, політиком вирішив робити практичні кроки в той час, як провладні сили на чолі із Зеленським займають абсолютно пасивну позицію в цьому питанні.

Побачивши, що метод навіювання не дав бажаного результату, у Кремлі все зрозуміли. А тому зробили ставку на ультимативну форму нав’язування Україні дітища власної фармакології. Так, починаючи з осені минулого року, ретранслятори генеральної лінії влади взялися працювати за формулою «або-або». Або наша держава погодиться на «братню» допомогу від Росії, або буде приречена страждати і далі без жодного шансу побороти хворобу. Нібито РФ є чи не єдиною країною, яка так сильно непокоїться за перебіг епідеміологічної ситуації в Україні, на противагу Заходу, який не надто поспішає приходити нам на допомогу. Час до часу з російських телеекранів навіть лунали різні фаталістичні сентенції незмінно маніпулятивного характеру на кшталт переконання публіки в тому, що українці рішуче налаштовані швидше померти, аніж прийняти будь-що від такої «турботливої» Федерації (малася на увазі і вакцина у тому числі).

Розвідка боєм на Заході

Паралельним курсом у Росії вирішили провести медичну інтервенцію і в європейські країни, котрі входили до зони безпосереднього зацікавлення тамтешньої еліти. Серед перших і єдиних кандидатів на ін’єкцію опинилися три країни євроконтиненту: Сербія як одна з найвідданіших країн-союзниць на європейському фронті, Угорщина, в якій, як і нині в Росії, почастішали постімперські фантомні болі відносно України. А отже можна говорити про деякі натяки на спільність інтересів у цьому випадку. Чехія, президент котрої також є симпатиком Кремля.

Про факти надходження серійних зразків «Спутніка V» в усі три держави повідомляли минулої осені. Проте дві з трьох кандидаток майже одразу відмовилися від користування російською вакциною (йдеться про Чехію та Угорщину), очікувано і варто зазначити, справедливо пославшись на недостатню надійність, а відтак і якість препарату. Лише окремі сербські чиновники з вищих ешелонів влади наважилися на ризиковану ін’єкцію. Цікаво, що в цей же час, за повідомленнями «Радіо Свобода, для масової вакцинації громадян офіційний Белград закупив партії препарату виробництва згаданих уже «Pfizer», а також медхолдингу «BioNTech». Тож можна з упевненістю констатувати факт цілковитого провалу рекламної кампанії «Спутніка» на Заході.

Постійні клієнти із «клубу ізолянтів»

Єдиним справді безпрограшним варіантом для Білокам’яної залишалося постачання свого сумнівного за якістю витвору до країн, що входили до політичного клубу, умовно названого автором тексту «клубом ізолянтів», а за сумісництвом вони були волею долі (чи випадку, як у ситуації з Білоруссю) відтепер і на найближчий час пов’язані міцними узами дружби із Москвою. Мінськ та Пхеньян були ідеальними кандидатами на роль зовнішніх полігонів для випробування дії вакцини у польових умовах. Лукашенко, який віднедавна перебуває у статусі добровільного заручника обставин, не маючи по суті іншого виходу, охоче погодився вакцинувати себе, а заразом і всіх білорусів з російської ампули.

КНДР, що останнім часом показує палке бажання зблизитися зі своїми московськими друзями, радо прийняла у себе подарунок (треба сказати, що в силу політики агресивного мілітаристського ізоляціонізму, яку Кім Чен Ин з гідністю продовжує, ця держава і без того не мала жодного шансу на отримання альтернативи російському препарату).

Висновок

Безумовно настільки раннім сходженням із конвеєра «Спутніка» Росія відразу розраховувала скористатися, щоби задіяти його як інструмент полегшення свого міжнародного становища. Такий тонкий натяк відразу був розпізнаний майже всією світовою спільнотою. Оскільки міжнародні актори у своїй переважній більшості не купилися на цю приманку, то Росії не залишилося нічого, окрім як посилити свої політичні позиції у країнах, які й так вже перебувають у прямій залежності від бажань Кремля. З іншого боку, тактику Москви можна зрозуміти, адже якби тамтешні спеціалісти визнали за крайню необхідність проведення всього комплексу попередніх випробувань, то ампула втратила б одразу навіть теоретичні шанси стати хоча б подобою козирної карти у спробі розіграшу чергової «геніальної багатоходівки» Путіна в міжнародному просторі.