Чергова бомба НАБУ

Національне антикорупційне бюро вже вкотре пречудово спрацювало. Взяло й захопило якесь приміщення з п’ятьма мільйонами доларів, які начебто належать брату судді Павла Вовка. І знову на гребні хвилі опинився Юра Бутусов. Він, схоже, взагалі зробився штатним прес-секретарем НАБУ.

Але питання чомусь залишаються абсолютно ті ж, що й раніше. Вони виглядають не так ефектно, як гонзо-антикорупція з гарними світлинами — проте все одно лишаються важливими.

Гаразд, ви всіх піймали та голосно прозвітували про цей подвиг. Вітаю! Але як же ви, шановні детективи, реально доведете, що це гроші судді Вовка? Якщо цього не буде, цінність даних новин одразу падає.

Утім, однією проблемою тут не обійтися. Навіть якщо Вовк особисто кричатиме, що це його кеш по меблях розкладений, постане друге запитання. Яким чином можна довести, що це кошти, отримані незаконним шляхом — тобто через хабар? Коли так, то де документування самих цих хабарів?

Можна поставити запитання ще гостріше. Якщо все склалось настільки вдало, чому ж тоді Вовка не затримали практично одразу, ще під час отримання цих мільйонів готівкою? Ви й самі розумієте, що це чудова тема для новинної стрічки. Розкласти кілька мільйонів баксів по всій стільниці — таке людоньки полюбляють. А потім гарно відзняти цю здобич, аби швидше потрапити до великих медіа. Всі галасують та тупцюють ніжками: у-у-у, нарешті вхопили корупціонера за шию.

Однак чомусь немає документування самого злочину. Ба більше, згадайте, скільки часу минуло з моменту скасування статті за незаконне збагачення в Конституційному суді України. Відтоді ніхто так і не спромігся ухвалити в залі Верховної Ради новий пакет законів із цього приводу.

Дурнуватих маляв вистачає, я в курсі. Їх ОП випускає по кілька штук щотижня. А ось на розробку антикорупційного законодавства вони чомусь так і не зуміли спромогтись.

Тому все лишається на місцях. Злочини не документують. Корупціонери офіційно не корупціонери, незважаючи на доказову базу в невмілих руках. Ну а розкладені по столу гроші — так, приємна дрібничка. Звичайні банкноти без перспектив перерости в обвинувальний вирок.

Не переживайте, зараз я не буду казати, що Вовк — достойна людина, точно не варта нашого тиску. Не достойна, а варта навіть більших зусиль. Але всьому є певна межа й ціна.

У нас зібралось ціле стадо мужиків у формі, що розмахують посвідченнями направо й наліво. Вони мають можливості зовнішнього стеження. І який результат? Весь цей зоряний десант чомусь не може затримати хабарника хоча би під час передачі коштів.

Ну то вибачте, шановні, дзеркало тут не винне. Один злий суддя Вовк раптово виявився сильнішим за цілу службу з ротою спецназу на БТРах.

І все, що ця суперслужба вміє та може робити — це штампувати медійні вибухи. А потім, коли настає час демонструвати зібрані докази, тихцем відпускати щойно розкритого корупціонера. Чому? Так за браком доказів, чому ж ще?!

Не забувайте, як відбувся минулий тичок НАБУ проти Вовка. Шановне бюро вирішило не паритись. Воно просто оприлюднило плівки про це, наче сказало: дивіться, ми можемо лише в інформаційні кампанії.

Як там плівки? Чи гарно склалась їхня доля, якщо не міряти ефективність лайками чи репостами?

І окремий привіт хочеться передати Юрію Бутусову. Він дуже послідовний. Інколи впрягається за розмальовані двері і наїжджає на учасників мітингів під ОП. Наприклад, заголовки статті про арештованого Сорда — ну просто верх незаангажованості. А потім геть усе міняється — і Юрій уже бореться проти ОП з усіх сил. Бо там, бачте, засіли державні зрадники, які злили вагнерівців.

Хочу сказати, що розумію, але це не так. Потрібна послідовність. Бо ця сверблячка у нього відбувається час від часу, дуже схожа на сезонні прояви.

Найголовніше — зате коли монобільшість у парламенті відчула всю повноту державної зради, ці ж самі зрадники з Банкової вирішили потіснити КСУ. Але тоді Бутусов знову опинився на боці ОП. Як раптово та несподівано!

Я розумію антикорупційний гнів наших активістів і діячів навколо вітчизняної політики. Він праведний, якщо так можна сформулювати. Але ця історія від НАБУ — чергова «гучна» — має не дуже гарні перспективи.

Найімовірніше, вона знову виявиться пшиком; так само, як забувались попередні гучні кампанії. Потім на Банкову подзвонять із посольства США та спитають: «Шановні, а чому ж у вас антикорупційна інфраструктура не працює?».

«Вороги дріт перегризли, інфраструктуру порушили», — скаже на іншому кінці лінії зв’язку співробітник ОП та бігом повісить трубку. А ви будете ходити і розводити руками. Ой-ой, де ж наші улюблені антикорупційні посадки? Чому ж нікого не посадять?

А тепер пролунає моя улюблена відповідь. Усе купується, продається і вирішується — тоді, коли це потрібно. І робиться це на трохи вищих рівнях, ніж у коментарях у Facebook.