Тюдори: початок політики економічного розвитку Англії. Генріх VII
Історія Англії — прототип процесу переходу країни від бідності до багатства. Спершу була політика, що вже потім стала писаною теорією...
Ерік Райнерт
В останні десятиріччя стався прямо-таки вибух інтересу до історії Тюдорів і загалом Англії того часу. Чимало романів, фільмів, телевізійних серіалів про Єлизавету І, Генріха VIII, Анну Болейн, Марію Стюарт, Томаса Кромвеля заполонили масову культуру не тільки Великої Британії, а й усього світу.
Я не знаю, чому це сталося, але придворні інтриги тих часів дійсно є захопливим видовищем. Але не тільки цим цікава історія Англії періоду Тюдорів. Залишимо придворні чвари романістам і сценаристам, не менш цікавою є економічна політика Тюдорів, яка поклала початок переходу Англії від бідності до багатства.
Англія XV сторіччя потерпала від цілої низки несприятливих факторів природного та соціального походження. Страшна епідемія чуми в середині попереднього сторіччя, що увійшла в історію під назвою «Чорна смерть», призвела до двократного скорочення населення, яке не змогло відновилося протягом наступного сторіччя. Найбільшими соціальними негараздами були затяжні війни: Столітня війна з Францією тривала з 1337 по 1453 рік, а за нею розпочалася ще й тридцятирічна війна Червоної та Білої троянд (між двома гілками королівського роду — Ланкастерами та Йорками).
По всій країні самовидці відмічали покинуті та зруйновані будинки, необроблені поля, що заростали травою. Виробництво продукції сільського господарства скоротилося, а неаграрний сектор економіки був дуже незначним. Якщо порівняти Англію кінця XV сторіччя із сусідньою Францією, то остання мала приблизно трикратну перевагу в економічному розвитку.
Край цьому розоренню та занепаду поклав Генріх VII Тюдор, чиє 24-річне правління стало періодом миру, спокою та економічного розвитку. Війну Троянд було завершено, коли Генріх VII, який належав до дому Ланкастерів, переміг Річарда ІІІ, останнього короля з роду Йорків, у битві під Босвортом, а потім одружився з Єлизаветою Йоркською.
Постать Генріха VII не дуже популярна в історії, яка закарбовує на своїх сторінках радше всяких деспотів та божевільних тиранів, а не «нудних бухгалтерів», які накопичували статки, а не гори трупів. Для широкого загалу з династії Тюдорів значно більш відомою постаттю є його син Генріх VIII, який був одружений шість разів і двом своїм дружинам наказав відрубати голови.
Генріха VII можна назвати ділком на троні, але його постать відзначається не тільки жадібністю та заповзятливістю. Саме з нього починається історія економічного підйому Англії, в результаті якого бідна аграрна країна стала світовим промисловим і фінансовим гігантом.
Генріх VII прийшов до влади 1485 року. Трон він не успадкував, а завоював, перемігши на полі бою Ричарда III, але його династичні права на трон були не дуже переконливі. Тому першочерговою проблемою було утвердити своє право на престол, на який Йорки мали цілком ґрунтовні зазіхання. Однак проблема державних фінансів теж була вкрай нагальною.
Податки
Монархам усіх часів не вистачало грошей. Для Генріха VII це було особливо гострою проблемою: на момент його приходу до влади англійська держава була фактично банкрутом. Крім того, у Генріха VII не було й особистих статків (Філіп де Комін, який був знайомий із Генріхом VII у період його юнацьких років у Бретані, у своїх мемуарах писав, що у того не було ні копійки, його самого і його військо утримував герцог Бретані). Коли ж Генріх VII помер 1509 року, то був одним із найбагатших монархів Європи, і з державною скарбницею Англії все було гаразд.
Наповнити скарбницю можна було за рахунок податків або ж пограбувань захоплених країн, але Генріх VII не був прихильником воєнних авантюр. Збільшення надходжень від податків можна досягти або шляхом нарощення кількості та ставок податків, або ліпшого адміністрування податків, або ж розширення податкової бази, тобто за рахунок зростання економіки. Першим кроком має бути просто наведення ладу в адміністрування податків, тобто треба домогтися, щоб податки платили всі, хто має це робити за законом.
Саме із цього почав Генріх VII. Джону Мортону, канцлеру Генріха VII, належить відоме висловлювання, яке має назву «вилка Мортона», що обґрунтовує вимогу всім платити податки: «Той, хто живе скромно, має заощаджувати гроші, а отже, він у змозі платити податки; тоді як той, хто живе у розкоші, очевидно є багатим, і тому може дозволити собі платити податки».
Щоб встановити дисципліну та відповідальність у сфері сплати податків, Генріх VII запровадив спеціальний трибунал, який очолювали його найближчі люди — сер Едмунд Дадлі та сер Ричард Емпсон. Цей трибунал збирав борги перед скарбницею, вимагав боргові зобов’язання під заставу та використовував інші фінансові інструменти проти високородних та найзаможніших людей Англії. Генріх VII особисто цікавився цими процедурами й уважно стежив за діями Дадлі та Емпсона.
За свідченнями Полідора Вергілія, італійського гуманіста, який на запрошення Генріха VII жив і працював в Англії, в останні роки життя короля його жадібність, яку відмічали й інші сучасники, призвела до надмірностей і зловживань у оподаткуванні.
Не дивно, що Дадлі та Емпсон нажили собі численних ворогів, бо платити податки ніхто не любить, а платити великі податки — і поготів. Тому відразу після смерті Генріха VII 1509 року проти Дадлі та Емпсона було сфабриковане звинувачення у зраді новому королю, їх ув’язнили до Тауера і швидко стратили, що радісно привітали платники податків. Не дуже зрозуміла роль нового короля Генріха VIII у цій сфабрикованій справі, але без його персональної згоди покарати смертю найближчих радників його батька було б неможливо.
Ймовірно, зловживання Дадлі та Емпсона були надмірними, а можливо, Генріх VIII просто не усвідомлював важливість державних фінансів, бо, по-перше, на момент смерті батька йому було лише 17 років, а по-друге, його не дуже цікавили державні справи. Батько готував у спадкоємці свого старшого сина Артура, а не Генріха, але Артур помер раніше за батька. Генріха VIII у молодому віці більше цікавили лицарські турніри, полювання та музика, а не державні фінанси, тому невдовзі після смерті Генріха VII державна скарбниця Англії була спустошена.
| Про важливість ретельного адміністрування сплати податків свідчить такий сучасний приклад: голова Податкової служби України Олексій Любченко 2020 року заявив, що 4 мільйони економічно активних людей в Україні не платять податків. До того ж у нас податкове навантаження на бідних значно вище, ніж на багатих, бо останні ховають свої доходи в офшорах. Тобто з точки зору адміністрування податків Україна ХХІ сторіччя схожа на Англію XV сторіччя. Чекаємо на свого Генріха VII та сера Дадлі? |
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!