Лиманський прапорщик
Є в російському фольклорі такий персонаж – прапорщик Сп*здяєв. Ви із прізвища вже зрозуміли, що він робить і що це означає.
Це головний бич їхньої армії та найцінніший український агент у складі ворожих збройних сил. Там, де він – там перемоги ЗСУ. І сьогодні я розповім вам, як добре прапорщик попрацював під Лиманом.
Усе, що ви прочитаєте далі – узагальнений (без імен) монолог військового. Зараз він перебуває на Донбасі, тож не влаштовуватимемо галерею інстаграму. З мене був лише дзвінок і навідні запитання, далі він сам.
Отже, поблизу Лимана наші схопили під білі рученята чергових рашиків. А що? Стоїть собі колона красиво, нікуди не кваплячись, дихає свіжим повітрям і їсти не просить. Поруч знайшлися й ті, хто колону мав заповнювати. Здалися в полон… Ой, вибачте, «взяті в полон у бойових умовах», щоб у разі обміну їм статтю не пришили.
Ну ви зрозуміли. Обмінний фонд сам себе не поповнить. Тож любителів рекомендувати різанину полонених попрошу від порад якось утриматися.
Історія вийшла чудова. Наш агент блискуче застосував свої найкращі якості. Адже під Лиман великі рашн воїни заїхали десятьма танками. Зведена танкова рота, класика жанру. Пара свіжих машин. Ще частина делегації вийшла з-під крила механіків, машинки довелося ставити на хід в екстреному порядку.
Чи виникла проблема? Ще б пак. Навіть більше, у кожного російського танка була та чи інша поломка. Один із задріманим стабілізатором катався. В іншого автомат заряджання вилетів, інші ходили під себе мастилом. Але їздити могли. Це головне, інакше якось дивно було б їхати.
Зведену танкову роту зібрали з тих орків, що були (і вціліли) під Ізюмом. Якось не дуже пощастило їм. Уже другу військову катастрофу РФ побачили на власні очі, і це за місяць.
Даю загадку. Танки у рашистів є, їздити за всіх поломок можуть. Чому стояли?
Правильно, не було пального. Воно вирішило позбавити себе подальших пригод – і випарувалося в невідомому напрямку. Зараз ви запитаєте, як…
Прапорщик. Прапорщик Сп*здяєв, без зайвих слів і жестів.
Виявилося, що спочатку пальне у орків дуже навіть було. Потім з’явився «зампотех». Узяв і продав пальне місцевим. Офіційна версія для дебілів у танку – «наші підвезуть іще».
Зрозуміло, ніхто нічого не привіз. Чи то паливозаправники з ефектом лінзи познайомилися, чи то забили. Немає і все.
Горе-вояки все чудово розуміли. А чому ж вони не викаблучувалися? Все ще простіше.
Зампотех просто запропонував поділитись. Так просто. Зливай пальне, залишайся з голою дупою посеред поля, тобі потім відсипати пообіцяли. Чудова логіка!
Пальне пішло ліворуч, нового немає. І агент Сп*здяєв таки поділився зі спільниками!
Ящик горілки, трохи грошенят, їжа.
Чудова армія, знаю. Відчуйте рівень, як кажуть, а ще обов’язково на військовий бюджет Росії погляньте перед цим. Щоб краще відчулося.
На жаль, приходу ЗСУ доблесний прапорщик Сп*здяєв не дочекався. Шкода. Свіжоспечені полонені кажуть, утік мудило. Який мудило, ви чого? Адже він старався! Тим паче ризикував життям. Коли дав драпака – потрапив у ту колону, що намагалася прорватися крізь позиції ЗСУ, та під пильну увагу нашої арти. Батальйон виходив, тільки не дійшов.
Чудові вояки, знаю. Слів немає, щоб описати справжній масштаб настільки крутої підготовки.
Однак прапорщик Сп*здяєв явно вижив. Адже він унікальний агент. Уміє телепортуватися та працювати на багатьох напрямках одночасно. Адже у Херсоні, подейкують, та сама ситуація. Окупантам (тим, що рядові та простіше) популярною мовою пояснили: хто побіжить, того свої ж і пристрелять.
Угадайте з чотирнадцяти разів, звідки такий наказ. Думаєте, «За родину, за Сталина!»? Не треба лестити, панове. Просто пальне, найімовірніше, вже пішло на їжу та цигарки. І трохи м’ятих рубликів.
Звикайте, наш агент Сп*здяєв намагається не залишати свідків. І робить усе, щоб до приходу ЗСУ живих у гарнізоні вже не лишилося. Під Лиманом, мабуть, рука здригнулася. Розслабився. Або обмінний фонд нам вирішив нашаманити, щоб було ким Кремль нагинати.
Переконаний, після війни йому зобов’язані дати якусь медальку від імені Генштабу чи хоча б СБУ. Готовий особисто опікуватися питанням нагородження.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!