Російські танки в Нарві
Примітка редакції. Нас попереджали про вторгнення, не спрацювало. Тепер ми попереджаємо Європу — видно, як тоді з нами не спрацювало.
Коли російські війська почнуть просуватися до естонського кордону, вони можуть отримати фору. Американським супутникам KH-11 треба приблизно 90 хвилин, щоб облетіти планету.
З певних ракурсів ліси на схід від річки Нарва забезпечуватимуть прикриття для танків і бронетранспортерів. Однак ті не зайдуть далеко, залишившись непоміченими. Щойно перші якісні зображення досягнуть Національного розвідувального управління США у Вірджинії, гра закінчиться.
Навіть з орбітальної висоти 400 км супутники покажуть, чи доставляють російським військовим польові шпиталі та запаси крові. Зазвичай це свідчить про те, що вони очікують участі в боях.
Якщо росіяни це зроблять, події розвиватимуться швидко. Національну гвардію Естонії буде мобілізовано негайно. Резервісти мають дістатися Нарви впродовж двох годин, багато хто на власних автомобілях. Першим завданням для їхніх командирів буде підірвати чотирисмуговий автомобільний міст через річку, щоб відрізати найпряміший шлях вторгнення зі сходу.
У самому Таллінні прем’єр-міністр скличе Кабінет Міністрів, але війна на той час уже розпочнеться.
«Естонці негайно почнуть битися», — каже Глен Грант, полковник британської армії у відставці, який більшу частину своєї 38-річної кар’єри провів в Естонії та Латвії. Джонатан Всевєв, генеральний секретар Міністерства закордонних справ Естонії, стверджує, що відповідь на будь-який напад Росії буде «абсолютно безкомпромісною».
Після консультацій зі своїм урядом президент офіційно оголосить воєнний стан. Залежно від масштабів переміщення російських військ, це може призвести до евакуації населення столиці — до 600 000 мирних жителів уздовж трьох головних доріг за два дні.
Лікарні перейдуть у кризовий режим, готуючись до масових жертв, які отримають вибухові та вогнепальні поранення, опіки, ампутації, травми голови та хребта. Відділення інтенсивної терапії переїдуть до підвалів. Буде задіяна мережа із 30 життєво важливих постачальників, щоб якомога довше підтримувати роботу портів, аеропортів та систем розподілу продуктів харчування і газу.
Навіть члени бригад швидкої допомоги почнуть носити бронежилети.
За сценарієм, описаним німецьким політологом Карло Масалою, Росія буде готова розпочати війну проти НАТО до 2028 року. Вона обирає Естонію як одну з трьох колишніх радянських республік, які приєдналися до Атлантичного альянсу. Естонія невелика, до неї легко дістатися. Вона вдвічі менша за Португалію і розташована лише за три години їзди від Санкт-Петербурга.
Військова симуляція 2016 року показала, що російська армія може загарбати всю країну за 60 годин. Утім, урок останніх чотирьох років полягає в тому, що західні союзники не можуть сприймати один одного як належне. Навіть незважаючи на те, що Естонія є членом НАТО, спочатку їй доведеться тримати оборону самостійно, поки не прийде допомога.
З точки зору Заходу, 2026 року важко уявити собі нову війну у Європі. Стара — 12-річна війна в Криму та на сході України — забрала життя понад 300 000 російських солдатів і оповила російську економіку санкціями. НАТО досі патрулює східний фланг.
Путін — вигнанець, на чий арешт видано ордери у 125 країнах. Проте він сидить не у в’язниці, і навіть не у Кремлі, а в укріпленому комплексі «Ново-Огарьово» трохи на захід від Москви. Звідти світ виглядає інакше, а минуле розповідає іншу історію.
У 1956 та 1968 роках радянські танки розширили свою імперію, яку Путін намагається відбудувати. У Балтії він бачить вразливі форпости НАТО, які прагне викрити як нерішучу бюрократію. Кремль роками досліджує її оборону та системи раннього попередження за допомогою безпілотників і кібератак.
У жовтні й грудні минулого року російські піші патрулі перетнули естонський кордон у рамках навмисних провокацій. У листопаді головнокомандувач Збройних сил Польщі заявив, що «готується збройний напад на Польщу».
За цих обставин, кажуть експерти The Observer, не слід панікувати щодо ймовірності війни між НАТО та Росією. Було б надто дорогим самовдоволенням цього не робити.
Путін — диктатор, який більше, ніж будь-коли, покладається на війну, щоб утримати свою владу. Він інстинктивно відчуває, що Естонія є випробувальним майданчиком для НАТО. Наближаючись до свого 29-го року правління, Путін понад усе цікавиться одним: чи справді великі західні держави ризикнуть тотальною війною заради 1,3 мільйона естонців?
Як відомо Кремлю, у Нарві проживає велика кількість етнічних росіян, що може слугувати приводом для втручання. У нашому сценарії, згідно із численними джерелами в оборонній галузі та дослідницькими працями, напруженість зростає протягом 2028 року через напади на етнічних росіян. Ці напади аналітики ЦРУ сприймають як операцію під чужим прапором, здійснювану російськими агентами під прикриттям.
На підтвердження цієї теорії вони буцімто мають дані від радіоелектронної розвідки Агентства національної безпеки в Меріленді і британських та американських літаків-розвідників, що пролітають над країнами Балтії. Однак США відмовляються розсекречувати сигнали, щоб обґрунтувати свою правоту.
Кремль висловлює обурення поведінкою Естонії та вимагає, щоб Таллінн «припинив напади». Упродовж листопада та грудня супутники ЦРУ відстежують пересування російських збройних сил навколо Санкт-Петербурга. У Брюсселі Північноатлантична рада, найвищий політичний орган НАТО, отримує двічі на тиждень оновлені дані про розвиток ситуації.
Маючи доступ до великих обсягів розвідувальних даних, у Брюсселі можуть побачити, як стратегія Росії реалізується в режимі реального часу. Питання полягає в тому, куди вона може привести. І, звісно ж, як на це має реагувати НАТО.
У статті 5 статуту Альянсу зазначено, що напад на одного з його членів є нападом на всіх. Проте в умовах найсерйознішої загрози глобальній безпеці з часів Карибської ракетної кризи це мало чим може допомогти. Коли Північноатлантична рада збирається на бульварі Леопольда III у Брюсселі, розбіжності в думках очевидні. А деякі члени (у тому числі й Угорщина) взагалі кажуть, що Росія має підстави турбуватися про долю етнічних росіян в Естонії.
Інші, серед яких Велика Британія, підтримують ідею про те, що це навмисна провокація. США спокійно ставляться до втручання в те, що може бути локальною суперечкою. Допоки з наближенням Різдва супутникові знімки не показали, як 6-та загальновійськова армія Росії мобілізується на своїх базах поблизу естонського кордону.
Посилена активність відзначена в 76-й гвардійській десантно-штурмовій дивізії поблизу Пскова. Є ознаки того, що далі на схід білоруські та північнокорейські війська переміщуються залізницею ближче до кордону. Загони без шевронів починають патрулювати Нарву, стверджуючи, ніби захищають етнічне російське населення.
На Різдво в Нарві спалахують заворушення. Штаб-квартира НАТО у Брюсселі намагається вирішити, які військові заходи слід застосувати в разі перетину росіянами річки Нарва. Посли НАТО не можуть дійти згоди. Угорщина офіційно заперечує проти розширеної передової присутності НАТО — 1000 солдатів на чолі із британськими офіцерами, які мають вступити в бій із росіянами.
Ще кілька країн (у тому числі, наприклад, і США) заявляють, що до подальшого погіршення ситуації вони не бажають погоджуватися на задіяння статті 5. І ось Москва відчуває ту розбіжність, яку так довго шукала. Тепер у неї є варіанти, хоча й не всі вони хороші.
Нарвський міст зруйновано. Російські війська могли б спробувати переправитися через річку на баржах та надувних човнах, але востаннє, коли вони намагалися це зробити — на сході України у 2022 році — була втрачена ціла батальйонна тактична група з майже 500 бійців. Авангард НАТО «буде радий відбити [росіян], які переправляються через річку», — каже полковник Грант.
Росіяни могли б узагалі пропустити Нарву й атакувати далі на південь. Більше ніж половина кордону Естонії з Росією — це вода. Це природний бар’єр. Є два великі озера та ділянка невисоких пагорбів і болотистої місцевості між ними. Цю зону перетинає кілька доріг, але це дало би перевагу тим військам, які там обороняються.
Третій варіант для Путіна — захопити Сувалки між Білоруссю й російським анклавом Калінінград. На папері це виглядає непереборно для будь-якого російського військового стратега: 100 км низинних сільськогосподарських угідь, які перетинає лише відкритий кордон між Польщею та Литвою. Щойно ви берете цей кордон — усі три балтійські держави будуть ізольовані, а Калінінград з’єднано через дружній Мінськ із батьківщиною.
«Якщо Росія хоче об’єднатися з Калінінградом, вона це зробить, — підкреслює Донатас Купчюнас із Кембриджського центру геополітики. — І тоді НАТО не зможе ввести війська суто через географічні нюанси».
Однак є й інша точка зору. Розрив «з’їсть російських солдатів», — стверджує Грант. Будучи там багато разів, він називає це жахливим шматом землі для боротьби.
Тож навіщо Путіну цим морочитися? Йому 73 роки. Він шукає спадщину менш катастрофічну, ніж м’ясорубка в Україні. Принизити НАТО було б достатньо. Тож він наказує загону десантників узяти під контроль центральну Нарву, називаючи це поліцейською операцією з порятунку життів як етнічних росіян, так і естонців.
Примітка P&M. А ось це дуже небезпечна ідея: міряти плани агресора суто власними цінностями та власними пріоритетами. Бачите, навіть поважні колумністи не менш поважних видань на цей гачок попадаються.
Естонія висуває одну свою бригаду вперед, аби протистояти російським десантникам. Водночас російські інженерні війська за спинами десантури починають будувати понтонний міст.
У Лондоні начальник штабу оборони доповідає прем’єр-міністру, які накази віддати британському полковнику, командувачу бойової групи «Естонія». Прем’єр-міністр стикається з незавидним вибором: ризикувати 800 британськими військовими для захисту Естонії або тримати їх у казармах і зазнавати приниження.
1 січня 2029 року, поки НАТО вагається, важка російська бронетехніка переходить міст. І тепер Естонію врятує тільки повне застосування статті 5: масоване й негайне розгортання сил Північноатлантичного альянсу проти армії вторгнення.