Плани Росії: питна вода в Азовському морі… та Донбас

Російська Федерація та підконтрольні їй терористичні «Л/ДНР» планують повністю окупувати узбережжя Азовського моря. Агресору це потрібно, щоб безперешкодно видобувати питну воду з-під морського дна та постачати її до незаконно анексованого Криму, зупинити спорудження військово-морської бази в Бердянську, а також повністю заблокувати діяльність українських азовських морських портів.

Про загрозу суттєвої ескалації напруженості в Азовському морі свідчать три ключові фактори.

Першим фактором є проведення російським холдингом «Росгеологія» геологорозвідувальних робіт в акваторії Азовського моря. Їхнє завдання — підрахувати кількість питної води під морським дном та прорахувати можливість забезпечення цією водою тимчасово окупованого Криму.

Геологорозвідка запасів води під дном Азовського моря відбувається в рамках Федеральної цільової програми «Соціально-економічний розвиток Республіки Крим та міста Севастополь до 2025 року». «Росгеологія» вже отримала на проведення таких робіт субсидію в обсязі 70 мільйонів рублів. За попередніми оцінками, загальні обсяги підруслового стоку Дону, Кубані, Бейсуга та інших річок в акваторії Азовського моря, можуть сягати 2 мільярдів кубометрів щорічно. Тобто росіяни можуть розраховувати на щорічний забір води з усіх потенційних джерел підруслового стоку, мінімум в обсязі до 1,2 мільярда кубометрів.

Наступне завдання росіян на даному етапі — зберігання видобутої з-під Азовського моря питної води. Зазначу, що для цього вони планують використати Межигірське водосховище і потужності Північно-Кримського каналу.

Наразі цією проблематикою займається науково-виробнича фірма «Водні технології». Стоїть питання не лише підйому, а й транспортування та розміщення питної води. За підрахунками російських спеціалістів, щоб розмістити 1,2 мільярда кубометрів, потрібно збудувати додаткові водосховища та розширити наявні. Проект добудови Межигірського водосховища передбачає дві черги: обсяг першої становить 50 мільйонів кубометрів, а друга черга передбачала розширення периметру дамби та збільшення ємності водосховища до 100 мільйонів кубометрів. Тобто росіяни готові споруджувати гідротехнічні споруди, які мають забезпечити незаконно анексований Крим видобутою з-під Азовського моря питною водою.

Другий фактор імовірного загострення ситуації в регіоні Азовського моря — це наміри Росії перешкодити будівництву бази ВМС України в Бердянську, що споруджується за підтримки Великої Британії. Переконаний, що таким чином Кремль намагається не лише заблокувати участь іноземних військових спеціалістів у будівництві, а й також їхнє безпосереднє перебування в акваторії Азовського моря.

На зведення цієї військово-морської бази Україна взяла у Великої Британії кредит на суму 1,6 мільярда доларів. Росія наголошує, що Азовське море є виключно внутрішнім морем Російської Федерації та України за Договором між Україною й Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки 2003 року.

Нещодавно Москва заблокувала рух Керченською протокою до жовтня 2021 року, чим уже підтвердила претензію на цю протоку як виключно своє внутрішнє море. Наміри росіян заблокувати спорудження бази ВМС України підтверджує ще один факт — генерал-майор Збройних сил РФ Юрій Владіміров зазначив, що Україна може використати будівництво військової бази у Бердянську, аби спровокувати конфлікт між Росією та НАТО в Азовському і Чорному морях. У Росії вважають, що ця база є спробою Альянсу завести свої кораблі в акваторію Азовського моря, чого Москва не може допустити.

І третім фактором, що підвищує загрозу ескалації в регіоні Азовського моря, є наміри агресора заблокувати роботу українських портів «Маріуполь» і «Бердянськ». Блокування руху Керченською протокою створює передумови не лише для перешкоджання вільного судноплавства, але передусім для блокування роботи інфраструктури цих портів. А це левова частка валютних надходжень до держскарбниці України, причому від роботи не лише портів, а й розташованих у Маріуполі ключових підприємств — Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча та «Азовсталі».

Маріупольський і Бердянський морські порти використовуються не лише для імпорту, а і для експорту товарів і сировини. Передусім це залізна руда, а також коксівне й антрацитове вугілля, яке Україна закуповує за кордоном і яких потребує вітчизняна металургія. Плюс, чи не найголовнішою логістикою азовських портів є експорт українського зерна. Розмови про те, що Україна зможе розв’язати проблему шляхом перекидання частини вантажів залізницею на чорноморські порти в Одесі, Миколаєві та Херсоні, не мають жодних підстав: по-перше, збільшується логістика, і, відповідно, собівартість товару, а по-друге, залізниця не зможе перевезти настільки великі обсяги товарів. І найголовніше — блокування портів створить соціальну напругу в регіоні, тому що це заблокує роботу всієї промислової інфраструктури приазовського узбережжя.

З огляду на три зазначені фактори, не виключаю, що Кремль може почати реалізацію плану перетворення Азовського моря на внутрішнє море виключно Російської Федерації. Втілювати цей план на практиці агресор планує, організувавши вторгнення терористів із території «Л/ДНР». Про це, на мою думку, свідчать неодноразові заяви ватажків самопроголошених квазіутворень Дениса Пушиліна та Леоніда Пасічника про розширення кордонів до адміністративних кордонів Донецької та Луганської областей. Насамперед їхні наміри стосуються Донецької області — російсько-терористичні війська планують окупувати Маріуполь, відстань до якого від лінії розмежування становить 40 кілометрів, з подальшим виходом на Бердянськ і Генічеськ.

Росія та підконтрольні їй терористичні квазіутворення створюють передумови не лише захоплення Маріуполя, а й блокади всього азовського узбережжя. Це потрібно агресору, аби заблокувати спорудження бази ВМС України та попередити протидію Києва видобутку питної води в Азовському морі. Таким чином, РФ може залишити за собою право безпосереднього військового втручання «1-го та 2-го Армійських корпусів ʺЛ/ДНРʺ» під виглядом ескалації напруги. Причому Україні та світу буде досить складно довести безпосередню причетність РФ до такого загострення — агресор діятиме під виглядом гібридних проксі-військ без розпізнавальних знаків, як 2014 року. Щоб почати наступ на окремо взятій ділянці та вийти на ці стратегічні пункти, достатньо створити ударне угруповання в складі 10–15 батальйонно-тактичних груп.

Про реалізацію таких намірів свідчить і умисне проштовхування Кремлем у ЗМІ тези про високу ймовірність російського вторгнення з боку анексованого Криму на материкову Україну для захоплення Північно-Кримського каналу і відновлення поставок води на окупований півострів. На мою думку, таким чином росіяни відволікають увагу українського політикуму та керівництва Збройних сил, аби розпорошити сили і створити видимість декількох напрямків прямого вторгнення в Україну.

Росія не піде на прямий воєнний конфлікт — їй це конче невигідно, адже тоді Захід запровадить нові економічні санкції, а країна опиниться в зоні політичної та економічної ізоляції. Однак Кремль може використати активізацію роздачі паспортів РФ жителям ОРДЛО. До кінця року планують вийти на 1 мільйон, що дасть можливість третині мешканців тимчасово окупованих територій мати право вибору і бути обраними. Україна прогнозовано не погодиться на реінтеграцію ОРДЛО в такому вигляді. Це і є російська пастка — Київ відмовляється виконувати Мінські домовленості, Росія апелює до країн Європи щодо скасування економічних санкцій, а далі відбувається ескалація напруги з окупацією всього узбережжя Азовського моря. Україна певною мірою сама «розв’язує руки» агресору, адже Київ досі не денонсував Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки 2003 року. Саме це дозволяє агресору безперешкодно проводити геологорозвідування в будь-якій точці Азовського моря та в односторонньому порядку перекривати Керченську протоку.

Нагадаю, 7–8 жовтня 2020 року президент Володимир Зеленський здійснив офіційний візит до Лондона. За його підсумками Україна та Велика Британія підписали меморандум про посилення співпраці у військовій та військово-технічній сферах.

Документ передбачає створення нових баз для флоту на Чорному й Азовському морях із залученням британських фахівців і компаній. На це Британія виділила кредит на суму в 1,25 мільярда фунтів стерлінгів (1,6 мільярда доларів), за які буде збудовано нові бази ВМС України та вісім ракетних катерів.