Перейти до основного вмісту

Постпутінська Росія. У світі постправди

Передача влади вже почалася. Хто займе місце Путіна? Розглянемо кандидатів та їхні шанси

Ніщо так не посилює внутрішні конфлікти у вищих ешелонах, як розуміння того, що передача влади вже почалася. А разом з нею і кастинг на вищий пост у країні. Причому не один кастинг, а одразу багато. І відбуваються вони паралельно, серед різних елітних груп. Кілька місяців тому з'явився новий ютуб-канал «Ще не Познер». Здавалося б, нічого особливого, просто клон Дудя. Але варто звернути увагу, що на останніх передачах ведучий наприкінці запитує, а кого ви бачите президентом Росії після Путіна. Цікаво, чи не так? А ще цікавіші відповіді представників культурної, і не тільки, еліти: Собянін, Козак, Медведєв, Греф, Вайно. Ось і лава запасних сформувалася. Принаймні, її частина.

Те, що прем'єр-міністр Дмитро Медведєв є на сьогодні одним з основних претендентів на президентське крісло, ні для кого не таємниця. Понад те, в тій конфігурації влади, яку вибудував Володимир Путін, найбільше шансів виграти гонку наступників у найкомічнішого персонажа, якого ніхто не сприймає всерйоз, саме таким на сьогодні і є Дмитро Медведєв. До того ж, він почав серйозно готуватися до майбутніх подій і навіть написав програмну статтю в жовтневому номері журналу «Питання економіки».

Однак те, як жалюгідно виглядав Медведєв на нещодавньому з'їзді «Єдиної Росії», дає розуміння того, що апаратна вага його досить мала. Це й не дивно. Адже за останні місяці він втратив кількох найбільш вірних і близьких йому співробітників, таких як Марина Ентальцева та Наталія Тімакова. А з'їзд ЄдРо лише підтвердив, що і ситуативні союзи, який, наприклад, був у Медведєва з Володіним, також розпалися.

Що ж до Володіна, то багато експертів сходяться на думці, що його акції за підсумками з'їзду різко просіли. На відміну від Кирієнка, який навпаки, зміцнив свої позиції. Ну і вишенька на торті: Путін, виступаючи одразу після Медведєва, сказав, що «якщо не збираєтеся брати відповідальність, то нічого робити у владі».

Прем'єр при цьому каявся і обіцяв довести, що вміє працювати над помилками. У повітрі знову запахло КПРС, а то й ВКП (б), часів чисток. Деякі експерти навіть записали Медведєва у «мертві коні», вважаючи, що почався процес руйнування всіх стратегічних союзів прем'єра і переведення його в підлегле становище. Але ми, услід за Галиною Тимченко, повторимо, що його ще рано списувати з рахунків.

А ось Сергій Кирієнко за підсумками з'їзду явно додав собі балів. Якщо дивитися склад бюро Вищої ради, то явним лідером є «велика коаліція» Ковальчуки-Кирієнко-Гризлов-Патрушев. Понад те, Борис Гризлов фактично повернув собі контроль над партією. Анатолій Турчак (заступник голови Федеральних зборів РФ) відтепер діятиме під його мудрим керівництвом. Для більшості спостерігачів це повернення було досить несподіваним. Адже його давно вважали політичним пенсіонером. І його призначення до складу Мінської переговорної групи свого часу сприймали як абсолютно нестатусне для групи. Тепер можна очікувати й повернення політики в Мінський процес. До речі, саме через Гризлова Кирієнко може серйозно впливати і на процеси, що відбуваються між Україною та Росією, і поступово витиснути з цього напрямку Владислава Суркова.

Непогані позиції за підсумками з'їзду здобув і Сергій Собянін. Його люди потрапили в бюро. Він був і сам досить помітною фігурою на з'їзді. Багато хто сьогодні називає лідером гонки наступників саме його. Тож аж ніяк не випадково проти Собяніна сформувався потужний медійний кулак. Йдеться про ті самі «сміттєві бунти». Потенційно це досить серйозна зброя проти нього, більш того, з потенціалом до посилення. До того ж, це експлуатуватиме досить поширену тезу протистояння регіонів і Москви. Це пасив.

В активі у Собяніна його висуванці на губернаторських посадах у Пермському краї, Свердловській, Курганській і Тюменській областях. Нагадаємо, на нещодавній Держраді Собянін, на відміну від Медведєва, опинився за одним столом із Путіним. Причому в гарній компанії, разом із керівником Управління внутрішньої політики Адміністрації президента Сергієм Кирієнком, помічниками президента Ігорем Левітіним та Андрієм Білоусовим, віце-прем'єром Антоном Сілуановим. До речі, на цій Держраді, що відбулася у Криму, дивним чином був відсутній Дмитро Медведєв. Що породило нову хвилю чуток про його швидку відставку. Проте, давно очікувана низкою експертів заміна Медведєва на Собяніна дотепер не відбулася. Подейкували, що це станеться після запуску програми реновації житла в Москві. Однак реновація почалася, і нічого не сталося. Понад те, цього року вже точно й не відбудеться. А Собяніну варто було б хвилюватися, після того як Галина Тимченко у програмі «Ще не Познер» назвала його першим серед можливих наступників Путіна. Російський президент цього не любить.

Окремо варто поговорити про віце-прем'єра російського уряду Дмитра Козака. У вже цитованому інтерв'ю Галина Тимченко назвала його найбільш вдалим кандидатом у наступники, з її погляду. Дійсно, останніми роками Володимир Путін доручає Козаку найважливіші для нього проекти. Саме він займався підготовкою до проведення Олімпіади в Сочі. Зараз йому доручили вирішити питання з цінами на бензин. Це виявилося дуже серйозним викликом, бо те, що мав зробити віце-прем'єр, а саме — заморозити ціни, перетнулося з життєвими інтересами одного з найвпливовіших гравців російської політичної сцени Ігоря Сєчіна. Тож на сьогодні проти Козака грають і Сєчін, і Медведєв. Чи вистачить у Козака сил, щоб устояти в цій боротьбі, і які нові союзи нас очікують, скоро побачимо.

Економічному блоку уряду взагалі не позаздриш. Одночасно виконати травневі укази президента і домогтися економічного зростання вже нездійсненно, а тут ще й нові санкції, і силові наїзди на бізнес. Нагадаємо, що економіка для Путіна завжди була дуже важливою сферою. Він дуже пишався, що при ньому економічні показники завжди були гарними, зовнішні борги практично обнулилися, а резерви серйозно виросли. Тому сьогоднішній економічний крах Путін сприймає надзвичайно болісно. Більш того, він не розуміє, що відбувається. Адже він діяв як завжди! А результат прямо протилежний. І відповідальність за все нестиме саме економічний блок, а не ті, хто посварив Росію практично з усім цивілізованим світом.

Слід зазначити, що все це відбувається на тлі безпрецедентного зростання протестних настроїв у Росії. Свіже опитування Левада-центру свідчить, що вони виросли майже вшестеро. Так, кількість людей, готових вийти на політичні акції протесту, досягла 22%, а в соціальних акціях готові брати участь уже 30% громадян. При цьому влада відповідає на це посиленням поліцейських репресій і черговим тиском на інтернет. У такій ситуації внутрішні проблеми і напруженості, накопичені в уряді та елітах загалом, лише посилюватимуть протестні настрої.

Не виключено, що найближчим часом ми можемо побачити черговий раунд боротьби між економічним і силовим блоками уряду. Ми всі чудово пам'ятаємо кримінальну справу, порушену проти чинного на той момент міністра Олексія Улюкаєва з ініціативи голови «Роснефти» Ігоря Сєчіна. Справа проти губернатора Кіровської області Микити Бєлих також була, по суті, спрямована проти економічного блоку уряду. Здавалося б, хвилі після тих цунамі вже практично вщухли. І ось нова історія. ФСБ виявляє тих, хто фінансує протести в Інгушетії та Чечні. Куди збираються далі йти слідчі? І що це — просто страшилка чи інструмент боротьби всередині уряду? Нам залишається лише дивитися за реакцією на події і з цієї реакції робити свої висновки.

Але ФСБ сьогодні грає одразу на кількох фронтах. Не лише з умовними лібералами, а і зі справжніми силовиками. Йдеться про історію з закупівлями продовольства в Росгвардії. Виявилося, що ФСБ має рівно ті самі матеріали, що й Навальний. Складається навіть враження, що матеріали про порушення у відомстві генерала Золотова потрапили у ФБК прямо з ФСБ. Мабуть, силовики вирішили підстрахуватися, раптом їм заборонять перевірки в Росгвардії. Найзручніше вкинути таку інформацію саме через Навального, щоб Путін не зміг нікого в цьому звинуватити. А тепер, коли все потрапило в публічну площину, можна і перевірку почати. Чим вже й почала займатися Федеральна антимонопольна служба. Навряд чи у них вистачить сил, щоб домогтися відставки Золотова, але серйозно послабити його цілком може вийти. І тут не допоможе навіть Рамзан Кадиров, на якого у ФСБ теж давно вже «зуб».

Не в останню чергу слід згадати і про привид конституційної реформи, що блукає Росією. Привид цей з'явився вже давно і обріс мемами. Чого лише варта назва посади для Путіна — «православний аятолла». Жарт жартом, але ідея про духовне лідерство напевно гріє Путіну серце. Цього року тему конституційної реформи порушили знову. Було кілька статей. Деякі блогери озвучили нібито інсайд, щоб промацати інформаційної простір. Але не сильно ... Йшлося про можливі плани, які, якщо і з'являться, то тільки після 2020 року.

Активно мусують у медіа і телеграм-канальчиках чутки про явлення народу Катерини Тихонової, яку називають донькою Путіна. Катерина Тихонова обіймає посаду керівника фонду «Національний інтелектуальний розвиток», який працює під брендом «Іннопрактика». Днями телеканал «Росія 1» показав інтерв'ю з нею, чим дуже здивував весь народ.

Анонімні телеграм-канали заявляють, що поряд з Оленою Шмельовою, співголовою Центрального штабу ОНФ, Тихонова входить до кола жінок, на яких покладають великі надії у зв'язку з гуманітарним і науковим блоком питань. Більш того, вони помітили, що на одному з ефірів з Путіним він сказав, що його «захоплює генетика і штучний інтелект». А це саме ті проекти, які, як передбачається, реалізовуватиме «Іннопрактика» Тихонової.

Як довго Володимир Путін зможе не втручатися у внутрішні конфлікти, що чимдалі загострюються? І наскільки їх зможуть розв’язати без його втручання? А головне, чи зможуть еліти домовитися про фігуру наступника або ж продовжать боротьбу до повного або часткового взаємного знищення? Запасаємося попкорном!

''отсканируй
и помоги редакции
Загрузка...