Перейти до основного вмісту

Радіоактивна російська пропаганда. Як це працює в латвійському суспільстві?

Вплив Росії у країнах Балтії, особливо в Латвії — одна з широко обговорюваних тем як у самій Балтії, так і в Європейському Союзі загалом. 2018 рік не став винятком. Цього року Захід усе ще шукав, як ефективно відповісти на російську агресію в Україні, втручання у внутрішні справи західних країн та інші ворожі дії. З іншого боку, Латвія та Європа загалом переживають своєрідний етап нормалізації відносин із Росією, шукаючи рішень для подальшої співпраці. Такий європейський підхід грунтується на розумінні залежності Європи від російських природних ресурсів, необхідності залишати канали дипломатичної комунікації відкритими. Проте в Європі розуміють, що необхідно припинити агресивні дії Росії, та усвідомлюють, що стратегічне партнерство між Заходом і Росією, якщо воно колись існувало, було переважно лише порожньою риторикою.

Латвія, яка порівняно з іншими європейськими країнами більшою мірою постраждала від санкційної війни, проблем, пов'язаних зі збереженням обсягів експорту та переорієнтації торгівлі, не сприймає економічні проблеми як найбільш значущий виклик для нинішніх відносин із Росією. Основну увага приділяють питанням безпеки, попри те, що нині прямої військової загрози для країн Балтії немає. Немає також підстав вважати, що Росія цього року розпочала якісь посилені дії, щоб потужно вплинути на політичну ситуацію в Латвії. Однак, що турбує латишів, то це агресія в Україні, військові дії на кордонах Латвії, помірний вплив практично в усіх сферах життя суспільства, а також невизначеність щодо намірів Росії або, точніше, її майбутніх дій. Саме ці побоювання наразі визначають сприйняття національної безпеки та розробку відповідної політики.

Особливу роль відіграють питання м'якої безпеки (soft security), тісно пов'язані з інформаційним простором та його особливостями в Латвії і країнах Балтії загалом. Латвійські органи безпеки визнали, що найзначніші загрози з боку Росії зараз пов'язані з діяльністю в інформаційному просторі. Одним з основних джерел уразливості в Латвії в цій галузі є розділене суспільство й особливості споживання інформації. Історично склалася ситуація, коли в одному суспільстві існують дві громади — етнічні латиші та російськомовні (під цим маються на увазі жителі держави, які використовують російську мову як мову спілкування у себе вдома). На їхню частку припадає понад третину від усього населення (37%).

Згідно з опитуваннями громадської думки, більшість представників громади ототожнює себе з місцем проживання, але не з державою або з правлячим політичним режимом. Уряд і політична еліта переважно розглядаються як ворожі. Інформаційний простір, який використовує більшість цих жителів Латвії — те, що пропонує їм Росія. І хоча проведених в Латвії досліджень недостатньо, щоб науково точно пов'язати вплив перекладеної пропаганди та зміни в системі цінностей аудиторії, низка важливих показників свідчать, що цей зв'язок існує. Очевидно, що російський пропагандистський апарат, усвідомлюючи наявну слабкість в латвійському суспільстві, працює над підтриманням розриву між громадами, збереженням системи радянських цінностей, сіянням недовіри до політичної еліти Латвії, посиленням емоційних, ірраціональних симпатій до дій російського президента, особливо в міжнародному контексті.

Основні медіа, через які передають наративи, вставлені в специфічну кремлівську інтерпретацію світу — телебачення та інтернет. Третє, менш впливове джерело — це політично й соціально активні люди, які або залучені в латвійську політику, або входять до «мережі професійних співвітчизників». Повідомлення всіх трьох згаданих вище груп комунікаторів відповідають цілям зовнішньої політики Кремля. Акценти розміщуються відповідно до поточних подій. Порушені теми 2018 року, як і раніше, — присутність сил НАТО в Латвії, BREXIT, місце і роль Латвії у ЄС, реформа освіти в Латвії, права російськомовних, тема націоналізму (подана в соку історій про відродження фашизму), 9 травня та історична пам'ять тощо.

Згідно з опитуваннями громадської думки, 93% населення Латвії дивляться телевізор, з яких для майже половини TV відіграє інформативну роль, а ще для половини — розважальну. Більше 60% глядачів дивляться створені в Росії ТБ програми (82% нелатишів і 52% латишів). Третина населення країни дивиться російські новинні передачі (52% нелатишів). Крім того, майже половина російськомовних взагалі не отримує ніякої інформації від ЗМІ латиською мовою. Істотних обмежень на трансляцію російських телеканалів у Латвії немає. Хоча міжнародна та місцеве законодавство встановлює інструменти для заборони висловлювань ненависті, розпалювання ворожнечі, закликів до війни та інших повідомлень, які закликають до порушень прав людини. Але насправді юридичні й технічні можливості для обмеження таких повідомлень дуже складні й часто неефективні. Про це свідчить спроба Латвії заборонити мовлення РТР на певний період часу в 2016 році, а також інші подібні події.

Як наслідок виникає ситуація, коли, попри явно ворожий кремлівський дискурс, російські канали є популярними серед населення Латвії. І якщо основна частина тих, хто розмовляє латиською, дивиться інші джерела новин і критично ставиться до повідомлень Кремля, то ситуація з російськомовною аудиторією сумніша. По суті, ця частина суспільства належить інформаційному простору, створеному Росією. Подібну картину можна побачити, поглянувши на звички використання Інтернету російськомовною аудиторією. Ситуація ще більше ускладнена досить низьким рівнем медіаграмотності серед населення Латвії.

Що ми отримуємо в результаті? По-перше, як уже йшлося, це відчуження російськомовного населення Латвії від країни, в тому числі й думка прo наявний режим як ворожий. Наприклад, згідно з дослідженням Pew Research, близько чверті етнічних росіян в Латвії не вважають себе належними до цієї країни, і лише 15% пишаються своєю країною. Крім того, згідно з дослідженням Центру безпеки та стратегічних досліджень (DSPC), близько третини респондентів у Латвії вважають, що інтереси російськомовних у Латвії порушуються настільки, що втручання Росії буде необхідним і виправданим. Крім того, більше половини російськомовних у Латвії демонструє досить високу підтримку діяльності президента РФ Володимира Путіна, особливо в зовнішній політиці.

У результаті не дивно, що понад 70% російськомовних не бачать у діях і словах Кремля загроз безпеці Латвії. Як тривожний сигнал слід також розглядати ставлення частини російськомовного населення Латвії до подій в Україні. Згідно з дослідженням DSPC, тільки чверть опитаних російськомовних у Латвії бачать події на Сході України як конфлікт між Україною і Росією, а 66% вважають це громадянською війною. Не менш тривожним є ставлення значної частини російськомовного населення Латвії до присутності НАТО в Латвії. З 2013 року негативне ставлення до НАТО лише посилилося. Нині близько половини російськомовних вважають, що вступ до НАТО був неправильним рішенням. Ситуація тільки трохи краще ставлення до ЄС. А ось серед тих, хто розмовляє латиською, існує сильна підтримка участі держави в обох вищезазначених організаціях.

Як видно з вищесказаного, значна частина політичних поглядів більшості російськомовних Латвії характеризується сильною кореляцією з пропагандистськими повідомленнями, вираженими в російських ЗМІ. Бачення світу та сприйняття безпеки значно відрізняються від сприйняття безпеки і бачення світу титульної нації. В результаті не дивно, що розрив, який історично склався між громадами, продовжує існувати. Крім того, з огляду на поточну політичну ситуацію у країні, розрив між представниками російськомовної спільноти та державною владою, a також латиськомовною спільнотою може поглибитися.

Ситуацію не покращує й низка системних проблем, які ще не вирішені в Латвії. Перш за все, йдеться про регулювання роботи ЗМІ з боку держави. Попри те, що останніми роками розробили керівні принципи політики в галузі засобів масової інформації, ухвалили необхідні зміни у кримінальному законі, а також в інших законодавчих і політичних ініціативах, однак на практиці їх реалізація залишається серйозним викликом. Ще серйозніша проблема — впровадження механізмів саморегулювання для медіа-середовища та розробка високоякісного конкурентоспроможного місцевого розважального контенту латиською та російською мовами (аналітична та дослідницька журналістика досягли значних успіхів за останні два роки і характеризуються високою якістю роботи).

Водночас слід визнати, що, попри а ці проблеми, Латвія досягла значних успіхів у зміцненні безпеки інформаційного простору. Вперше цього року людину, яка свідомо створила контент фейкових новин в Інтернеті, притягнули до кримінальної відповідальності. Також один із проголошених «професійних співвітчизників» постав перед кримінальним судом за розпалювання ненависті та за дії проти національної безпеки. Міністерства та інші державні органи почали серйозну роботу із впровадження відповідних стратегічних комунікацій. Є позитивні результати. Крім цього позитивний вплив має активна робота таких органів безпеки, як Бюро конституційної оборони і Поліція безпеки. Не менш цінується внесок дослідницької журналістики та різних громадських ініціатив. Важливу роль у реалізації антипропагандистських заходів і підвищенні якості стратегічних комунікацій виконує Центр Переваги стратегічної комунікації НАТО (Stratcom) у Ризі.

2018 року в Латвії розпочали реалізацію реформи освіти, яка, серед іншого, передбачає впровадження як медійної грамотності, навичок критичного мислення, так і виховної діяльності з патріотизму. Це надзвичайно важливий крок у просуванні довгострокової стійкості і інтеграції. Тим не менш, це не вважається достатнім. Латвійському суспільству ще належить подолати ряд викликів, щоб повністю відмежуватися від негативного впливу російської пропаганди.

Стаття є частиною роботи над науковим проектом «Суб'єктивне сприйняття безпеки населення Латвії: вплив на формування політики безпеки».

''отсканируй
и помоги редакции