Перейти до основного вмісту

Росія, Україна, літаки. Зброя для Лівії

Був літак, немає літака. В чому ж проблема?

Попередня частина:

Протистояння у Лівії відбувається між Урядом національної згоди, який отримав офіційне визнання з боку ООН, та озброєними формуваннями, що примкнули до лідера повстанців Халіфи Хафтара, який оголосив себе фельдмаршалом.

На початку 2020 року сили Хафтара напали на Тріполі й отримали контроль над нафтовими терміналами та родовищами, які і були основною метою повстанців, оскільки незаконна торгівля нафтою — це прибутковий бізнес. Власне, цей аспект і зацікавив нашого давнього знайомого — Євгенія Пригожина.

Однак згодом, до літа 2020 року, збройні сили Уряду національної згоди Лівії витіснили Хафтара із цих районів до Сурта та Ель-Джуфри. Почалися переговори про припинення вогню, які, втім, не увінчалися успіхом. Який сюрприз?! Враховуючи участь Кремля у конфлікті...

Туреччина, яка підтримує міжнародно визнаний Уряд національної згоди, застосувала свої передові військові технології, що і стало запорукою поразки сил Хафтара на заході Лівії 2020 року.

Основні сили, які допомогли це зробити, — турецькі безпілотники «Байрактар ТВ-2», фрегати класу «Габья» з ракетними системами ЗУР MIM-23 «Хок», системи ППО ближнього радіусу дії «Коркут» та інше турецьке озброєння.

«Байрактари» забезпечували розвідку, виявлення та атаки на ворожі сили. Їм протидіяли російські системи «Панцирь-С1» на шасі «КамАЗу», надані силам Хафтара російською стороною. Турецькі фрегати та ракетні системи забезпечували прикриття узбережжя та аеродромів радіоелектронною розвідкою і контролем повітряного простору.

Однак саме підтримка Росії та розгортання на боці Хафтара винищувачів-штурмовиків МіГ-29А та Су-24, а також надання нових «Панцирів-С1» забезпечило новий виток насильства і військового протистояння.

Таким чином, Група експертів ООН стверджує, що порушення збройного ембарго, ймовірно, здійснювалося як Туреччиною, так і Росією. Фактично дві країни опосередковано воювали між собою і в Лівії, і в Сирії, і в Нагорному Карабаху.

За даними Групи експертів РБ ООН, Російська Федерація передавала силам Халіфи Хафтара:

  • літаки МіГ-29А та Су-34;
  • модернізований варіант основного бойового танка Т-62 МВ (кількість невідома);
  • бронетранспортери та багатоцільові автомобілі «Тигр-М»;
  • зенітні комплекси «Панцир-С1»;
  • 141 повнопривідний автомобіль для пересування сил Хафтара;
  • радіолокаційні системи;
  • 155-мм гаубиці та 128-мм багатоствольний ракетний комплекс «Морава», вироблений у Сербії.

Усе це (не рахуючи практично необмеженого обсягу боєприпасів, патронів та протипіхотних мін «ПОМ-2Р») потрібно було якось доставляти силам Хафтара в Лівію. Саме ці поставки і дали змогу розшифрувати схеми, які російські спецслужби використовують для підтримки групи «Вагнера» озброєнням.

"

Удар по Ель-Джуфрі

Влітку 2019 року, коли новообраний український парламент усе ще пив шампанське після перемоги «Слуг народу» над іншими політичними партіями, у Лівії впродовж двох тижнів знищили три вантажні літаки Іл-76ТД, якими оперували компанії, зареєстровані в Україні. Відтоді майже ніхто так і не поворухнувся із цього приводу...

26 липня 2019 року кілька Twitter-акаунтів опублікували повідомлення про те, що вночі на стоянці аеропорту Ель-Джуфра (Al-Jufra) повітряним ударом було розбито вщент два вантажні літаки Іл-76ТД із бортовими номерами UR-CMC та UR-CRP.

"

Згідно з повідомленнями та інформацією агентства «Аль-Джазіра», Уряд національної згоди (Government of National Accord (GNA) написав у Facebook, що це його військові завдали удару по літаках, які нібито перевозили зброю для військ Халіфи Хафтара. Цю ж версію підтримало і видання Bloomberg.

"

Насправді жодних повідомлень від GNA на Facebook знайти не вдалося. Однак більшість експертів та онлайн-джерел схиляються до того, що аеропорт у Ель-Джуфрі дійсно перебував під контролем сил Халіфи Хафтара, а удару по літаках Іл-76ТД могли завдати турецькі безпілотні комплекси «Байрактар ТВ-2», які воювали на боці збройних сил Уряду національної згоди. Тобто проти Халіфи Хафтара.

Можна, звісно, припустити, що літаки були знищені вогнем із землі прихильниками Халіфи Хафтара, або російськими найманцями, які воювали на його боці. Однак у такому разі втрачається логіка цієї військової операції, оскільки і літаки, і те, що вони перевозили, були під контролем сил Хафтара. Так само, як і периметр аеропорту та прилегла до нього територія.

Дані онлайн-сервісу Flightradar24 свідчили про те, що літаки здійснювали рейси з аеропортів Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). На скріншотах, зроблених раніше на сайті онлайн-сервісу, повітряні судна направляються з боку ОАЕ у бік Лівії. В той час як та ж «Аль-Джазіра» говорить, що Єгипет, Саудівська Аравія та ОАЕ підтримували сторону Хафтара.

"

Навіть онлайн-сервіс архіву інтернету показує, що у системі Flightradar24 зафіксовано виліт одного зі знищених Іл-76ТД із бортовим номером UR-CRP з аеропорту Фуджейра (ОАЕ) 25 липня 2019 року. За кілька годин до того, як по ньому завдали удару на летовищі в Ель-Джуфрі.

"

Літаки, знищені на летовищі Ель-Джуфра, належали офшорній компанії Infinite Seal Inc. (Британські Віргінські Острови, BVI). Вони були надані у лізинг компанії ТОВ «Європа Ейр» (ЄДРПОУ 38941487, заснована 18 жовтня 2013 року), яка оперувала їхніми рейсами.

На даний момент, за даними сервісу YouControl, ця юридична особа перейменована і носить назву ТОВ «Оптгрупдон» та має нового власника. Однак у період інциденту в Лівії компанія «Європа Ейр» формально належала Катерині Павловні Нефедовій.

Через місяць після інциденту в Ель-Джуфрі, наказом Державіаслужби України (ДАСУ) №1143 від 05.09.2019 року голова ДАСУ Олександр Більчук виключає з Державного реєстру цивільних повітряних суден України всі п’ять літаків, якими оперувала «Європа Ейр». Однак, це тільки прокладка, яка формально відповідає за рейси. Справжнім власником літаків вказано офшорку з Британських Віргінських Островів (BVI) — Infinite Seal Inc. Ось ці п’ять однакових Іл-76ТД:

  • UR-CRP (заводський номер 1013409303) — знищено в Ель-Джуфрі;
  • UR-CMC (заводський номер 1013407230) — знищено в Ель-Джуфрі;
  • UR-EAB (заводський номер 1003403075);
  • UR-CRN (заводський номер 1023412399);
  • UR-BXS (заводський номер 1023411368).

За дев’ять місяців до цього виконувач обов’язків голови ДАСУ Сергій Коршук видав інший наказ №1265 від 03.12.2018 року. Цим наказом із Державного реєстру цивільних повітряних суден України виключено ще два Іл-76ТД, які також належали Infinite Seal Inc. Обидва були в лізингу у «Європа Ейр»:

  • UR-EAA (заводський номер 0033446350);
  • UR-COE (заводський номер 0093498974).

Виникає логічне запитання, що ж це за невідома офшорна компанія, яка володіє одночасно, як мінімум, сімома вантажними літаками? І що ще цікавіше, що ж це за Катерина Нефедова, яка є одноосібною власницею компанії, що може одночасно сплачувати лізингові платежі за сім вантажних літаків, якими оперує українська ТОВ «Європа Ейр»?

Удар по Місураті

Думати про відповіді на запитання «Звідки у Нефедової гроші?» не було часу, оскільки, лише через 10 днів після атаки на два Іл-76ТД на летовищі Ель-Джуфра, під новий удар потрапляє ще один вантажний Іл-76ТД із бортовим номером UR-COZ. Цього разу інцидент відбувається в аеропорту Місурата (Лівія), який перебуває під контролем збройних сил Уряду національної згоди.

Twitter-акаунт оглядача на ім’я Babak Taghvaee, який написав книжку про Військово-Повітряні сили України, у декількох твітах повідомив, що літак із бортовим номером UR-COZ, який обслуговувався компанією Alfa Air, перевозив турецьку зброю, призначену для визнаного ООН Уряду національної згоди. Після посадки в аеропорту Місурата по ньому було завдано удар із безпілотників.

Судячи з твітів та публікацій лівійських джерел і мікроблогерів, відповідальність за знищення цього літака майже одразу взяло на себе угруповання фельдмаршала Хафтара.

Як і при першому інциденті у Ель-Джуфрі, одразу після атаки у Місураті у блозі під іменем «diana mihailova» було опубліковано фотографії та скріншоти маршрутів літака із сервісу Flightradar24. Цей блог уже давно обґрунтовано підозрюють у приналежності до ГРУ МО РФ.

На скріншотах видно, що літак здійснював рейси з і до Туреччини.

""

Рівно за місяць до знищення третього Іл-76ТД, той самий ГРУшний блог «diana mihailova» вже писав про цей літак із бортовим номером UR-COZ, так само зображуючи його маршрути з Туреччини до аеропортів, контрольованих Урядом національної згоди. Однак у заголовку публікації чомусь був меседж, що судно нібито постачає зброю обом сторонам конфлікту, хоча на території летовищ, контрольованих силами Хафтара, його помічено не було.

"

Пізніше голова ДАСУ Олександр Більчук видав наказ №1078 від 20.08.2019 року, яким виключив із Державного реєстру цивільних повітряних суден України Іл-76ТД із бортовим номером UR-COZ (заводський номер 1023410355).

У цьому наказі було вказано, що літак належить офшорній компанії VOLARIS BUSINESS LP, зареєстрованій у Шотландії. А його орендарем та оператором виступала українська компанія ТОВ «СКАЙАВІАТРАНС» (ЄДРПОУ 41070142, заснована 6 січня 2017 року).

Відповідно до інформації сервісу YouControl, 2017 року компанія «СкайАвіаТранс» мала назву ТОВ «Фаленкорт» і була заснована в Києві двома компаніями ТОВ «Бізнес Пропозиції» (40861833) та ТОВ «Юрбизнес Консалтинг» (40855276) зі статутним капіталом у 150 гривень.

Упродовж останніх чотирьох років майже всі юрособи, задіяні у схемі корпоративної власності, змінили свої назви, бенефіціарів та директорів. Із високою ймовірністю можна сказати, що більшість цих суб’єктів були підставними.

Після інциденту в Місураті коментарі для медіа роздавала директорка ТОВ «СкайАвіаТранс» Олена Малахова. Всього за чотири роки у «СкайАвіаТранс» змінилося п’ять директорів. Зараз цю посаду обіймає Тарас Олександрович Одайський. Він же є і власником. Крім того, за даними YouControl, Одайський пов’язаний іще з 34 українськими компаніями.

Згідно з даними британських відкритих реєстрів Companies House, окрім ТОВ «СкайАвіаТранс», Олена Малахова контролювала й офшорну компанію VOLARIS BUSINESS LP (SL026852). Ця офшорка, за даними Державіаслужби, була фактичним власником літака Іл-76ТД UR-COZ, знищеного у Місураті.

У січні 2020 року Олена Малахова трагічно загинула в авіакатастрофі українського рейсу МАУ PS752 під час вильоту з аеропорту Тегерану, який був збитий іранською ракетою, що могло бути російською спецоперацією.

За даними видання KyivPost, Олена Малахова була однією із двох українських пасажирок, які летіли рейсом Тегеран – Київ. Іще дев’ять загиблих українців були членами українського екіпажу авіакомпанії МАУ. Що саме робила Олена Малахова у Тегерані — достеменно не відомо до сьогодні.

"

Пізніше українське видання Mind.ua опублікувало своє розслідування, в якому український експерт пов’язує смерть Малахової з діяльністю її компанії в Лівії.


Російська пропаганда та звинувачення України у постачанні зброї

16 лютого 2020 року на телеканалі «Россия 24» показали репортаж російського пропагандиста Олександра Рогаткіна з Лівії. Вже не один рік Рогаткін обслуговує медійні забаганки Євгенія Пригожина та «вагнерівців» у всіх гарячих точках, де вони воюють. Із натхненням російський пропагандист героїзує вбивць та ґвалтівників, що скоюють свої злочини у Сирії, Лівії та ЦАР.

У своїх репортажах Рогаткін легко і невимушено розкриває цінну інформацію, яку можна використовувати для розслідування злочинів «вагнерівців». Тому я і ретельно стежу за його творчістю. Саме його репортаж із ЦАР на початку 2021 року став підставою для одного з моїх попередніх розслідувань, до якого ми ще повернемося у цій доповіді.

За рік до того, у лютому 2020-го, Рогаткін намагався посилити наратив про те, що українські літаки та їхні екіпажі доставляють зброю обом сторонам конфлікту в Лівії, чим порушують ембарго.

Такі звинувачення України звучать із боку Кремля вже понад десять років. Щойно стало відомо про знищення літаків, як цей пропагандистський наратив почав поширюватися з новою силою. Однак, як виявилося, цьому була конкретна причина.

"

Як я вже зазначав, ГРУшний блог «diana mihailova» почав писати, що українські літаки доставляють зброю обом сторонам конфлікту в Лівії, ще до атак на самі літаки. Іншими словами, ГРУ МО РФ та його інформаційні джерела хотіли переконати всіх, що російська зброя, яка надходить до повстанців Халіфи Хафтара, доставляється українськими компаніями.

Насправді ж за українськими компаніями стояли люди, які, щонайменше, активно співпрацювали з російськими спецслужбами. А щонайбільше — просто були їхньою агентурою в Україні.

Що говорять експерти ООН

20 сторінок «лівійського звіту» РБ ООН присвячені питанням порушень міжнародного ембарго, яке було накладене на Лівію ще 2011 року. Ще кількасот сторінок містять додатки з документальними підтвердженнями цих порушень (наприклад, транспортні накладні рейсів Іл-76, де вказано, хто саме був постачальником та звідки саме надходив вантаж).

Експерти групи у звіті скаржаться, що Йорданія, ОАЕ та Туреччина не відповіли на письмові запити, які їм надсилали. Водночас вказано, що українська сторона реально і регулярно співпрацює з експертами ООН.

Незважаючи на дефіцит інформації, експерти ООН у хронологічному порядку зафіксували десятки конкретних фактів порушення ембарго різними країнами, в тому числі і Росією.

"

Досліджуючи «повітряний міст» у Лівію, через який до гарячої точки переправлялася зброя, Група експертів ООН виявила, що авіакомпанії-оператори дуже швидко реагують на санкції та будь-яку інформацію, що заважає їм виконувати їхню чорну роботу з «доставки смерті». Вони діють значно швидше за міжнародне товариство або національні правоохоронні органи.

Далі буде.

Читайте далі:

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!