Руки Москви і вуха Кремля. Сербія перетворилася на гібридний плацдарм РФ

Сьогодні Сербію можна без вагань назвати «гібридним» форпостом Росії у Європі. Попри те, що країна — кандидат №1, в крайньому разі №2 (після Чорногорії), на вступ до Європейського Союзу і в партнери НАТО, проросійськість нинішніх сербів — на жаль, факт.

Виникає дещо парадоксальна ситуація, коли Белград одночасно інтегрується у Європу, взаємодіє з Північноатлантичним альянсом і розширює співпрацю з Росією. Це можна пояснити багатьма причинами різної міри важливості. Серед основних — традиційне для сербського суспільства позитивне ставлення до «русского мира» (слов'яни, православ'я...), негативне сприйняття «колективного Заходу» після бомбардувань НАТО Югославії 1999 року (згідно з результатами опитувань, дві третини сербських громадян  (62%) так і не визнали правоту Альянсу) і сьогоднішня багатопланова, масштабна й гіперактивна діяльність Росії в Сербії.

Проросійський настрій Белграда не обов'язково зумовлює антиукраїнську політику. Проте й позитиву для Києва сербсько-російська дружба не несе.

Росія скрізь

В Україні часто ілюструють співпрацю росіян і сербів фактом присутності в ОРДЛО «сербських добровольців», які потрапляли на фронт транзитом через РФ.

На Заході як приклад російсько-сербської гібридної взаємодії наводять «гуманітарний центр» у місті Ніш (Сербія). Цей об'єкт, що перебуває в орбіті Міністерства з надзвичайних ситуацій РФ, американці неофіційно називають «шпигунським гніздом».

Проте це лише частини загальної картини.

Гібридна активність Росії на сербському напрямку така різностороння і всеосяжна, що, здається, не залишилося сфери суспільно-політичного та соціально-економічного життя Сербії, де була б відсутня «рука Москви» і не проглядалися б «вуха Кремля».

Росія дарує сербській армії військову техніку. Москва і Белград розглядають можливість участі Сербії у проекті «Турецький потік». Російські юристи допомагають сербам розслідувати наслідки бомбардувань НАТО і готувати позови проти країн Альянсу. Із 2015 року проводяться російсько-білорусько-сербські навчання «Слов'янське братерство». «Росспівробітництво» працювало над створенням мозаїки купола храму Святого Сави в Белграді. Міністр оборони Сербії, автор книжки «Краса» Олександр Вулін став гостем Міжнародного книжкового салону в Санкт-Петербурзі. Ансамблю Александрова і хору П'ятницького аплодували в Російському домі Белграда. Російський «Союз добровольців Донбасу» встановив у Сербії пам'ятники російським солдатам, які загинули на Балканах під час повстання проти Османської імперії. Речник МЗС РФ Марія Захарова стала почесною гостею знаменитого фестивалю трубачів у сербському місті Гуче. У сербській столиці з'явилися мурали із зображенням Мотороли і Гіві. Міністр культури РФ Володимир Мединський представив на Белградському книжковому ярмарку свою книжку «Війна — Міфи про СРСР 1939–1945». Російські інструктори навчали сербських дітей бойовим навичкам у спеціальних воєнізованих таборах. Жителі перейменували село на Путіново й отримали підтримку від посольства РФ...

Це не події давно минулих днів — усе це відбувалося і відбувається в Сербії просто зараз, паралельно з її європейською інтеграцією.

Ведення офіційних переговорів про вступ до Євросоюзу не заважає Белграду проводити сепаратну зовнішню політику щодо Москви. Крім усіх перерахованих активностей, Сербія, як ми знаємо, навідріз відмовляється вводити санкції проти Росії, запроваджені ЄС у відповідь на російську анексію Криму й агресію на Донбасі, не підтримує резолюції Генеральної асамблеї ООН щодо порушень прав людини у Криму.

Сірі політтехнології

Якщо раніше Брюссель намагався зберігати «добру міну при поганій грі», то днями терпець увірвався навіть у європейських політиків. Європарламент у своїй прийнятій днями резолюції прямо вказав Сербії, що їй як офіційному кандидату на членство в ЄС необхідно узгоджувати з Євросоюзом свою зовнішню політику і політику безпеки. Передусім — на російському напрямку.

Після фактичного визнання проблем із занадто проросійською позицією Белграда можна було б очікувати від ЄС посилення своєї присутності в Сербії задля збереження цієї непростої країни у європейській орбіті. Це було б логічно. Однак у нинішній ситуації Брюсселю буде вже дуже складно «перебити» російський вплив у тих сферах, де росіяни а) встигли побудувати міцний фундамент для гібридної діяльності, б) повсюдно використовують «неєвропейські», «сірі», «політтехнологічні» методи і схеми для роботи з політикумом, експертами та широкою громадськістю.

Головне, чого вже вдалося досягти Росії в Сербії, — задати проросійський публічний дискурс і сформувати вигідні Москві стереотипи суспільної свідомості.

Піар-навала

Як діяли росіяни?

Насамперед, використовуючи одну з найбільш примітивних і безвідмовних технологій — показувати «в телевізорі» багато позитиву про РФ, а про опонентів говорити мало, акцентуючи на негативі.

Наприкінці листопада відбулася презентація даних моніторингу сербських ЗМІ. З'ясувалося, що в основних інформаційних програмах центральних телеканалів Сербії набагато більше позитивних матеріалів про Росію, ніж про Євросоюз чи Сполучені Штати.

За даними Бюро соціальних досліджень, про Росію позитивно відгукуються в кожному четвертому сюжеті сербського телебачення, тоді як Європейський Союз і Сполучені Штати позитивно представлені тільки в кожному десятому інформаційному матеріалі. (Дослідники вивчали передачі телеканалів RTS 1, TV Pink, TV O₂, TV Prvi, Happy TV і кабельного телебачення N1, присвячені РФ, ЄС і США, що вийшли в період із 1 серпня по 31 жовтня 2018 року).

Моніторинг також показав, що сюжети про Євросоюз украй слабкі та неглибокі, а процес європейської інтеграції Сербії присутній у медіаполі в мінімальному обсязі. Здебільшого журналісти розглядають його крізь призму відносин між Белградом і Приштиною. (Як відомо, врегулювання відносин з Косово — одна з головних умов сербської євроінтеграції).

Наслідки такої російської піар-навали в телепростір Сербії легко прорахувати і спрогнозувати: Росії буде створено значно позитивніший імідж, ніж вона на те заслуговує своїми реальними справами.

Міфи

Ця гіпотеза підтверджена даними, які наприкінці літа оприлюднило «Радіо Вільна Європа»: 21% громадян Сербії вважають, що Росія — найбільший фінансовий донор країни. Насправді РФ не входить навіть до дев’ятки лідерів.

Водночас відносини із Європейським Союзом, які не мають належного висвітлення у ЗМІ, оцінені сербськими громадянами скептично.

У травні цього року були оприлюднені результати соціологічного дослідження, присвяченого сприйняттю сербами ЄС. Як повідомляють, учасники опитування оцінили відносини між Сербією і Євросоюзом на 2,78 за шкалою від 1 до 5. Найбільша кількість респондентів дали оцінку 3, найменше — 5.

При цьому виступають за приєднання Сербії до ЄС трохи більше ніж половина громадян, і трохи менше ніж половина (49,5%) дійсно проголосують за вступ Сербії до Євросоюзу, якщо у країні буде організований відповідний референдум. (Опитування провели Інститут із європейських справ і Дослідницький дім Ninamedia в березні цього року).

Як бачимо, євроінтеграційні прагнення Сербії, в принципі, населення підтримує. Однак цю підтримку ніяк не можна назвати однозначною і тим паче тотальною. При цьому слід розуміти, що в нинішніх умовах серйозного загострення відносин між Белградом і Приштиною, ймовірність швидкої євроінтеграції автоматично зменшується. Це і так уже завдає серйозного удару по сербському єврооптимізму, а якщо комусь, наприклад РФ, захочеться ще більше посилити негативний ефект, то зростання кількості євроскептиків у Сербії забезпечене.

З таблоїдом напереваги

Формування позитивного іміджу Росії за рахунок Євросоюзу і США — не єдине «досягнення» фахівців із гібридного впливу. Горезвісна «мова ненависті» і відсутність балансу, про які так багато люблять говорити європейські медіаексперти, масово використовують у сербській жовтій пресі.

В інформаційному просторі Сербії цілком комфортно почуваються таблоїди, «заточені» на розпалювання конфліктів із сусідніми країнами і народами, поширення антизахідної риторики і просування «російського погляду» на війну в Україні (попросту кажучи, на антиукраїнську пропаганду). Це ще один улюблений метод політтехнологів — використання сумнівних медіа для «розгону» скандальних меседжів.

Найяскравіший приклад застосування цієї технології — видання «Інформер».

Ось лише дві перші сторінки таблоїду (інші не менш «цікаві»):

27.11.2018. У цьому номері дісталося албанцям, які, на думку авторів газети «Інформер», просто є «злом». Не забули і про введення в Україні воєнного стану, відпрацювавши «кремлівські методички».

20.10.2018. Цього разу на першій шпальті з посиланням на слова Путіна «пояснюється», чому Крим має бути російським, а Косово — сербським.

Щоб зрозуміти, наскільки популярне це видання, можна навести таке порівняння: у сербського видання «Інформер» у Facebook 2 грудня було 94650 передплатників, у «Страна.ua» — майже 71350.

Зрозуміло, що «Інформер» не може бути віднесений до категорії авторитетних ЗМІ, і навряд чи до його думки дослухатимуться «у верхах» та експертних спільнотах. Але нічого: для сербської еліти та інтелектуалів російський порядок денний формується не менш продуктивно — вже безпосередньо за допомогою російських пропагандистських проектів. (Ось і третя технологія — вплив на потрібні аудиторії за допомогою власних гібридних медіа.)

Пропаганда «Супутника»

Сербський варіант мультимедійного ресурсу «Супутник», Sputnik International, що входить до державного холдингу «Росія сьогодні», в Сербії вважають якісним і професійним медіа, достовірним і надійним джерелом новин та аналітики.

Читачів у Facebook-версії сербського «Супутника» майже 115 тисяч (у польського варіанта, наприклад, рівно в 10 разів менше — приблизно 11,5 тисяч).

Якщо не звертати уваги на зміст матеріалів, то дійсно — російський мультимедійний проект оперативно висвітлює новини не лише Сербії, а й регіону, світу. Однак якщо прочитати уважно хоча б заголовки за один день, то гібридні інформаційні технології, що ґрунтуються на дезінформації та маніпуляціях, постануть у всій красі:

• Росія відреагувала на таємну присутність 77-ї британської бригади в Україні.
• Рубль і юань стоять на шляху подальшої гегемонії долара.
• «Грубо й нелюдяно»: Кадиров звинуватив Порошенка в позбавленні українців батьківщини.
• Марін Ле Пен має рецепт припинення заворушень у Парижі.
• Європу від варварства, тиранії й агресії захищає Росія, а не Україна.

Здавалося б, кожен повинен бачити і розуміти, що перед ним не ЗМІ, а засіб пропаганди. Але ні. Статті «Супутника» активно передруковують і цитують регіональні медіа, а журналістів, як лідерів громадської думки і експертів, запрошують виступити в ефірах телеканалів.

Повернути в сім’ю

У цих умовах просувати навіть нейтрально європейський порядок денний у сербському інформаційному просторі важко. Що вже казати про пронатовські або проукраїнські теми. Будь-які інші методи комунікації із суспільством для зміни його установок будуть не менш проблематичними.

Що стосується безпосередньої взаємодії західних інституцій і західних лідерів із керівництвом Сербії для корекції сербського зовнішньополітичного курсу, то і це завдання не видається легким. Росія давно й успішно розповідає сербам про братство, постійно нагадує їм 1999 рік і переконує в можливості повернення Косова. Європа і Америка твердять про демократію, економічне зростання, високі стандарти життя, але при цьому вмовляють забути бомбардування НАТО і якось домовитися з Косово. Що виберуть серби?

...Нещодавня резолюція Європейського парламенту, як і ціла низка інших рішень, заяв і дій, дає змогу говорити про те, що Захід (Брюссель, Вашингтон, Лондон) на сьогодні почав серйозно турбуватися сербським питанням. Однак завдання повернення в європейську сім'ю «найбільш неслухняної дитини Європи» може виявитися набагато складнішим, ніж часом видається з вікон столиць західного світу.