Слід готуватись до вічної пандемії

Примітка редакції. Ми повністю згодні з автором, проте хотілося б додати трохи оптимізму. Так, наше суспільство дійсно входить до коронавірусної епохи і згодом буде змушене вчитись співіснувати з цим вірусом. Власне, ми про це писали ще рік тому. Та пандемія — це не страшно. Людство майже щороку зустрічається з пандемією грипу й досі живе-здорове.

Ті заходи, що запроваджуються чи заплановані на майбутнє — також не критично. Мине трохи часу, й люди просто перестануть їх помічати. Ви ж спокійно дотримуєтесь правил безпеки при авіаперевезеннях? Тож не забувайте, що після терактів 11 вересня здавалось, ніби пасажирські рейси зупиняться: бла-бла-бла, дуже складно забезпечити їх захист.

Втім, із часом були розроблені технології та алгоритми безпеки — і для звичайного пасажира все це вилилось у необхідність приходити в аеропорт на півгодини раніше. А, ще трохи інакше розподілити речі між багажем та ручною поклажею. Так буде і з COVID-19. Знадобиться час — і запроваджені заходи безпеки стануть чимось звичним та непомітним.

Перепрошуємо, тепер починаємо статтю. Точніше, переклад.

переклад Олексія Іванова

Протягом минулого року всі наші розмови щодо пандемії так чи інакше, явно або не дуже, містили одну й ту саму думку: колись це все закінчиться, і ми «повернемось до нормального життя».

Скоріше за все, ця думка є хибною. Багатоликий та невловний вірус SARS-CoV-2 стане нашим вічним ворогом подібно до грипу, але гірше. Навіть його коли-небудь вдасться звести нанівець, наші життя та звички на той час уже повністю зміняться. Можливості «повернутись назад» уже немає, дорога веде лише вперед. Але куди саме?

Більшість епідемій завершуються, коли в населення з'являється колективний імунітет. Тоді у патогену залишається занадто мало тіл, у яких він може вижити й розмножитись. Колективний імунітет виникає завдяки поєднанню двох факторів: натуральному імунітету людей, які видужали після хвороби, та вакцинуванню всього іншого населення.

Втім, у випадку SARS-CoV-2 останні дослідження показують, що ми можемо ніколи не сформувати колективний імунітет. Цього не станеться навіть у США — країні, що має перші позиції у вакцинуванні, а також пережила широке розповсюдження епідемії до того. Саме про це йдеться в дослідженні, проведеному Крістофером Мюрреєм з Університету Вашингтону та Пітером Райотом з Лондонської школи гігієни та тропічних захворювань.

Основною причиною стану підвищеної небезпеки стане те, що нові штами виглядають, як нові віруси. У ході клінічного дослідження, проведеного у Південній Африці, проаналізували групу осіб, які раніше хворіли на один штам вірусу. Виявилося, що люди майже не показують імунітету проти мутацій цього вірусу і так само починають хворіти повторно. Подібні звіти також надходять із районів Бразилії, де епідемія набувала великого поширення та, незважаючи на це, спалахи захворювання повторювались.

Тому єдиним можливим шляхом для набування імунітету стає вакцинація. Можна визнати, що деякі з варіантів вакцини, доступних сьогодні, є деякою мірою ефективними проти деяких нових варіантів вірусів. Однак із часом їхня здатність протистояти новим видам вірусу зменшуватиметься.

Звісно, виробники вакцин уже працюють над новими уколами. Зокрема, новітня технологія mRNA (про яку писав раніше) дозволяє оновлювати щеплення дуже швидко, швидше, ніж будь-яку вакцину, яка існувала раніше. Однак усе одно, нові варіанти вакцини все ще треба буде виготовити, доставити, розподілити й вколоти.

Цей процес не вийде провести швидко, і так само не вийде одночасно покрити ним усю планету. Так, у певних регіонах вдасться виграти у вірусу кілька раундів, як це нещодавно сталось в Ізраїлі, наприклад. Але для еволюції немає значення, де саме вона буде відбуватися. У якомусь іншому куточку планети вірус знайде невакциновані тіла та почне розповсюджуватись серед них. Під час копіювання вірусної РНК виникнуть збої, і це призведе до появи нового варіанту вірусу.

Нові варіанти знаходять усюди, де траплялося широке розповсюдження і де вчені мають можливість проводити спостереження. Британський, африканський та бразильський штами уже стали загальновідомими. Так само я отримую звіти про появу нових родичів вірусу в Орегоні, Каліфорнії та інших місцях.

Таким чином, нам слід очікувати, що вірус уже дуже швидко мутує у багатьох бідних країнах, які ще не проводили вакцинацію. При цьому можливо, що молодший середній вік населення дозволяє цим країнам зменшити смертність і приховати наслідки локальних спалахів захворювання. Минулого місяця Генеральний секретар ООН Антоніо Гутьєрреш нагадав, що 75% усіх щеплень було проведено лише у 10 країнах, а решта 130 не зробили жодного уколу.

Сам факт того, що патоген розвивається, не повинен викликати занепокоєння або здивування. Часто буває так, що з часом захворювання стає більш заразним, але при цьому менш небезпечним. Врешті-решт, якщо носій вірусу залишається живим, вірус отримує певну еволюційну перевагу. Якщо SARS-CoV-2 піде цим шляхом, то в результаті він перетвориться на ще один вид застуди.

Але поки що ми спостерігаємо іншу картину. Варіанти, про які нам відомо, стали більш заразними, але летальність залишилась на тому ж рівні. З епідеміологічної точки зору, це дуже погані новини.

Уявіть собі два шляхи еволюції. На одному хвороба протікає важче, але гірше передається. Вона спричинить більше смертей, але зростання поширення буде лінійним. На іншому шляху небезпечність вірусу залишається на тому самому рівні, а здатність до розповсюдження зростає. У такому випадку захворюваність зростатиме експоненційно, а не лінійно. Адам Кучарський з Лондонської школи гігієни та тропічних захворювань детальніше обговорює ці сценарії тут.

Якщо еволюція SARS-CoV-2 піде за другим сценарієм, на нас чекатиме нескінченний потік спалахів та відновлень, соціальних обмежень та спрощень, локдаунів та відкриттів. Принаймні, так це буде відбуватися у багатих країнах, які можуть дозволити собі проводити вакцинування кілька разів на рік, відповідно до появи нового варіанту вірусу. Втім, навіть настільки часте вакцинування не допоможе набути стійкого колективного імунітету.

Я не хочу поширювати зраду цією статтею. За історичним виміром Covid-19 усе ще залишається не такою вже й страшною хворобою. Віспа вбила 9 з 10 корінних американців після того, як іспанці занесли її до Америки у XVI сторіччі. Чорна Смерть винищила половину населення Середземномор'я під час своєї першої появи у Європі у VI сторіччі. Поки що середньосвітова смертність від коронавірусу становить менш ніж чотири з десяти тисяч людей. Завдяки розвитку науки та технології ми готові до зустрічі з хворобою набагато краще, ніж наші предки.

Але також слід реалістично сприймати речі. Для більшої гнучкості потрібно розраховувати найгірші сценарії. Хороші новини полягають у тому, що вчимось реагувати краще. Наприклад, кожний наступний локдаун завдає менше шкоди економіці, ніж попередній. А згодом може з'явитись якесь наукове відкриття, яке змінить наше життя на краще. Світле майбутнє не обов'язково буде апокаліптичним, але воно точно відрізнятиметься від того, що було у старому світі.