Столиця фейків і полігон сірих технологій

Македонія останніми роками перебуває в епіцентрі російської гібридної активності

Колишня югославська республіка Македонія останні два роки була в ролі центру виробництва і поширення фейкових новин, і водночас випробувальним полігоном для «обкатки» різноманітних російських технологій гібридного впливу. Що відбувалося в цій невеликій балканській країні, і які висновки з македонського досвіду може зробити Україна?

«Фейковий клондайк»

Македонія стала героєм публікацій світових ЗМІ про фейки під час президентської кампанії у США 2016 року. Журналісти з'ясували, що з якоїсь причини саме в цій країні було створено сотні (!) англомовних сайтів, які працювали на американську аудиторію, генеруючи маніпулятивні або просто підроблені повідомлення на підтримку кандидатури Дональда Трампа, а також тисячі фейкових акаунтів і безліч псевдо-груп у соціальних мережах для поширення такого контенту. Найбільшу популярність здобуло «видання» USA Politics Today, яке було своєрідною імітацією популярного американського медіа.

Веб-проекти були зареєстровані на жителів кількох македонських міст, однак центром дезінформації і фейків був Велес. У грудні 2016 року ЗМІ цитували мера цього містечка з населенням близько 50 тис. чоловік Славчо Чадієва, який з гордістю говорив про місцеві інтернет-ресурси, що допомогли Трампу перемогти на виборах: «Ніхто не може знати цього напевно, але приємно думати, що ми могли змінити хід історії США».

Спочатку медіа писали про феномен Велеса як про успішний бізнес-проект молодих македонських програмістів, яким вдалося заробити чималі гроші на монетизації гучних заголовків і вигаданих сенсацій, попри те, що вони абсолютно не зналися ані на політиці, ані на журналістиці. Однак пізніше спільне розслідування BuzzFeed News, міжнародного консорціуму Organized Crime and Corruption Reporting Project (OCCRP) і Investigative Reporting Lab Macedonia показало, що явище, яке спочатку репрезентували як «технологічний клондайк у балканській глибинці», могло бути добре продуманою, професійно опрацьованою і централізовано керованою діяльністю.

Зокрема, розслідувачі з'ясували, що за створенням «фабрики фейків» у Велесі стояла не просто група невідомих айтішників, а й один із відомих македонських медіа-менеджерів. Крім того, за їхніми даними, принаймні один учасник російської «фабрики тролів», якого спеціальний прокурор Роберт Мюллер звинуватив у можливому втручанні в американські вибори, побував у Македонії незадовго до того, як там зареєстрували перший сайт, що спеціалізувався на політичних новинах зі США.

Однією з 13 росіян, яких спеціальний прокурор Роберт Мюллер звинуватив у втручанні в американські вибори, була Анна Богачева. У звинуваченні згадали і петербурзьку «фабрика тролів» Агентства інтернет-досліджень. Згідно зі звинуваченням, свого часу Богачева керувала «аналітичним відділом» цієї структури. Журналісти-розслідувачі наводять дані, згідно з якими Анна побувала у США в червні 2014 року, а рівно за рік і в Македонії. Коли журналісти запитали у неї, навіщо вона туди їздила, вона відповіла: «Вибачте, я не обговорюю свою роботу».

Як повідомляється, македонські служби безпеки активно співпрацювали з правоохоронними органами Сполучених Штатів для з'ясування всіх деталей сумнівної інформаційної діяльності під час виборчої кампанії у США. Відомостей про завершення офіційного розслідування роботи македонської «фабрики фейків» на виборчу кампанію Трампа все ще немає. Тим часом у червні 2017 року вибухнув новий скандал, пов'язаний із гібридною діяльністю Росії в Македонії, тепер уже для вирішення виключно регіональних, балканських завдань.

СВР, ГРУ, ТАСС і «Росспівробітництво»

Тому самому консорціуму OCCRP та його партнерам, телеканалу NOVA TV і журналістському об'єднанню KRIK, вдалося отримати дані про діяльність російських співробітників СЗР і ГРУ, які спільно зі співробітниками посольства Росії в Македонії намагалися впливати на внутрішню політику країни, щоб не допустити її вступу до НАТО. Як повідомляється, в розпорядженні журналістів опинилися звіти македонської служби контррозвідки.

Згідно з документами, таємні операції російських агентів впливу почалися 2008 року, коли зазнала невдачі спроба Македонії вступити до НАТО. Греція тоді заблокувала македонську заявку через спор між країнами про використання слова «Македонія» в назві колишньої югославської республіки. Усі наступні роки Македонія залишалася «об'єктом масованої підривної пропаганди і розвідувальної діяльності, здійснюваної через посольство Російської Федерації».

У документі контррозвідки наголошено: «Використовуючи ресурси і методи так званої м'якої сили, Російська Федерація в рамках своєї стратегії на Балканах має на меті ізолювати країну [Македонію] від впливу Заходу».

У матеріалах, оприлюднених журналістами-розслідувачами, стверджувалося, що розвідувальну діяльність Росії вели через посольство в Скоп'є три агенти російської Служби зовнішньої розвідки (СЗР), підпорядковані резидентурі у столиці Сербії Белграді, а також чотири співробітники Головного розвідувального управління (ГРУ). Роботу останніх координували з Софії. Також, як стверджується, до оперативної діяльності були залучені співробітники місцевого відділення новинного агентства ТАСС і представник «Росспівробітництва». Зокрема, російські агенти намагалися впливати на македонські ЗМІ та пропонувати їм гроші.

«Ці документи — одна з найяскравіших на сьогодні ілюстрацій безперервних спроб Росії збільшити свій вплив у республіках колишньої Югославії і всіма силами відвести регіон з орбіти Заходу», — йдеться на сайті OCCRP.

Найважливішим результатом розкриття інформації про мережу російських агентів, мабуть, стала активізація переговорного процесу між Македонією та Грецією щодо досягнення компромісу і виходу на позитивне вирішення питання про зміну імені колишньої югославської республіки у червні 2018 року. Тоді сторони підписали договір, який передбачає вирішення ключової проблеми останніх десятиліть — перейменування «Македонії» на «Північну Македонію». Греція, відповідно, мала після цього припинити блокування євроатлантичної інтеграції сусідньої країни.

Однак на цьому етапі російське гібридне втручання знову активізувалося, у ще більш гібридних форматах.

«За» проти бойкоту

Після початку розслідування втручання Росії у вибори у США, подальшого скандалу з Cambridge Analytica, посилення правил політики Facebook, активність македонської «фабрики фейків» почала меншати. Однак досвід, напрацьований за час американської виборчої кампанії, знову виявився затребуваним — уже всередині країни.

30 вересня громадяни колишньої югославської республіки мали прийти на виборчі дільниці і відповісти на запитання: «Чи виступаєте ви за членство в Європейському Союзі і НАТО, приймаючи угоду між Республікою Македонія та Грецькою Республікою?»

Позаяк розширення НАТО є «одним із найгірших кошмарів Росії», недивно, що лідерами «антиреферендумної» ініціативи «Македонія бойкотує» («Македоніја бојкотіра»), виступили організації «Єдина Македонія» та «Християнське братство», які вважають найбільш проросійськими у країні. Ініціатори бойкоту назвали майбутній референдум проектом геноциду (в сенсі знищення ідентичності) македонського народу й оголосили, що підуть від дверей до дверей, щоб переконати людей не голосувати на референдумі за зміну конституційної назви країни.

Втім, блукати країною «бойкотники» не стали, і основна кампанія з протидії референдуму була перенесена у «підпілля», у віртуальний вимір.

Напередодні референдуму македонський сегмент Інтернету виявився переповненим дезінформацією, спрямованою на зрив голосування. Щодня на Фейсбуці з'являлися десятки нових сторінок, публікації яких заохочували людей бойкотувати референдум, писали десятки постів, які закликали виборців спалювати свої бюлетені. Масово поширювалися фейки з вигаданими «катастрофічними» для македонців наслідками перейменування країни.

Налаштований на досягнення домовленостей з Грецією і на старт реальної євроатлантичної інтеграції уряд Зорана Заєва зробив ставку на відкриту, «білу» агітаційну кампанію. Уряд Македонії профінансував рекламу позитивного голосування на референдумі, організовував агітаційні концерти місцевих зірок; урядовці, на чолі з прем'єр-міністром, на масових мітингах і зустрічах з виборцями особисто закликали громадян голосувати «за».

Тим часом Захід не спостерігав байдуже за розвитком подій і намагався активно протистояти негативному російському впливу. До агітаційної кампанії голосування «за» на референдумі особисто долучилися західні лідери. Досить сказати, що напередодні референдуму Скоп'є відвідали міністр оборони США Джим Меттіс, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, канцлер Німеччини Ангела Меркель, керівник зовнішньої політики Європейського Союзу Федеріка Могеріні та інші високопосадовці.

Результатом кампанії «за» і антикампанії бойкоту стала майже нічия.

З одного боку, понад 94% тих, хто взяв участь у голосуванні 30 вересня, підтримали договір з Грецією про перейменування Македонії. З іншого — участь у референдумі взяли тільки близько 37% зареєстрованих виборців, тобто юридичних наслідків опитування не мало. Втім, попри це, після надскладних політичних баталій парламент Македонії конституційною більшістю дав старт процесу внесення змін до Конституції, мета яких — імплементація договору з Грецією щодо зміни назви країни на «Республіку Північна Македонія».

Зараз проект документа проходить затвердження в парламентських комітетах, а потім його має остаточно затвердити парламент.

На цьому етапі противники референдуму вирішили вийти з підпілля і 19 листопада провели в Скоп'є акцію протесту проти внесення змін до Конституції про перейменування країни на «Північну Македонію». Серед протестуючих помітили представників тих самих проросійських рухів — непарламентської партії «Єдина Македонія» та націоналістичної організації «Християнське братство». Саму акцію організував рух Bojkotujem ustavne izmene. З відповідним хештегом у македонському сегменті Інтернету знову активно поширюється чергова порція агіток...

Нотатки на полях

Які «нотатки на полях» може зробити Україна, вивчивши македонський досвід зіткнення з російською гібридною машиною?

Захід чудово обізнаний про гібридну активність Росії в різних точках світу. Просто в кожному конкретному випадку у нього свій особливий підхід.

Журналісти-розслідувачі, виявляється, можуть тісно співпрацювати з власною контррозвідкою в разі зовнішньої загрози національній безпеці.

І, нарешті, ще раз підтвердилася істина про те, що білі, відкриті комунікації не можуть, на жаль, в лобовій атаці перемогти тіньові маніпулятивні технології.