Тепловий насос усім світить. Так-так, і вам – також
Цей текст уже вийшов на нашому Patreon. Будь ласка, підтримайте редакцію!
У Східній Європі важко не помітити одну проблему: ціна енергоносіїв зростає, постачання палива поки що не надто стабільне. Як це можна розв’язати? Поки Крк і Клайпеда працюють над розширенням поставок скрапленого природного газу, потрібна й низова активність.
Тому нас зацікавила публікація в одному зі словацьких ЗМІ. Там було порушено тему використання так званого надлишкового тепла задля енергоефективності. Одразу попередимо: це не переклад, а наш аналіз ситуації. Тож будуть згадки і більш старих дописів. Ну ж бо, підписуйтесь на наш телеграм — і поїхали.
Що таке надлишкове, або залишкове (в деяких випадках цитування) тепло? Ви його навіть не помічаєте. Це нагріте повітря з димаря на промисловому об’єкті. Це те, що дратує вас у старенькому кондиціонері. А ще нагріте повітря з кожного торговельного центру, адміністративної будівлі, дата-центру чи навіть магазинчика поряд із вашою оселею. Все це поряд. І все це не використовується на даний момент так, як мало б і могло б.
Словаки дослідили ситуацію. Їхній вердикт простий: найбільш вигідно використати таке тепло безпосередньо в зоні його походження, що зменшує втрати тепла під час його транспортування. Коли ресурс «повернеться» у виробничий процес, одразу зросте енергоефективність усього процесу. Здавалося б, це очевидно. Так як реалізувати?
Ян Яношовський, голова Словацького товариства хімічної інженерії, вже має певну ідею. Він пояснює, що ключове питання — як зібрати повітря, що перевищує температуру 55 градусів за Цельсієм. Або, відповідно, як його підігріти до цієї позначки.
Найбільш очевидний варіант — використання теплових насосів. Це збільшить навантаження на електромережу, але дасть змогу уникнути більш болючих витрат на енергоносії для, власне, системи опалення. Ну, або можете крутити педалі на тренажері, під’єднавши його до теплового агрегату. Жартуємо.
Порахувавши на прикладі Словаччини, автори прогнозують три сценарії.
Перший із них дасть можливість обійтись без теплових насосів, але використає чи не найменшу частину тепла. Великі втрати й нижча ефективність. Зате не доведеться ставити якусь незрозумілу бандуру в себе у будинку. 7 млн гігаджоулів енергії.
Другий — це коли бандура-насос уже не викликає такого негативу. За таким «компромісним» сценарієм потужність зростає до 25,3 млн гігаджоулів.
Третій, максимальний, виведе потужність на пік у 29,5 млн гігаджоулів.
Як українці, тобто як хитрі та хазяйновиті люди, особисто ми за посередній варіант. Він набагато вигідніший, але все ж не вимагає найбільших затрат задля нетривкої переваги над «компромісним» сценарієм. Якщо результат плюс-мінус однаковий, навіщо платити більше?
Одразу кажемо, що мамині екологи можуть голосувати за будь-який сценарій однаково енергійно. Бо кожен із них ударить по парниковому ефекту через викиди.
Тепер постає питання, за яким ми вже не йдемо до словаків. Усе дуже класно.
Але як це зробити, га?
Тут нам допоможе тривале спостереження за ринком теплових насосів. Знаєте, це як із електромобілями. Хлопчик дивиться, хто яку модель випускає та з якими колесами — а справжній господар спочатку перевірить кількість зарядних станцій уздовж найближчої траси. Власне, так вийшло й тут. Без пропозиції щодо агрегатів не буде й реалізації.
І тут ми згадуємо власну новину від 20 квітня цього року. Тоді на польському ринку заговорили про нових гравців та їхні теплові насоси.
Навесні до Польщі заявились німці з компанії Bosch. Привезли із собою гарний настрій та 1,2 млрд злотих як інвестиції. Плани непогані — Польщу збираються робити центром виробництва теплових насосів для цілого регіону. Думаєте, надто гучно? Можливо. Але ще до візиту німців Варшаву навідали японці з компанії Dalkin, і плани в них абсолютно ідентичні. Разом точно потягнуть.
Про заяви японців не в курсі, а ось Bosch збудує новий завод для теплових насосів. Бачите, сценарії стають більш реалістичними.
За підрахунками експертів, невдовзі держави Євросоюзу сформують новий тренд на ринку: щорічно на їхній території в сумі продаватимуть до 5 млн пристроїв такого типу. Як ви розумієте, на тлі ядерної парасольки НАТО такі галузі вельми привабливі для інвестицій. І вище ми перерахували лише дві пропозиції, після яких можуть надходити й інші.
Задумайтесь, що із цього може отримати Україна. Де-факто війна вивела з ладу не лише сприйняття Росії як держави-сусіда. Вона вбила ті механізми постачання, які працювали ще з часів Радянського Союзу.
Наведімо прості приклади. Маріуполь доведеться звільняти. Коли звільнимо — відбудувати. А що потім? Там уже не буде вугілля з побитого війною Донбасу. Внаслідок цього доведеться змінювати постачання сировини до міста, або ж навіки прощатись із його статусом у світовій металургії. Бо навіщо відновлювати «Азовсталь», якщо її не буде чим завантажити?
Приклад гучний, але якщо зменшити масштаб — таких питань буде багато по всій Україні. Ми надто довго були залежні від російських енергоносіїв. Тепер вийшло так, що повертатись на них не можна, і вже не лише з ідейних мотивів.
Треба воювати та перемагати, ніхто не сперечається. Але всі якось забувають, що потім доведеться вчитись жити в новому світі.
І тут ми радимо не винаходити велосипед. Подивімось, як житимуть країни Інтермаріуму. І не будемо вигадувати, достатньо просто брати й користуватись.
Наші оселі не битимуть снаряди, холод та залежність від російського газу. І все.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!