Цнота і куратор
Примітка редакції. Політики здаються майже безсмертними, поки куратор не підвішує їх у повітрі. Деяких уже підвісив, деяких тримає напоготові.
Людське его відрізняє нас від тварин. Так вам скажуть його прихильники. Втім, не лише воно відрізняє, а головне — его точно не є головним чинником тут.
Наприклад, людське его в поєднанні з цивілізаційними досягненнями дає змогу дійсно претендувати на роль вершини еволюції. А якщо замість цивілізації у комплекті з его з'являться більш примітивні… Та давайте казати чесно, тваринні. Якщо его доповнять суто тваринні бажання і пріоритети? Що тоді? Сильно ми відрізняємось?
І, напевно, у плані моралі для будь-якого егоїста найбільш болючим є усвідомлення власної безпорадності під чиїмось не надто дружнім контролем. Як мінімум, поки я не з'явлюся поруч із паяльником в руках, аби відволікти більш насущними проблемами.
Наприклад, ви стали політиком. У вас вклали певні кошти певних спонсорів, які треба віддати. Поки віддаєте, з'явиться перший корупційний шлейф. Усе це — неприємні речі, але вам ніхто не заважає після певного часу відпрацювань піти з політики геть.
Може, тоді про вас ще й книжку напишуть. Залежно від того, як себе проявите перед цим.
Тож міняємо сценарій на повний провал. Ви стали політиком, отримали бюджет і так далі. Але бюджет цей походить не з вашої держави. Він, що важливо, надійшов із держави дуже недружньої до вашої батьківщини. І це я не про Україну з російським кешем, а взагалі про будь-яке поєднання.
Всередині власної держави ви можете бути ким завгодно. Та ваші годинники, костюми і власне тіло — вже лише частково «ваші» і «власні». Ви на гачку. У вас уже є куратор, навіть якщо це слово інстинктивно хочеться замінити чи викреслити.
Хоча ніхто не заважає, будучи на гачку, мати прогрес у соцопитуваннях. Хіба не про це мають мріяти справжні політики? Хіба це не найбільший пріоритет у їхній професійній кар'єрі?
Статус «На гачку» не заважає пересуватись дорогими автівками з розкішним шкіряним салоном (ще й світлим, що буде помітно по ваших селфі). Не забороняє харчуватись у дорогих ресторанах, які не зможуть собі дозволити ваші виборці, навіть якщо зберуться невеликим натовпом. Не вириває з рук смартфони останнього покоління.
Інша річ, що досягнення цих атрибутів без прямої залежності від куратора дозволяє щось планувати. Якщо ж усе це багатство насправді не ваше — тоді й кар'єра не ваша. Бо щодня вашу кар'єру може обірвати хтось інший, а ви — вже ні.
А тепер я нахабно скористаюся чужим текстом, щоб доповнити свій. Мені не довелося шукати історичних аналогій, або моделювати їх із 2-3 інших сюжетів. Днями все це відбулося прямо перед вами.
Дорога редакція вже двічі писала про вибори у Латвії. І про кандидата Алєксєя Рослікова, який осів на території Росії та її друзів (Китаю і Білорусі), звідки почав демонструвати напрочуд приємне життя й обіцяти повернення додому.
Я не маю доказів, що політик отримував чемодан готівки кремлівським кур'єром. Що йому телефонує полковник ФСБ і каже «Льоша, работаєм». Але ви самі можете переконатися, що нинішня залежність ляльки від куратора не потребує пояснень, як той її прикріпив до власних пальців. У цій історії вже видно нитки.
Щоб повернутися, він мав зберегти політичний вплив, тобто проштовхнути свою партію до нового скликання парламенту, самому отримати мандат і максимально затягувати власну кримінальну відповідальність. І це не одразу. Здобуваєш голоси, складаєш присягу і вже тоді можеш на щось розраховувати. Або по приколу сісти до тюрми, і нехай твоя ж партія героїчно вимагає тебе звідти витягти (жартую).
Втім, нічого не вийшло. Партія навіть не потрапляє до парламенту, за всіх витівок зупинившись лобом об прохідний бар'єр. Це навіть не трагедія, це курям на сміх.
Раптом що, у політика вже запитують у коментарях, коли він збирається додому. Я думаю, що він уже нікуди не збирається (куди він насправді має збиратися, йому скажуть нові хазяї). І тут ми доходимо дивного висновку.
Громадянин Латвії, незважаючи на власну упізнаваність, опинився за кордоном у стані повної невизначеності. Вдома його чекає лише арешт. У Росії йому ніхто не забороняє залишитися, але й паспорт, припустімо, не дали. А навіщо? Наявність такого паспорта легко встановити, що обов'язково використають політичні конкуренти.
Надавши людині запасний аеродром у Росії, ти не зможеш скористатись її рвучкістю, оскільки у Москві за хороші гроші легко спитись чи сколотися. Отже, Росліков із паспортом РФ і без нього — два різні політики, і без паспорта — якраз продуктивніший із них.
Чи може латвійський політик вийти з цього замкненого кола? Так, якщо він готовий сісти до тюрми. Але поки такого бажання він не демонструє.
Тепер уявіть сценарій, де Рослікова ставлять перед фактом: Росія зайде до твого рідного міста піхотою. Ти можеш піти слідом, ставши місцевим гауляйтером у черговій народній республіці. А може відмовитися. І тоді теж піти, але вже на**р. Тоді Росія його ще й депортує в сусідню Литву, якщо взагалі не вб'є. Хай сидить під тими ракетами, які відмовився спостерігати з боку пусків.
Я точно не маю наміру казати, що бідоська дуже-дуже начудила, а підступні дядьки з Кремля її використали. Ні, він сам винен. І я йому зичу хіба що згадати про власну честь і якось показати це іншим.
Але ж ви й самі розумієте, що таких політиків «на гачку» багато будь-де. Особливо у нас.
Деякі з них останніми днями уявили себе месіями, що несуть українському народу мир, оскільки тільки їм на думку спала ідея сходити поговорити з Путіним. Що кумедно, до цих «деяких» уже багато хто намагався піти поговорити, але Путін чомусь захотів говорити лише мовою КАБів і воєнних злочинів. Один взагалі здатися пропонує і ображається, що це називають капітуляцією.
Я не маю доказів, що і цей політик отримував чемодан готівки кремлівським кур'єром. Що і йому також телефонує полковник ФСБ і каже «Льоша, работаєм». Але скоро настане час переконатись і в тому, що нинішня залежність ляльки від куратора не потребує пояснень. Нитки ще не видно, але їхній шурхіт уже чутно.
Ось ці шановні і не дуже шановні месії — цілком гідна модель, аби повторити історію успіху їхнього латвійського братика по розуму.
Бійтесь свого его. Одного дня його сліпота змусить вас їхати у складі ворожої колони бронетехніки, ведучи її до себе додому.