Тюдори: початок політики економічного розвитку Англії. Едвард VI
Складно очікувати результатів економічної політики від короля, який отримав корону дев‘ятирічною дитиною, а вже у віці 15 років помер. Широкому загалу Едвард VI відомий через роман Марка Твена «Принц та жебрак» і його численні екранізації.
Якщо подивитись на Едуарда VI як на історичну постать, а не літературний або кінематографічний персонаж, то саме за Едварда VI англіканська церква набула свого сучасного вигляду.
Він був не по роках розвинутою дитиною, а також переконаним прихильником реформації церкви. Едварда ще за життя зображали як нового Йосію, біблійного царя, який дитиною отримав корону і який знищив ідолів Ваала. Саме за Едварда богослужіння перейшло на англійську, було скасовано меси та целібат. Зрозуміло, що робив це не сам малолітній король, реформу богослужіння виконав Томас Кранмер, архієпископ Кентерберійський, який був його найбільш довіреною людиною.
З економічної точки зору найбільше значення мало скасування поминальних фондів. Якщо Генріх VIII відібрав у католицької церкви землю і майно, то його син довершив справу, відібравши у церкви фінансові ресурси. На першому ж засіданні парламенту при новому королі було ухвалено закон про заборону поминання як шкідливого забобону. Закон мав релігійну основу, але фінансово-політичну суть. На поминання люди заповідали церкві гроші на справляння заупокійних служб, які утворювали великі поминальні фонди. В Англії налічувалось 2500 таких фондів, їх ліквідація призвела за кілька років до повної руйнації церковних фінансів. Хоча передбачалося, що кошти з поминальних фондів підуть на фінансування шкіл, але значну їх частину з’їла війна з Шотландією.
За часів Едварда VI в Англії склалася унікальна для XVI сторіччя ситуація віротерпимості. Репресії проти католиків припинилися, до Англії стали емігрувати протестанти з континенту, наприклад, на руїнах одного з монастирів була створена колонія ткачів із Валлонії. Безумовно, імміграція кваліфікованої робочої сили з континенту прискорювала економічний розвиток Англії. Взагалі, віротерпимість сприяє розвитку ― як приклад, можна нагадати Пруссію часів правління Фрідріха Великого.
Державні фінанси за Едварда VI, як і за часів його батька, були у плачевному стані, незважаючи на надходження від конфіскації майна і грошей католицької церкви. Витрати на війну з Шотландією перевершували всі можливі надходження. Казну спустошували не стільки бойові дії, скільки витрати на «пацифікацію», тобто на утримування англійських гарнізонів на шотландський території для запобігання повстанню шотландців після воєнних поразок.
Природно, Едвард VI не міг сам формувати політику, в тому числі економічну. Його батько перед смертю заповів створити свого роду опікунську раду, яку спочатку очолив регент Едвард Сеймур, герцог Сомерсет, брат матері Едварда VI, а після його страти ― Джон Дадлі, герцог Нортумберленд, син Едмунда Дадлі, про якого я писав вище.
Дуже скоро проти герцога Сомерсета висунули багато звинувачень, серед яких були фінансові втрати казни через війни та особисте збагачення Сомерсета. Після страти Сомерсета герцог Нортумберленд, очоливши опікунську раду, мав займатися проблемами фінансів та економіки як одними з нагальних.
Буквально на другий день, як Джон Дадлі очолив раду замість Сомерсета, він зайнявся вирішенням проблем монетного двору. Він створив комісію, яка розглядала зловживання посадових осіб монетного двору , але виправити ситуацію відразу не вдалося. Тоді Дадлі запросив на допомогу професіонала ― фінансиста Томаса Грешема. Грешем був тоді ще молодою людиною, 25 років, але вже визнаним експертом, бо він зміг зупинити падіння англійського фунта стерлінгів на біржі Антверпена. Грешему також пощастило, що стався перший добрий врожай за чотири роки. Завдяки цьому до кінця 1552 року грошова одиниця стала стабільною, ціни на продукти харчування впали, і була закладена основа для відновлення економіки.
У подальшому Томас Грешем був фінансовим радником і королеви Марії, і королеви Єлизавети. Саме він на свої гроші заснував Королівську біржу, яка стала центром торгівлі в Лондоні. Його ім’ям названий «Закон Грешема», який полягає в тому, що якщо держава встановлює рівну номінальну вартість для одночасного обігу повноцінних («добрих») та знецінених («поганих») грошей, то добрі гроші витісняються з обігу поганими. Саме це відбулося внаслідок грошової політики Генріха VIII.
Далі буде
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!